Периферичні вазодилататори
Під периферичними вазодилататорами мають на увазі препарати, які діють на найбільш віддалені (дистальні) ділянки судинної системи (артеріоли та венули), які визначають стійкість периферичних судин і депонування крові у венозному руслі. Починаючи з 70-их років минулого століття основною теорією патогенезу хронічної серцевої недостатності стала циркуляторна модель, а в практику лікування хворих міцно увійшли периферичні вазодилататори. Необхідність дії на судинне русло при хронічній серцевій недостатності виникла з уявлення про цілісність гідродинамічної системи організму: серце – це насос, який «проганяє» кров по судинах (трубах). При пошкодженні серця та зниженні серцевого викиду відбувається падіння перфузійного тиску в життєво важливих органах: нирках, мозку, серці. У відповідь на це відбувається компенсаторне «стиснення» периферичних артеріол (перш за все в м'язах і шкірі), що дозволяє підтримувати потрібний рівень кровопостачання в центральних органах. Однак ця судинна реакція збільшує «постнавантаження» на серце (серце змушене працювати проти збільшеного периферичного опору), що сприяє швидкому виснаженню його скорочувального резерву. Зростання об'єму циркулюючої крові, посилення кровонаповнення внутрішніх органів і рефлекторний спазм венозного судинного русла призводять до збільшення притоку крови до серця (зростання переднавантаження), що довершує механізм перевантаження серця. Застосування периферичних вазодилататорів призводить до суттєвого полегшення перебігу серцевої недостатності.
До периферичних вазодилататорів, окрім розглянутих раніше нітратів, належать натрію нітропрусид, молсідомін (ці два препарати, безперечно, є донорами оксиду азоту), а також апресин і дигідралазин.
Апресин Дигідралазин
Натрію нітропрусид застосовують для швидкого зниження артеріального тиску при гіпертонічних кризах. Молсидомін зменшує потребу міокарда в кисні, зменшує переднавантаження (розширює венозні судини) і постнавантаження (знижує загальний периферичний опір судин). Також він розширює великі коронарні артерії, покращує кровообіг, гальмує ранню фазу агрегації тромбоцитів, перемикає серцеву діяльність у «режим економії», підвищує толерантність серця до фізичних навантажень, зменшує прояви стенокардії. При різних формах артеріальної гіпертензії використовують апресин і дигідролазин (останній входить до складу комбінованого препарату адельфану).