Методологія визначення вартості ресурсів комунальної власності

Дослідження будь-яких нових економічних явищ потребує використання всього методологічного інструментарію досліджень, напрацьованого досвідом різних поколінь. Загальну еволюцію методології дослідження й оцінки можна умовно розділити на дві частини - етап стихійного розвитку й етап наукової сегментації. Кожен з них свідчить про різний рівень економічної свідомості економістів-практиків. Наприклад, перший етап характеризується нечітким формулюванням предмета досліджень. У рамках цього етапу переважали етіологічний та ресурсний підходи, що свідчило передусім про недостатній рівень теоретичного опрацювання проблеми.

З поглибленням теоретичних досліджень і спрямуванням їх саме на розкриття можливостей соціально-економічних систем підприємств, а також нагромадженням достатнього обсягу емпіричного матеріалу сформувався етап наукової сегментації.

Беручи загалом, усі наукові праці з проблематики визначення потенціалу окремих підприємств чи соціально-економічних систем різних рівнів можна розділити на чотири загальні групи (залежно від їхнього базового критерію) — ресурсні (витратні), відносні (порівняльні), цільові (результатні) та суб'єктно-об'єктивізовані (експертні).

У залежності від умов рішення конкретної практичної задачі вартість об'єкта комунальної власності формується згідно з минулими витратам на створення об'єкта чи відповідно до вартості сучасних чи майбутніх грошових потоків, очікуваних від його використання.

Виділяють три традиційних підходи: витратний, порівняльний і результатний (дохідний).

Загальну класифікацію можливих методів вартісної оцінки комунальних ресурсів наведено на рис. 3.2.

Рис. 3.2. Загальна класифікація методів оцінки комунальних ресурсів та його потенціалу.

Скорочено економічну суть трьох зазначених підходів до оцінки ресурсів комунальної власності, з огляду на необхідність обліку можливостей його ефективного використання, можна пояснити так:

- витратний (майновий) - визначає вартість об'єкта по сумі витрат на його створення і використання;

- порівняльний (ринковий) - визначає вартість на основі зіставлення з аналогами, що вже були об'єктами ринкових угод;

- результатний (доходний) - оцінює вартість об'єкта на основі величини чистого потоку позитивних результатів від його використання.

Варто також приділити відповідну увагу факторам, що формують вартість системи комунальних ресурсів міського господарчого комплексу. Сукупність їх доцільно подати у вигляді трирівневої ієрархічної системи (рис. 3.3).

Рис. 3.3. Ієрархія факторів, що формують вартість об'єкта оцінки.

Отже, існують три традиційних підходи до оцінки вартості комунальних ресурсів: витратний, порівняльний і результатний (дохідний), при використанні яких необхідно враховувати зазначені фактори, що впливають на вартість об’єкта оцінки.