Спілкування з депутатами

Особисте знайомство з депутатами

Особа, яка виконує функції лобіста на користь певної організації, розташованої на території того чи іншого виборчого округу, сама є ви­борцем. Як виборцеві їй насамперед необхідно налагодити особистий контакт із народним депутатом, що представляє саме цей округ, оскіль­ки обов'язком депутата є захист інтереси своїх виборців. Через «свого» депутата можна швидше впливати на законотворчий процес. Разом із тим лобіст не повинен обмежувати коло своїх знайомих лише цим депу­татом. Чим ширше коло парламентаріїв, з якими спілкується лобіст, тим більше шансів на успіх. Особливо важливо мати якомога ґрунтовнішу інформацію про депутатів: їх освіту, попередню діяльність, інтереси, ос­новних прибічників, спільників та опонентів, а також про проблеми, що турбують виборців у їх виборчих округах. Серед законодавців, на яких потрібно звернути особливу увагу, мають бути голови та члени тих пос­тійних комітетів, де розглядаються питання, що цікавлять лобіста.

Варто завчасно продумати і спланувати низку заходів, які дали б можливість лобісту ближче познайомитися з депутатами й прихили­ти їх як до себе особисто, так і до своєї організації та її керівництва. Це можуть бути запрошення депутатів відвідати організацію і взяти участь у якій-небудь урочистій події, влаштування презентацій та ін­ших соціальних заходів, які викликали б загальний інтерес. Таку під­готовчу роботу краще проводити у міжсесійний період, коли народні депутати працюють у виборчих округах і не так завантажені. Тобто це саме той час, коли потрібно робити все, що може привернути увагу законодавців до організації, до питань, які хвилюють виборців.

У період пленарних засідань Верховної Ради України та робочих засідань постійних комітетів можливість спілкуватися з депутатами значно обмежується. У цей час лобіст повинен бути готовим до ко­ротких зустрічей із законодавцями та вміти вести з ними мову вик­лючно по суті справи.

Навіть незважаючи на те, що лобіст вже особисто знайомий із депутатом, про зустріч потрібно домовлятися заздалегідь. Для цьо­го можна зателефонувати до його робочого кабінету або домівки (якщо депутат особисто дав номер домашнього телефону і запропо­нував у разі необхідності скористатися ним). Домовитися про діло­ву зустріч можна й іншим чином, а саме: якщо лобіст знає розпо­рядок роботи депутата у парламенті і має можливість зустріти його десь під час перерви, цим потрібно й скористатися. Але ніколи не варто надто надокучати депутатові. Після попередньої домовленос­ті лобіст має ще раз переконатися, чи не сталося якихось неперед­бачених змін.

Як краще підготуватися до зустрічі. Щоб коротка ділова зустріч з депутатом була більш організованою та плідною, лобіст повинен:

• скласти короткого листа з приводу основних питань, які він пови­нен обговорити. Передбачити вручення цього листа депутатові під час зустрічі;

• подумати над тим, щоб підібрати і передати депутатові інформа­ційні листи, бюлетені та інші друковані матеріали з питань, що об­говорюються;

• уточнити і поновити список депутатів, державних службовців, ке­рівників установ і відомств, які так чи інакше причетні до питань, що розглядаються;

• послідовно занотувати головні пункти обговорюваного питання, щоб по ходу розмови їх можна було відмічати;

• не забути за декілька годин до зустрічі остаточно переконатися, що вона відбудеться;

• якщо є намір обговорити якесь окреме питання, лобіст повинен добре до цього підготуватися.

Під час зустрічі потрібно бути зібраним і говорити стисло. Розмо­ва має відбуватись у дружній атмосфері. Заяви слід робити твердо, але при цьому уважно ставитися і до точки зору співбесідника. Зус­трічі - це обмін думками, а не лекція. Щоб зустріч пройшла успішно, лобісту потрібно:

• перед початком розмови ще раз нагадати про себе, вручити депу­татові візитку або аркуш паперу з власними персональними даними (прізвище, ім'я та по батькові, адреса, номер телефону);

• відразу ж приступати до суті справи;

• не затримуватися на якомусь окремому предметі розмови;

• не гніватись і не намагатися погрожувати. У майбутньому ще до­ведеться зустрічатися з депутатом з інших питань;

• стежити за планом розмови і добре розуміти, про що йде мова;

• відповідати на будь-які запитання, які може поставити депутат;

• не намагатися коментувати точку зору опонента доти, доки не бу­
де переконання, що це на користь справі;

• триматися впевнено і спокійно. Депутат, як і інші посадовці, працює
задля людей і справи і має цінувати висловлені йому думки.

Як реагувати на запитання під час зустрічі. Розмовляючи з ло­бістом, депутат може поцікавитися питаннями, які не належать до суті справи. Тому лобісту потрібно із самого початку виробити чітке уявлення про мету зустрічі. Далі, необхідно сформулювати ключові речення, які розкривають зміст кожної його думки. Нарешті, потріб­но бути готовим під час розмови коротко і ясно повідомити про цілі, що маються на увазі. Якщо це вдалося зробити, у лобіста вже мають бути напоготові ключові точки, слова і фрази, що допоможуть краще відповісти на запитання співбесідника.

Ключем до успішних відповідей на запитання є розуміння того фак­ту, що завжди існує кілька їх варіантів. Так, під час зустрічі можна:

1. Відповідати прямо і негайно на поставлене запитання. Якщо запи­тання зрозуміле і є впевненість у відповіді, то саме так і треба чинити. У даному випадку відповідати слід твердо, уникаючи слів: «мені здається...», «я не впевнений...» тощо.

2. Перш ніж відповісти на запитання, витримати паузу і подумати. У цьому немає нічого поганого.

3. Зовсім не відповідати на запитання. Є такі питання, на які не слід давати відповідь, особливо якщо це стосується приватної власнос­ті, особистого життя або коли просто не зрозуміло, що сказати.

4. Не давати відповіді в тій манері, в якій було поставлене запитан­ня. Якщо запитання не має відношення до обговорюваної пробле­ми, треба зробити так, щоб перейти до теми, яка становить інте­рес. Це називається «перекинути місток». Тут варто використати
слова типу «але», «однак» тощо.

У ході бесіди треба остерігатися «підступних» запитань. їх можуть поставити з метою:

• змусити зробити вибір між неприйнятними альтернативами;

• змусити зробити заяву проти того, хто не присутній на зустрічі;

• підбурити говорити за або проти тих, хто відсутній;

• збити на гіпотетичні міркування;

• відволікти від обговорюваної проблеми;

• підштовхнути скористатися некоректними зіставленнями і змусити зробити хибні заяви з приводу обговорюваного питання;

• підштовхнути до помилкових висновків на основі неточної інформації;

• змусити вдатися до зіставлень, визначення пріоритетів, надати перевагу якій-небудь проблемі під час обговорення.

В усіх цих випадках необхідно уникати фантазій при обговоренні питання, використовувати вже згадану техніку «наведення мостів».