Об'єкти посиленої роботи

соціального працівника за місцем проживання:

- діти, молодь, що вживають наркотики, алкоголь, які стоять на обліку в дитячій кімнаті міліції для неповнолітніх,

- діти з неблагополучних сімей, такі, що відстають у навчанні.

Провідна ідея в роботі соціального педагога:спрямованість на конкретну особистість, яка базується на повазі до особистості дитини, орієнтації на загальнолюдські цінності (добро, милосердя, любов, повага до людини, терпимість, чуйність, співчуття тощо).

Принципи діяльності соціального педагога:

· гуманізація,

· демократизація,

· повага до людини, її захист.

Українські дослідники А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола визначають, що позиція захисту дитини має стати основним аспектом у її соціалізації.

Саме ця позиція на їх думку, допоможе дітям і підліткам реалізувати свої інтереси, виявити позитивні якості, розширити свої знання і пізнавальні інтереси. Спрямованість на особистість передбачає розвиток спілкування.

У вікових групах діти спілкуються залежно від тієї моделі, яка вже склалася за їх невеликим життєвим досвідом, тому часто їхні стосунки супроводжуються непорозумінням, виникненням бар'єрів у спілкуванні, конфліктів і психічних зривів. Навчання у дітей і молоді спілкуватися включає виховання культури поведінки, моральності, доброзичливості до інших.

Роль соціального педагога складна і різноманітна, тому доводиться бути і другом, і порадником. Така діяльність потребує активізації вимог, які сприяли б організації, оптимізації методик соціального виховання, виявлення нових форм і підходів. З метою вирішення існуючих проблем, пропонуємо використовувати такі ме­тоди: анкетування, тестування, бесіди, інтерв'ю, письмові роздуми, ігри, конкурси, читання, екскурсії, походи, зустрічі та ін.

А.Й.Капська, Р.Х.Вайнола пропонують соціальним працівникам скористатися характеристикою-програмою, яка має такий вигляд:

1.

2. Історія життя і виховання (сім'я, соціальний стан, матеріаль­не становище, освітній, культурний рівень, внутрішньосі-мейні стосунки; вплив оточення, виховних інститутів).

3. Становище у школі (участь у різноманітній діяльності, статус у колективі).

4. Характеристика основних якостей (особистості психічних процесів темпераменту, характеру, емоційно-вольової сфери).

5. Основні показники педагогічних упущень (види моральних і правових злочинів, їх мотиви, причини споєння, ставлення до своїх вчинків).

6. Застосування різних методів виховання (переконання, привчання, вправи, виховуючи ситуації, приклад, нагорода, покарання).

На основі такої характеристики соціальному працівнику про­понується планувати свою роботу, ставити разом із вихованцем зав­дання, аналізувати вчинки, поведінку тощо.

Така робота проводиться з урахуванням бажань, інтересів вихованців і базується на добровільних засадах.