Програмна анотація

Питання для самостійного поглибленого вивчення

  1. Бюджетне планування економічного та соціального розвитку країни.
  2. Кредитна система, її функції та вплив на розвиток народного господарства країни.
  3. Принципи побудови та способи вдосконалення податкової системи держави.
  4. Об’єктивна необхідність і проблеми стратегічного планування на підприємстві.
  5. Взаємозв’язок і взаємодія стратегічного і тактичного планування на підприємстві.

 

Тема:10 Витрати підприємства, їх планування

  1. Загальна характеристика витрат.
  2. Управління витратами.
  3. Сукупні витрати та собівартість продукції(послуг).
  4. Собівартість окремих виробів

1. Загальна характеристика витрат  

 

 


  • Витрати формуються в процесі використання матеріальних і фінансових (грошових) ресурсів для досягнення певної мети діяльності підприємства(організації). Вони мають різну цільову спрямованість, але найбільш загальним і принциповим є поділ їх на інвестиційні та поточні(операційні) витрати, пов’язані з безпосереднім виконанням підприємством(організацією) своєї основної функції – виготовлення продукції (надання послуг).
  • Поточні витрати мають циклічний або безперервний характер. Перші повторюються з кожним циклом виготовлення продукту ( витрати на матеріал, заробітну плату виробничників, інструмент тощо), а другі здійснюються постійно і незалежно від виробництва ( утримання приміщень, споруд, устаткування, управлінського персоналу тощо).
  • Витрати майже здійснюються в натуральній та грошовій формах. Планування й облік чинників виробництва в натуральний формі (кількість, маса, об’єм, довжина, тощо) мають важливе значення для організації діяльності підприємства. Проте для оцінювання результатів цієї діяльності вирішальною є грошова оцінка витрат, оскільки лише вона виражає вартість продукції(послуг).
  • Заведено відрізняти витрати, які утворюють вартість продукції(послуг) у певному періоді, тобто списуються на неї(них), і реальні грошові виплати. Перші витрати пов’язані з виготовленням продукції(наданням послуг) незалежно від того, коли придбано відповідні матеріальні ресурси чи найнято робочу силу. Другі – це виплати за придбані чинники виробництва без урахування часу їхнього використання. Реальні грошові виплати обслуговують зовнішній оборот підприємства та оплату праці.
  • Собівартість продукції – це грошова форма витрат на підготовку виробництва, виготовлення та збут продукції. Відображаючи рівень витрат на виробництво, собівартість комплексно характеризує ступінь використання всіх ресурсів підприємства, а, отже, і рівень техніки, технології та організації виробництва. Що ліпше працює підприємство(інтенсивніше використовує виробничі ресурси, успішніше вдосконалює техніку, технологію та організацію виробництва), то нижчою є собівартість продукції є одним із важливих показників ефективності виробництва, має безпосередній зв’язок з Ії ціною. Це виявляється тім, що собівартість служить базою ціни товару і водночас обмежником для виробництва(ніхто не випускатиме продукцію, ринкова ціна якої є нижчою за її собівартість).
Типові статті витрат, що включаються в собівартість продукції(послуг).
  • Витрати на дослідження ринку та виявлення потреби в продукції(послугах).
  • Витрати на підготовку та освоєння нової продукції(послуг).
  • Витрати на виробництво, включно із: вартістю сировини, матеріалів та енергії, амортизацією основних фондів і нематеріальних активів; оплатою праці персоналу.
  • Витрати на обслуговування та управління виробничними процесами.
  • Витрати на збут продукції ( пакування, транспортування, рекламу, комісійні витрати тощо).
  • Витрати на розвідку, використання й охорону природних ресурсів(витрати на геологорозвідувальні роботи, плата за воду, деревину, витрати на рекультивацію земель, охорону повітряного та водного басейнів)
  • Витрати на набір і підготовку кадрів.
  • Витрати на поточну раціоналізацію виробництва ( удосконалення технології, організації виробництва, праці, підвищення якості продукції), крім капітальних витрат.

 

Класифікація витрат підприємства.

 

Ознаки Характеристики
Загальні(сукупні) витрати Це витрати на весь обсяг продукції за певний період. Величина таких витрат залежить від тривалості періоду та кількості виготовленої продукції.
Витрати на одиницю продукції Розраховуються як середні величини за певний період, якщо продукція виготовляється постійно, або серійно. В одиничному виробництві витрати на вибір формуються як індивідуальні.
Граничні витрати Характеризують їхній приріст на одинцю приросту обсягу виробництва, тобто Сr = ΔС / ΔN, де Сr – граничні витрати; ΔC - приріст загальних витрат; ΔN – приріст обсягу продукції на одиницю її натурального виміру.
По ступеню однорідності
  • елементні
 
  • комплексні
  Вони є структурно однорідними і первинними, мають єдиний економічний зміст. До них належать матеріальні витрати, оплата праці, відрахування на соціальні потреби, амортизаційні відрахування, інші витрати;   Вони є різнорідними за складом, охоплюють кілька елементів витрат. Їх групують за економічним призначенням у процесі калькування та організації внутрішньовиробничого економічного управління(наприклад, загально-виробничі та адміністративні витрати, витрати на збут, втрати від браку тощо).  
Зв’язок з постійним обсягом виробництва:
  • постійні
   
  • змінні
   
  • пропорційні
 
  • непропорційні
    Є функцією часу, а не обсягу продукції. Їхня загальна величина не залежить від кількості виготовленої продукції (зрозуміло, у певних межах). Вона стрибкоподібно змінюється лише за істотної зміни виробничної та організаційної структури підприємства (іншого суб’єкта підприємницької діяльності). До постійних належать витрати на утримання та експлуатацію будівель і споруд, організацію виробництва й суто управлінські видатки. На практиці виділяють у складі постійних так звані умовно-постійні витрати, які змінюються (хоч і не істотно) під впливом збільшення або зменшення обсягу виробництва.   Це витрати, загальна величина яких за певний період залежить від обсягу виготовленої продукції. В їхньому складі виокремлюють пропорційні та непропорційні витрати.   Змінюються прямо пропорційно обсягу виробництва. До таких витрат належать переважно витрати на сировину, основні матеріали, комплектуючі вироби, відрядну заробітну плату робітників.   Поділяються на прогресуючі та дегресуючі. Прогресуючи витрати зростають у більшій мірі ніж обсяг виробництва. Вони мають місце тоді, коли збільшення обсягу виробництва потребує більших витрат на одиницю продукції. Це, наприклад, витрати на відрядно-прогресивну оплату праці, додаткові рекламні та торгівельні витрати тощо. Дегресуючі витрати збільшуються повільніше, ніж зростає обсяг виробництва. До них належить широке коло витрат на експлуатацію машин та устаткування, на ремонт, інструмент тощо.  
За способом обчислення на одиницю продукції:
  • прямі
   
  • непрямі
    Безпосередньо пов’язані з виготовленням певних видів продукції. Вони можуть бути розраховані прямо на фізичну одиницю виробу. Якщо на підприємстві(у його структурному підрозділі) виготовляється один різновид продукції, то всі витрати є прямими.   Їх не можна безпосередньо визначити за окремим різновидом продукції, оскільки вони пов’язані з виготовленням різних виробів (заробітна плата обслуговуючого й управлінського персоналу, утримання та експлуатація засобів праці).

 

 

2. Управління витратами

 

 


Управління витратами – це процес цілеспрямованого формування витрат за їх видами, місцями та носіями в процесі постійного контролювання рівня витрат і стимулювання їхнього зниження. Система управління витратами має функціональний та організаційний аспекти. Вона включає такі функціональні підсистеми:
  1. Пошук і виявлення чинників економії ресурсів;
  2. Нормування, планування, облік та аналіз витрат;
  3. Стимулювання економії ресурсів і зниження витрат.
Окремі елементи цих підсистем скеровуються відповідними структурними підрозділами підприємства залежно від його розміру (відділами, бюро, окремими виконавцями). Виявлення та використання чинників економії ресурсів і зниження витрат має бути одним із головних обов’язків насамперед керівників і спеціалістів підприємства. До вирішальних чинників економії ресурсів і зниження витрат належить безперервне підвищення технічного та організаційного рівнів виробництва. З урахуванням цієї обставини розробляються норми витрат усіх видів матеріальних ресурсів. У процесі планування встановлюються граничні (допустимі) загальні витрати у виробничих підрозділах і в цілому по підприємству (кошториси) та на одиницю продукції. Фактичний рівень витрат розраховується за даними бухгалтерського обліку. Порівняння фактичних витрат з плановими дає змогу в процесі економічного аналізу оцінювати роботу підрозділів щодо використання ресурсів, знаходити причини відхилень фактичних витрат від планових і відповідно стимулювати їхнє зниження.