Тема 3.2 Діагностування систем запалювання автомобілів

Контрольні запитання

1. Які основні несправності акумуляторних батарей та їх причини?

2. Як діагностують технічний стан акумуляторних батарей?

3. Які основні несправності генераторних установок?

4. Послідовність діагностування джерел струму.

Для того щоб двигун нормально пра­цював, система запалювання має забезпе­чувати напругу не менш як 5000 В. Струм високої напруги трансформується в ко­тушці запалювання зі струму низької напруги, що надходить від акумуляторної батареї або генератора.

У процесі експлуатації автомобілів мо­же знизитися струм низької напруги, що в подальшому впливає на утворення стру­му високої напруги. Причинами знижен­ня струму низької напруги можуть бути окиснення, ослаблення або підгоряння різ­них контактів і з’єднань, розрегулювання контактів переривача (змінення кута замк­нутого стану), несправності конденсатора тощо.

Надійна робота двигуна залежить та­кож від стану ізоляції всіх ділянок кола високої напруги. На втрату струму в цьо­му колі дуже впливають забрудненість ізо­ляторів свічок і кришки розподільника, тріщини в ізоляторах, забрудненість пи­лом і маслом зруйнованих або з пробитою ізоляцією проводів та інші несправності. Втрати струму знижують напругу на елек­тродах свічок, а також є причиною слаб­кої іскри, перебоїв у роботі двигуна.

Основним в обслуговуванні системи за­палювання є тримання приладів кола низької напруги в стані, який забезпе­чує вироблення максимально можливо­го струму в первинній обмотці котушки запалювання, підтримання належної ізо­ляції приладів і проводів кола високої на­пруги, встановлення запалювання і пе­ревірка автоматів випередження запалю­вання.

Основними несправностями системи за­палювання слід вважати такі: руйнування ізоляції проводів і замикання їх на масу; порушення щільності контакту в місцях з’єднань; обгоряння або окиснення кон­тактів переривача; змінення зазору між контактами, ослаблення їхнього кріплен­ня; несправність конденсатора; забризку­вання маслом електродів свічок, запалю­вання і покриття їх нагаром; змінення за­зору між електродами; утворення тріщин в ізоляторі і порушення герметичності сві­чок; розриви і замикання в обмотках ко­тушки запалювання; неправильне почат­кове встановлення випередження запалю­вання; несправності регуляторів випере­дження запалювання та ін.

Для діагностування системи запалюван­ня є багато різних приладів. Один із них — осцилоскопічний пристрій. Цей прилад дає змогу: випробувати первинну обмот­ку, коли заземлені виводи обох полярно­стей; виміряти у відсотках кут замикання; випробувати вторинну обмотку запалю­вання; виміряти високу напругу, кут ви­передження запалювання, частоту обер­тання колінчастого вала. На підставі кар­тин запалювання первинної і вторинної обмоток, значення кута випередження за­палювання, а також частоти обертання ко­лінчастого вала можна швидко і з вели­кою точністю визначити несправну де­таль.

Найбільше несправностей припадає на свічки запалювання і переривач-розподільник.

Ознаками несправності свічок запалю­вання є важкий пуск і перебої в роботі, а іноді й зупинка двигуна. Є кілька способів перевірити роботу свічок в автомобілі. Найпростіші з них такі: перевірка по­слідовним замиканням на масу централь­ного електрода свічки за допомогою ви­крутки з дерев’яною ручкою; перевірка регулярності спалахів у циліндрі індика­тором з неоновою лампою за допомогою різних електронних тестерів. Свічки, зняті з двигуна, випробовують і очищають від нагару на спеціальних приладах. Свічку очищають від нагару в піскоструминній камері кварцовим піском разом з потоком повітря, яке подається до робочої части­ни свічки. Якість іскроутворення визнача­ють, порівнюючи роботу свічки, яку пе­ревіряють, і контрольної свічки. Справна свічка має між електродами безперебійне яскраве зі світло-фіолетовим відтінком іскріння. Зазори між електродами регулю­ють, підгинаючи бічні електроди. Взимку вони мають бути меншими. Несправні свічки заміняють новими.

Основними діагностичними ознаками несправності котушок запалювання є ос­лаблення або припинення іскрового роз­ряджання. Тому на спеціальних приладах котушки запалювання перевіряють на без­перебійне іскроутворення і значення вто­ринної напруги. Довжина іскри при справ­ній котушці має бути 5...7 мм. У процесі експлуатації перевіряють також герметич­ність і температуру котушок запалюван­ня. Несправні котушки заміняють.

Основними діагностичними ознаками несправностей переривача-розподільника є перебої в роботі двигуна, підвищення іскроутворення в контактах переривача або повна відмова у роботі двигуна. Під час діагностування переривача-розподіль­ника визначають кут замкнутого стану контактів, стан контактів і конденсатора, а також кріплення переривача-розподільника та його елементів.

Обслуговування контактно-транзисторних систем запалювання аналогічне обслуговуванню акумуляторних батарей, за винятком періодичності (вона значно більша). Додатково виконують роботи, по­в’язані із запобіганням та усуненням не­справностей, властивих їхній конструкції. Це регулювання пружини, чищення кон­тактів, заміна транзисторів тощо.

У транзисторній системі запалювання (порівняно зі звичайною) контактний пе­реривач працює у значно розвантаженому режимі як за зворотною напругою (у 20— 30 разів), так і за струмом (у 5—10 разів). При таких малих значеннях сили струму і напруги невелика плівка масла або бруд на контактах призводять до порушення пер­винного кола. Тому під час експлуатації автомобілів потрібно стежити за чистотою контактів.

Установлюючи транзисторний прилад запалювання, треба обережно зачистити контакти переривача. Потім промити чи­стим бензином і встановити мінімально допустимий зазор між контактами (0,8... 1,0 мм). Хоча б раз на три місяці рекомен­дується промивати контакти чистим бен­зином.

На проводи високої напруги бажано на­діти поліхлорвінілову або фторопластову трубку (оскільки вторинна напруга зро­стає в разі застосування транзисторних си­стем запалювання).

У сучасних автомобілях широко засто­совують напівпровідникові реле-регулятори, що є невід’ємною складовою частиною генераторних установок змінного струму. В цих регуляторах функції вимірювання, підсилення, формування і регулювання імпульсів виконують транзистори, діоди і стабілітрони. До складу схем регуляторів входять також резистори, конденсатори та інші елементи. Відмова або несправність будь-якого з перелічених елементів пору­шує роботу системи електроустаткування. Наприклад, у разі пробою переходу емі­тер — колектор або емітер — база сило­вого транзистора реле-регулятора спосте­рігається підвищення напруги у бортовій мережі, що призводить до «кипіння» елек­троліту акумулятора. Те саме відбуваєть­ся і в разі обриву в колі терморезистора. Регулятор повністю відмовляє, якщо є об­риви у колі діодів і електродів силового транзистора.

Загальне діагностування релерегулятора за рівнем регульованої напруги (тобто визначення справності релерегулятора) виконують за допомогою діагностичних приладів (3-205, 3-214 та ін.) при працю­ючому двигуні. Щоб провести поелементне діагностування релерегуляторів, їх зні­мають з автомобіля, розкривають і випро­бовують окремі транзистори, конденсато­ри тестером або на спеціальних приладах. При цьому можливі «холості» перевірки. Роботу має виконувати електрик високої кваліфікації. Можна зменшити трудоміст­кість робіт з одночасним підвищенням

Рис.3 .6 Схема дообладнання осцилографа для діагностування елементів транзисторної системи запалювання

якості поелементного діагностування (без пускання двигуна), застосовуючи стан­дартний осцилограф, дообладнаний за не­складною схемою (рис. 3.6). Релерегулятор, який діагностують, підмикають до осцилографа. На екрані осцилографа вид­но нерухомі фігури, вигляд яких дає змогу визначити несправність реле-регуля­тора, а також елемент, що відмовив.

Для того щоб продіагностувати реле-регулятор РР-356 автомобіля КамАЗ, тре­ба двома затискачами проводу осцило­графа доторкнутися по черзі до затискачів регулятора в такій послідовності: «+»і Ш, «+» і М, Ш і М. Осцилограми справного реле-регулятора РР-356 та його характерні несправності зображено на рис. 3.7, а.

Щоб продіагностувати реле-регулятор РР-350 автомобіля, треба проводи осци­лографа з позначеннями Пр і М приєдна­ти до затискачів 1, 2, З реле у такій послі­довності: Пр — 1 і М — 2, Пр — 2 і М — 5, Пр — 1 і М — 3. Осцилограми справного реле-регулятора РР-350 і деякі характерні несправності зображено на рис. 3.7, б.

Однією з головних профілактичних ро­біт є встановлення запалювання. Перед здійсненням цієї операції перевіряють стан контактів переривача і в разі потреби регу­люють зазор. Для цього відпускають сто­порний ґвинт і ексцентриковим гвинтом

Рис. 3.7 Характер осцилограми реле-регуляторів РР-356(а)і РР-350(б)

повертають пластину з нерухомим контак­том у потрібний бік. Після встановлення нормального зазору пластину закріплю­ють стопорним Гвинтом.

Зазор перевіряють у положенні найбіль­шого розмикання контактів щупом. Потім викручують свічку з першого циліндра і визначають такт стиску. Стрілка октанкоректора при цьому має бути в нульово­му положенні. Початок такту стиску ви­значають за вистрелюванням пробки, яка закриває свічковий отвір у першому ци­ліндрі. Остаточно встановлюють поршень у верхню мертву точку за збігом установ­лювальних стрілок на картерах попереду або ззаду двигуна і міток на шківу колін­частого вала або маховика. Після цього вмикають запалювання і спочатку повер­тають корпус переривача до повного за­микання контактів, а потім — у зворот­ний бік до положення, що відповідає по­чатку розмикання контактів. У цьому по­ложенні корпус переривача закріплюють. Кришку розподільника ставлять на місце, а також приєднують високовольтні про­води відповідно до порядку роботи двигу­на. Остаточно момент запалювання уточ­нюють за величиною кута випередження

Рис. 3.8 Портативний мотор-тестер Bosch КТЕ 001.06

запалювання, якщо немає ознак детонації, на нормальних навантаженнях з плавним зростанням їх.

Останнім часом дуже поширені кишень­кові мотор-тестери (рис. 3.8). Вони дають змогу діагностувати такі парамет­ри: частоту обертання; кут замкнутого ста­ну; напругу, опір на системах запалюван­ня бензинових двигунів; котушкове запалюваня (87); транзисторне запалювання (Т87), що керується контактно і безкон­тактно. У тестера чітко читається шкала; компенсація не потрібна, оскільки прилад калібрується автоматично.