Алкілюючі речовини

Препарати для лікування онкологічних захворювань

Контрольні запитання та завдання

1.В чому полягає хімічний механізм дії препаратів пеніцилінової групи?

2.Що таке резистентність? Які шляхи подолання виникнення резистентності?

3.Як хімічна будова впливає на механізм дії тетрациклінів?

4.Назвіть основні механізми дії антибіотиків?

5.Як класифікують сульфаніламідні препарати за Машковським?

6.Охарактеризуйтефармацевтичну дію похідних хінолінкарбонових кислот.

7.Охарактеризуйте препарати з антибактеріальною дією за хімічною будовою.

8. Назвіть препарати для лікування туберкульозу.

9. З яких етапів складається процес відтворення вірусу? Назвіть сучасні препарати для лікування вірусних інфекцій.

Злоякісні новоутворення є одною з провідних проблем сучасної медицини. Кожного року більш ніж 5 млн. людей у світі помирає від цієї патології. Перші великі успіхи в області хіміотерапії онкологічних захворювань були досягнуті в 40-их роках ХХ ст., коли під час другої світової війни почали докладно вивчати вплив на організм людини бойових отруйних речовин: іприту та азотистого іприту. Ще раніше (в 1919 р.) стало відомо, що азотистий іприт викликає лейкопенію й аплазії кісткового мозку. Подальші дослідження показали, що азотистий іприт має цитотоксичний вплив на лімфоїдні тканини. Також було з’ясовано, що він має протипухлинну активність при лімфосаркомі у мишей. У 1942 р. були розпочаті клінічні випробування трихлоретиламіну, що стало початком ери сучасної хіміотерапії злоякісних пухлин.

Виходячи з хімічної структури, джерел добування та механізму дії, протипухлинні препарати поділяють на групи. Сучасна класифікація протипухлинних препаратів за Машковським передбачає розподіл на наступні групи:

1. Алкілюючі речовини (біс-(β-хлоретил)аміни, етиленіміни, алкілсульфонати, нітрозосечовини, тріазени).

2. Антиметаболіти (аналоги фолієвої кислоти, аналоги пуринів і піримідинів).

3. Алкалоїди, антибіотики та інші речовини природного походження.

4. Гормональні препарати та їх антагоністи.

5. Ферменти.

6. Препарати різних хімічних груп (похідні платини, антрацендіони, похідні сечовини та метилгідразину, інгібітори біосинтезу гормонів надниркових залоз).

До цієї групи відносять ряд похідних біс-(β-хлоретил)-аміну, або біс-(2-хлоретил)-аміну, які застосовують як протипухлинні засоби. За механізмом дії препарати цієї групи розглядаються як алкілюючі речовини, тому що вони утворюють ковалентні зв'язки з нуклеофільними сполуками, зокрема біологічно важливими. Цитотоксичний та інші ефекти алкілюючих сполук зумовлені в першу чергу алкілюванням структурних елементів ДНК (пуринів, піримідинів). В наш час вважається, що сполуки цього класу зшивають два ланцюга ДНК по залишкам гуаніну. Взаємодія при цьому є незворотною, тому що виникають міцні ковалентні зв'язки. Такі процеси порушують життєдіяльність клітин, їх здібність ділитися. Можливо, що дія цих препаратів поширюється не лише на нуклеїнові кислоти, але й на деякі ферменти, які можуть приймати участь в діленні клітин Перші препарати для лікування та терапії раку базувалися на алкілюючих агентах (цитостатиках). Першими з них були азотистий іприт та аналогічні йому речовини, що містять такі фармакофорні групи як 2,2-дихлордіетиламінний фрагмент, пов'язаний з аліфатичною, ароматичною або гетероароматичною основою. Після того, як було встановлено, що дихлордіетиламінна група в азотистих іпритах перетворюється у водних розчинах в азирідинієвий (або етиленімонієвий) іон, була створена друга група алкілюючих протипухлинних лікарських речовин – група азирідіну або етиленіміну. Трохи пізніше були синтезовані цитостатичні алкілюючі сполуки інших хімічних груп: алкильовані сульфонати, тріазени. Ці препарати також виявляють цитостатичну дію, гальмуючи ріст ракових клітин завдяки алкілюванню ДНК. На основі азирідіну та похідних фосфатної кислоти була одержана велика кількість амідів, які знайшли клінічне застосування при лікуванні різних форм раку. До цього ряду належать такі препарати як сарколізин, ембіхін, хлорбутин, циклофосфан, допан:

Cарколізин Ембіхін

Хлорбутин Циклофосфан Допан

Сарколізин, ембіхін, хлорбутан, допан застосовують при хронічному мієлозі, раку легень, молочної залози. Циклофосфан (циклофосфамід) також застосовують при аналогічних патологіях – він має широкий протипухлинний спектр дії та викликає більш м'який вплив на тромбоцитопоез (процес утворення тромбоцитів – клітин крові, які приймають участь в її згортанні).

Сучасний міжнародний ринок протиракових речовин налічує близько сорока препаратів.