Теорії розвитку пізнавальних здібностей Л.С. Виготського

У теорії розвитку пізнавальних здібностей Л.С. Виготського проявляються соціальна сутність людини і опосередкований характер його діяльності. Розвиток інтелекту людини відбувається таким чином:

- Від безпосереднього до опосередкованого, гарматна;

- Від загального нерозчленованого до диференційованого, а також абстрактного і узагальненого відображення дійсності;

- Від мимовільного нерегульованого до довільного.

У ході інтелектуального розвитку дитини відбуваються зміни і самих психічно пізнавальних процесів, характеристики яких якісно змінюються. Наприклад, від мимовільних форм запам'ятовування відбувається перехід до довільних, від наочно - дієвої, наочно-подібної форми мислення до абстрактній і абстрактно-логічній формі мислення, а також до теоретичного мислення.

Для педагогічної психології має велике значення положення, сформульоване Л. С. Виготським, про двох рівнях інтелектуального розвитку дитини:

- Перший це рівень актуального розвитку, тобто наявний в наявності рівень підготовленості , який характеризується рівнем розумового розвитку, визначеним за допомогою завдань , які учень може виконувати самостійно;

- Другий це рівень, що визначає зону найближчого розвитку дитини. Цей другий рівень психічного розвитку досягається дитиною в співпраці з дорослим не шляхом прямого наслідування його діям, а вирішенням завдань, що знаходяться в зоні його інтелектуальних можливостей.

На основі цього сформульований принцип випереджаючого навчання, що визначає ефективну організацію навчання, яка спрямована на активізацію та розвиток розумової діяльності учня, формування здатності самостійно здобувати знання у співпраці з іншими учнями, тобто саморозвиватися. Л.В.Занков вважає, що багаторазові одноманітні повторення не можуть сприяти інтенсивному розвитку школярів. Має відбуватися при досить швидкому темпі вивчення поглиблення навчального матеріалу, збільшення обсягу теоретичного аналізу, узагальнення, все, що розвиває теоретичне мислення навчається.

Ознаками інтелектуального розвитку людини є: самостійність мислення, швидкість і міцність засвоєння навчального матеріалу , швидкість орієнтування при вирішенні нестандартних завдань , вміння відрізнити істотне від несуттєвого, різний рівень аналітико-синтетичної діяльності, критичність розуму, а також темп просування як швидкість формування узагальнення, економічність мислення. Уміння самостійно, творчо вирішувати завдання різного типу, переходячи від репродуктивних до творчих задачах, є основним критерієм розвитку інтелекту дитини.

ЛЕКЦІЯ 18.