Ліквідація суб'єктів підприємницької діяльності

Реорганізація суб'єктів підприємницької діяльності

 

Реорганізацією суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи - є припинення його діяльності шляхом злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення з наступним переходом до новостворених юридичних осіб усіх майнових прав та обов'язків колишнього суб'єкта підприємницької діяльності.

Формами реорганізації є злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення суб'єкта підприємницької діяльності.

У разі злиття суб'єктів господарювання всі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений унаслідок злиття. Злиття вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті злиття.

У разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання. Приєднання вважається завершеним з моменту державної реєстрації відповідних змін до установчих документів та державної реєстрації припинення юридичних осіб, що припиняються в результаті приєднання.

У разі поділусуб'єкта господарювання всі його майнові права та обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. Поділ вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутворених юридичних осіб та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється в результаті поділу.

У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права та обов'язки реорганізованого суб'єкта.

У разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права та обов'язки попереднього суб'єкта господарювання. Перетворення вважається завершеним з моменту державної реєстрації новоутвореної юридичної особи та державної реєстрації припинення юридичної особи, що припиняється в результаті перетворення.

 

 

 

Ліквідацією визнається припинення юридичної особи без правонаступництва інших юридичних чи фізичних осіб.

Відповідно до ст. 110 Цивільного кодексу юридична особа може бути ліквідована у добровільному порядку на підставі рішення учасників (повне та командитне товариство) або органів управління юридичної особи, уповноважених на це установчими документами (загальних зборів акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, благодійних організацій, кооперативів), у тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також у інших випадках, передбачених установчими документами.

Підстави примусової ліквідації юридичної особи встановлені як ЦК, так і іншими законодавчими актами.

ЦК установлює такі підстави для винесення судом рішення про примусову ліквідацію юридичних осіб:

визнання судом недійсною державну реєстрацію юридичних осіб через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути (ч. 1
ст. 110 ЦК);

у випадку, коли в повному та командитному товаристві залишається один учасник і останній не перетворить таке товариство в інше господарське товариство, а також у разі виходу учасника з повного товариства, виключення одного з його учасників, смерті учасника товариства, ліквідації юридичної особи — учасника товариства або звернення кредитором одного з учасників стягнення на частину майна, пропорційну його частці у статутному фонді (ст. 132 ЦК);

у разі вибуття всіх вкладників із командитного товариства, якщо учасники товариства не перетворять таке товариство у повне товариство (ст. 139 ЦК);

якщо вартість чистих активів товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства стає меншою від визначеного законом мінімального розміру статутного фонду (статті 144, 151, 155 ЦК).

Ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлює такі підстави для примусової ліквідації юридичних осіб у судовому порядку:

визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону, допущені при створенні юридичної особи, які не можна усунути;

провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом;

невідповідність мінімального розміру статутного фонду юридичної особи вимогам закону;

неподання протягом року органам державної податкової служби податкових декларацій, документів фінансової звітності відповідно до закону;

наявність у Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним місцезнаходженням.

Ст. 59 ГК визначає, що юридична особа ліквідується:

за ініціативою власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством України, — за рішенням суду;

у зв'язку із закінченням строку, на який вона створювалась, чи у разі досягнення мети, заради якої було її створено;

у разі визнання її в установленому порядку банкрутом, крім випадків, передбачених законом;

у разі скасування її державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Організація також може бути ліквідована при невиконанні рішення про тимчасову заборону (призупинення), обмеження або припинення діяльності (наприклад, у разі порушення законодавства про охорону навколишнього середовища). При цьому ліквідація здійснюється після скасування в судовому порядку державної реєстрації суб'єкта підприємництва за позовом державного органу, який прийняв рішення про призупинення, обмеження, припинення діяльності суб'єкта. Комерційна організація може бути ліквідована, крім випадків, викладених вище, також за рішенням господарського суду в разі визнання її банкрутом і відсутності після задоволення вимог кредиторів майна, необхідного для її функціонування відповідно до чинного законодавства. За рішенням суду організація ліквідується й у разі систематичного здійснення діяльності, що суперечить цілям, визначеним її установчими документами, забороненої законодавством чи без належного дозволу (ліцензії), а також у зв'язку з кількаразовим грубим порушенням законодавчих приписів.