Основи теорії літератури

Василь Пахаренко

¾ сутність літературознавства

–– сутність мистецтва

–– зміст і форма твору

–– жанрова система

–– композиція

–– художня мова

–– основи віршування

— літературний процес

— мистецькі напрями

— художність тексту

— аналіз художнього твору

Порадник для вчителів української і зарубіжної літератури,

студентів-філологів та учнів-старшокласників

–––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––––

У пропонованій книзі формулюються основні теоретико-літературні поняття, що передбачені чинними програмами для вивчення у середній школі, зокрема: мистецтво та його види, художній образ, деталь, зміст і форма твору, жанрова система, композиція, художня мова, віршування, літературний процес, зміст ¾ форма, суспільне ¾ естетичне, традиціоналізм ¾ новаторство у мистецтві, авторський стиль, методи, напрями, сучасний український літературний процес, поняття про художність.

Головну увагу автор приділяє описові суті та визначальних прикмет мистецьких напрямів і течій: фольклору, ґотики, ренесансу, бароко, класицизму, романтизму, реалізму, модернізму (з цілою низкою течій – неоромантизм, неокласицизм, символізм, імпресіонізм, експресіонізм, неореалізм, футуризм, сюрреалізм, соцреалізм), постмодерну.

Теоретичний матеріал розкривається у процесі нового прочитання, естетико-стильового аналізу «Повісті врем’яних літ», «Слова о полку Ігоревім», програмових творів Івана Вишенського, Григорія Сковороди, Івана Котляревського, Тараса Шевченка, Пантелеймона Куліша, Івана Нечуя-Левицького, Панаса Мирного, Івана Карпенка-Карого, Івана Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Миколи Хвильового, Григорія Косинки, Юрія Яновського, Григора Тютюнника та інших українських письменників.

Книга адресована учителям і викладачам літератури, студентам, учням-старшокласникам.

Кілька вступних зауваг

Дорогі читачі! Так уже склалося, що сáме теоретико-літературні питання досі залишаються найважчою проблемою шкільного (та й університетського) курсу літератури. До цього призвів вульґарно-соціологічний підхід у викладанні, який панував донедавна. За ним, мистецтво є лише пасивним відображенням суспільного життя, засобом чи наслідком економічних, соціально-політичних змін і не більше. Не випадково на уроці чи лекції розмова про твір найчастіше зводилася до переказу його сюжету та розлогих ще й тенденційних екскурсів в історію. Для такого „аналізу” естетичний, літературознавчий інструментарій був майже не потрібний, а відтак використовувався мінімально . Отож у свідомості тисяч учорашніх школярів і студентів закарбувалося, що, прикладом, „Наталка Полтавка” „відображає соціальні стосунки у феодально-кріпосницькому суспільстві” та й годі; що Т. Шевченко – „співець недолі покріпаченого селянства” і не більше; що повість Ольги Кобилянської „Земля” „показує згубний вплив приватновласницьких інстинктів”, нарешті, що В. Стус – „полум’яний борець проти комуністичного режиму, поет-політв’язень” і тільки...

Звичайно, у багатьох (хоча й далеко не в усіх) творах письменники порушують суспільні проблеми своєї доби. Але якщо це справжній мистецький витвір, то соціальне у ньому розглядається уже як наслідок, а насамперед розкриваються глибини людської душі, грані характерів, осмислюється сенс життя – і обов’язково засобами краси. Адже першопокликання мистецтва – сприяти духовному самостановленню людини, допомагати їй, кажучи словами Лесі Українки, „своїм життям до себе дорівнятись”, що значить – збагнути своє призначення у світі, суть щастя, навчитися бачити, цінувати і творити красу.

Сьогодні ці істини нарешті стають очевидними для багатьох. Тому і в школі на зміну вульґарному соціологізмові поступово приходить естетико-гуманістичний підхід. Тобто література насамперед розглядається як вид мистецтва, як погляд на світ крізь призму образності, краси; центром уваги стає людинолюбна і людинознавча (гуманістична) природа літератури.

Цей підхід робить основою шкільного літературознавства художній аналіз твору. Важливо підкреслити: такий аналіз – не мета, а засіб, адже тільки він дозволяє читачеві відкривати для себе світ твору, збагачуватися його красою й мудрістю, зав’язати діалог з митцем.

Зрозуміло, художній аналіз неможливий без оволодіння бодай ключовими літературознавчими поняттями й навиками. Якраз у цій справі, шановні друзі, і стане вам у пригоді пропонований порадник. Він містить стислий, доступний, системний виклад основного теоретико-літературного матеріалу, що передбачений для вивчення найновішою (від 2002 р.) шкільною програмою.

Книга адресується в першу чергу учителям-філологам та учням-старшокласникам, а також усім, хто захоплюється літературою, намагається стати умілим, досвідченим читачем.

Поданих тут відомостей вистачить для початкового, загального знайомства з секретами словесного мистецтва. При подальшому ж, ґрунтовнішому дослідженні літератури варто звернутися також до спеціальних наукових праць з тих чи тих питань, аналізувати й зіставляти різні засади й оцінки.

Ще одне важливе застереження: чимало літературознавчих термінів[1] не є цілком усталеними, однозначними. Адже 1) протягом багатовікового розвитку літературного процесу нерідко змінювалося їхнє значення (скажімо, „епопея”, „балада”, „новела”) ; 2) часом і сьогодні різні автори вкладають в одне й те ж означення відмінні змісти („поетика”, „жанр”, „мистецький напрям”, „модернізм”, „декаданс” тощо). І це цілком закономірно: літературознавство, як і література, не стоїть на місці, а бурхливо розвивається. Отож, студіюючи праці різних дослідників, враховуйте можливість таких різночитань і на перетині полемічних суджень обирайте власну позицію.

Нарешті, кілька дружніх порад спеціально для читачів-учнів: щоб ваше знайомство з секретами літературознавства відбувалося успішно,

– поставте перед собою чітке завдання свідомо оволодіти літературознавчими термінами;

– пам’ятайте, що без цього не вдасться стати грамотним читачем, справжнім знавцем літератури;

– уважно, вдумливо перечитайте термін, постарайтеся зрозуміти зміст кожного слова зокрема і всього визначення разом, виділіть у ньому ключові слова ( у пораднику вони позначені курсивом);

– доберіть до цього поняття приклади з добре відомих вам літературних творів;

– якомога міцніше вивчіть визначення напам’ять;

– постійно повторюйте вивчені визначення, намагайтеся доречно послуговуватися ними у міркуваннях про літературний і загальномистецький процес, про конкретні твори, в усних відповідях і письмових роботах.

Щиро сподіваюся, що запропонований у цій книзі матеріал стане для вас не надто складним, але справді корисним і цікавим ключем розуміння захопливих таємниць художнього слова.

Автор.