Пресування (видавлювання).

Спеціальні види витягування.

Спеціальні види витяжки призначені для штучного збільшення h/d. Для цього знижують міцність периферійної частини відносно донної.

До спеціальних видів витяжки відносять:

1. Витягування з підігрівом. Підігрівають фланцеву частину заготівки, тобто між матрицею та притиском. Пуансон охолоджується проточною холодною водою. При цьому h/d до 1. Це єдиний метод витяжки магнієвих сплавів.

2. Витягування з охолодженням пуансона (рідким азотом). Обмеження: не можна використовувати сплави з порогом холодноламкості. Його немає в ГЦК структур (аустенітні сталі, латуні, мідь).

3. Витягування з стоншення. При цьому h/d до 1,5.

4. Витягування гумою (поліуретаном). Один з елементів (матриця або пуансон) із пружного деформовуваного матеріалу. Для нього створюють закритий об’єм, і він, обжимаючи заготівку, надає їй потрібну форму.

де

1 - деталь;

2 - гнучкий пуансон;

3 - матриця (роз'ємна).

5. Витягування вибухом.

6. Витягування імпульсним магнітним полем.

Пресування – процес формоутворення тонкостінних порожніх деталей шляхом витікання сплаву в зазор між матрицею та пуансоном.

Розрізняють:

- зворотне пресування;

- пряме пресування;

- комбіноване пресування.

1. Зворотне пресування.

де

1 - матриця;

2 - заготівка;

3 - пуансон.

Зусилля Р вибирається таким чином, щоб забезпечити тиск від 1200 до 3000 МПа. Заготівка знаходиться в замкнутому об'ємі, тобто має місце схема всебічного стиску. При високому тиску (крім заліковування дислокацій) метал переходить у квазірідкий стан. Відбувається пластичне витікання сплаву заготівки в зазор між матрицею та пуансоном. При цьому одержують деталь виду:

В отриманій деталі h/d становить десятки, тому це відношення не може бути критерієм технологічних можливостей методу. Ступінь деформації зручно оцінювати відносним зменшенням :