Система франкування цін. Види франко – відпускних цін.

У сучасній практиці господарювання застосовуються також ринкові ціни, які виокремлюються без певної класифікаційної ознаки.

  • Франко (італ. franko, букв. – вільний) – вид зовнішньоторговельної угоди купівлі-продажу, коли в ціну товару включають витрати на його страхування і доставку в місце, зазначене в договорі.
  • Заведено розрізняти ціни „франко-станція відправлення” та „франко-станція призначення”.
  • За умови встановлення оптової ціни „франко-станція відправлення „ витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця споживання несе покупець товару, а отже, транспортні витрати, які відшкодовує оптово-збутова організація чи виробник продукції.

 

Методи ціноутворення на продукцію за ринкових умов господарювання:

Розрахунок ціни за методом „середні витрати плюс прибуток” Є найпростішим і широко застосовується в практиці. Згідно з ним ціна (Ц) визначається за формулою Ц = СВ + П, де СВ – середні витрати на виготовлення виробу (собівартість); П – величина прибутку в ціні, яка встановлюється самим підприємством (організацією) або обмежується державою як граничний рівень рентабельності продукції (послуг).
Розрахунок ціни на підставі цільового (фіксованого) прибутку Вважається різновидом методики визначення ціни на засаді середніх витрат. Особливість його полягає в тім, що ціну поставлено в жорстоку залежність від загального розміру прибутку, який підприємство передбачає одержати від продажу певної кількості продукції, за умови прямолінійної динаміки залежних величин ціна встановлюється з використанням формули: Ц = Сзм.о + (Спост + Праг) / N де Сзм.о – змінні витрати на одиницю продукції (послуги); Спост – постійні витрати на цю продукцію (послугу0 за певний період (квартал, рік);
Установлення ціни на засаді суб’єктивної цінності товару Здійснюється з урахуванням потенційного (реально виявленого) попиту.
Метод ціноутворення „за рівнем поточних цін” („за рівнем конкуренції”) Полягає в тім, що ціну розглядають та встановлюють як функцію цін на аналогічну продукцію конкурентів, залежно від особливостей продукції та типу ринку (монополія, олігополія) цей метод ціноутворення має різні модифікації (установлення ціни на рівні поточної ринкової ціни або трохи нижче за неї; установлення ціни на конкретний виріб з урахуванням цін на аналогічну продукцію та співвідношення параметрів цих виробів).
Установлення ціни на підставі результатів закритих торгів Є різновидом методу „за рівнем поточних цін” і застосовується для одержання замовлення на виготовлення певної продукції (торг за вигідний контракт) .
Метод ціноутворення „за рівнем попиту” Передбачає встановлення ціни за допомогою пробного продажу товару в різних сегментах ринку. При цьому враховується умови продажу, кон’юнктура ринку, супутні послуги. Унаслідок використання цього методу в різних місцях (сегментах) ринку на ті самі товари ціни можуть бути різними.
Метод установлення ціни за походження товару Полягає в тім що товар передається транспортній організацій за умови (франко-вагон) після цього всі права на товар і відповідальність за нього переходять до покупця (замовника).
Метод установлення єдиної ціни із включенням у неї витрат на доставку Означає відповідні дії підприємства (організації) для включення в ціну фіксованої суми транспортний витрат незалежно від віддаленості покупця (клієнта)
Застосування методу встановлення зональних цін Полягає в тім, що підприємство (фірма) виокремлює кілька зон, у межах сяких встановлюється єдині ціни залежно від рівня транспортних витрат
Метод установлення ціни стосовно базисного Пункту характеризуються тим, що продавець (фірма) бере конкретний район (місто, область) за базисний і збирає з усіх замовників (клієнтів) транспортні витрати в сумі, яка дорівнює вартості поставки з цього району (місто, області) незалежно від того, звідки на справді здійснюється відвантаження товару.
Метод установлення ціни із прийняттям на себе витрат на поставку Означає, що підприємство (організація) частково чи повністю бере на себе фактичні витрати на доставку товару покупцям (клієнтам) для стимулювання находження замовлень.
Установлюючи ціни зі знижками Підприємство-продавець зменшую свою вихідну ціну з урахуванням дострокової оплати рахунків, закупівлі, великого обсягу продукції або позасезоной її закупівлі тощо. Це дає змогу підприємству підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.

Вибір методу ціноутворення і відповідно певного рівня ціни є початком етапу розбору цінової стратегій і тактики підприємства (організації). Надалі ціни постійно корегуються підприємством (організацією) й регулюються державою згідно і мінливою кон’юнктурою ринку та необхідними уточненнями раніше зробленої стратегії ціноутворення стосовно різних видів продукції.