Розподіл лікарських речовин в організмі

Після введення лікарські речовини потрапляють, як правило, в кров, а потім розносяться до різних органів і тканин. Характер розподілу лікарського засобу визначається безліччю факторів, залежно від яких ліки розподіляються в організмі рівномірно або нерівномірно. Слід відзначити, що більшість лікарських засобів розподіляється нерівномірно і лише незначна частина – відносно рівномірно (наприклад, інгаляційні засоби для наркозу). Найбільш важливими факторами, які впливають на характер розподілу лікарського засобу, є такі:

- розчинність в ліпідах;

- ступінь зв'язування з білками плазми крові;

- інтенсивність тканинного кровообігу.

Розчинність лікарського засобу в ліпідах визначає його здатність проникати через біологічні бар'єри. Це, перш за все, стінки капілярів і клітинні мембрани, які є основними структурами різних біологічних бар'єрів, зокрема, таких як, гематоенцефалічний та плацентарний.

При розподілі в організмі деякі лікарські засоби можуть частково затримуватися та накопичуватися в різних тканинах. Причиною цього явища є, головним чином, зворотнє зв'язування ЛЗ з білками, фосфоліпідами та нуклеопротеїнами клітин. Цей процес носить назву депонування. Концентрація речовини в місці її депонування (в депо) може бути досить високою. З депо речовина поступово вивільняється, потрапляючи в кров, з якою далі розподіляється по іншим органам і тканинам, в тому числі, досягаючи місця своєї дії. Депонування може призвести до подовження (пролонгації) дії препарату або виникнення ефекту післядії. Як приклад депонування можна навести накопичення в жировій тканині засобу для внутрішньовенного наркозу – тіопентала натрію – високоліпофільної сполуки. Препарат викликає нетривалий наркоз (близько 15 хв.), після припинення якого настає післянаркозний сон (протягом 23 год.), пов'язаний з вивільненням препарату з депо. Зазначимо, що місце депонування залежить від структури сполуки. Так, нейтральні молекули депонуються в ліпідах, катіони – головним чином в рибонуклеїнових кислотах та глікопротеїнах, аніони – в альбуміні. В жирових клітинах накопичуються високоліпофільні сполуки (наприклад, тіобарбітурати). РНК мають спорідненість з органічними основами. Тому, похідні акридину, що мають основні центри, накопичуються в РНК. Здатність зв'язувати ліки характерна для цілого ряду білків. Найбільш важливим в цьому відношенні є альбумін. Він зв'язує сульфамідні препарати, анальгетики піразолонового ряду. Дуже важливо для застосування ліків на практиці знати співвідношення, в якому різні ліки здатні зв'язуватися з альбуміном. Наприклад, одночасне застосування антикоагулянта феніліну та ацетилсаліцилової кислоти є досить небезпечним, тому що остання витискає фенілін з альбумінового депо. При цьому концентрація феніліна в плазмі збільшується, що може викликати кровотечу.

Фенілін Ацетилсаліцилова кислота