Протитуберкульозні препарати

Протитуберкульозні препарати— препарати, які є активними по відношенню до палички Коха (Mycobactérium tuberculósis). Синтетичні протитуберкульозні засоби діють в основному на бактерії туберкульозу, у той же час антибіотики мають більш широкий спектр дії.

За активністю протитуберкульозні препарати поділяють на три групи: найбільш ефективні (ізоніазид, рифампіцин); помірно ефективні (стрептоміцин, канаміцин, амікацин, етамбутол, піразинамід, офлоксацин, ципрофлоксацин, етионамід, протіонамід, капреоміцин, циклосерин); мало ефективні (пара-аміносаліцилова кислота (ПАСК), тіоацетазон)

У сучасній класифікації протитуберкульозні препарати прийнято розділяти на два ряди в залежності від переносимості та клінічної ефективності. До першої групи, яка є основною, входять препарати, що мають максимальний ефект при мінімальній токсичності. Це такі препарати як ізоніазид, рифампіцин, піразинамід, етамбутол, стрептоміцин:

Ізоніазид Піразинамід Етамбутол

Препарати другого ряду мають більш слабкий вплив на збудника туберкульозу, ніж препарати першого ряду, в той же час вони більш токсичні для організму людини. Тому препарати другого ряду застосовують лише у тих випадках, коли у хворих визначається стійкість мікобактерій туберкульозу до препаратів першого ряду. Зазвичай, це відбувається в тих випадках, коли вже проводилась антибактеріальна терапія, в той же час, у частини пацієнтів виявилась стійкість у результаті первинного зараження резистентними штамами мікобактерій туберкульозу. Це такі препарати як циклосерин, офлоксацин, ципрофлоксацин, етіонамід, протіонамід, канаміцин, амікацин, капреоміцин, ПАСК.

Етіонамід Протіонамід пара-Аміносаліцилат натрію

Лікування туберкульозу найбільш ефективне, коли використовують декілька препаратів, один з яких пригнічує розмноження мікобактерій.