Психіка як відображення світу. Основні функції психіки.
Приклади загальних понять і приватних явищ, що вивчаються в сучасній психології
№ п/п | Явища, що вивчаються психологією | Поняття, що характеризують ці явища |
Процеси: індивідуальні, внутрішні (психічні) | Уява, спогад, сприйняття, забуває, запам'ятовування, идеомоторика, инсайт, інтроспективна, мотивація, мислення, навчення, узагальнення, відчуття, пам'ять, персоналізація, повторення, уявлення, звикання, ухвалення рішень, рефлексія, мова, самоактуалізація, самонавіяння, самоспостереження, самоконтроль, самовизначення, творчість, пізнавання, висновок, засвоєння. | |
Стани: індивідуальні, внутрішні (психічні) | Адаптація, афект, ваблення, увага, збудження, галюцинація, гіпноз, деперсоналізація, диспозиція, бажання, інтерес, любов, меланхолія, мотивація, намір, напруженість, настрій, образ, відчуження, переживання, розуміння, потреба, неуважність, самоактуалізація, самовладання, схильність, пристрасть, прагнення, стрес, сором, темперамент, тревожностъ, переконаність, рівень домагань, втома, установка, стомлення, фрустрация, відчуття, ейфорія, емоція. | |
Властивості індивідуальні, внутрішні (психічні) | Ілюзії, константна, воля, завдатки, індивідуальність, комплекс неповноцінності, особистість, обдарованість, забобон, працездатність, рішучість, ригідність, совість, упертість, флегматичність, характер, егоцентризм. | |
Процеси: індивідуальні, зовнішні (поведінкові) | Дія, діяльність, жест, гра, имп-ринтинг, міміка, навик, наслідування, вчинок, реакція, вправа. | |
Стани: індивідуальні, зовнішні (поведінкові) | Готовність, інтерес, установка. | |
Властивості: індивідуальні, зовнішні (поведінкові) | Авторитетність, навіюваність, геніальність, наполегливість, навчана, обдарованість, організованість, темперамент, працьовитість, фанатизм, характер, честолюбство, егоїзм. | |
Процеси: групові, внутрішні | Ідентифікація, комунікація, конформність, спілкування, міжособове сприйняття, міжособові відносини, формування групових норм. | |
Стани: групові, внутрішні | Конфлікт, згуртованість, групова поляризація, психологічний клімат. | |
Властивості: групові, зовнішні | Сумісність, стиль лідерства, суперництво, співпраця, ефективність діяльності групи. | |
Процеси: групові, зовнішні | Міжгрупові відносини. | |
Стани: групові, зовнішні | Паніка, відвертість групи, закритість групи. | |
Властивості: групові, зовнішні | Організованість. |
У радянській (вітчизняною) психології психіка, свідомість расматривается як процес віддзеркалення навколишньої дійсності. Це уявлення засноване на основних положеннях Ленінської теорії віддзеркалення, методологічною основою, що стала, у вивченні психіки в советсткой психології.
Основні положення даної теорії були сформульовані В.И.Лениным в його працях “Філософські зошити” і “Матеріалізм і емпіріокритицизм”. Його позиція є розвитком поглядів діалектичного і історичного матеріалізму К.Маркса і Ф.Энгельса.
К.К.Платонов в своїх працях намагається побудувати важ категоріальний апарат радянської психології через категорію віддзеркалення.
Психічне віддзеркаленняхарактеризується поряд особливостей:
- воно дає можливість правильно відображати навколишню дійсність, причому правильність віддзеркалення підтверджується практикою;
- сам психічний образ формується в процесі активної діяльності людини;
- психічне віддзеркалення заглиблюється і удосконалюється;
- забезпечує доцільність поведінки і діяльності;
- заломлюється через індивідуальність людини;
- носить випереджаючий характер.
Функції психіки:віддзеркалення навколишнього світу і регуляція поведінки і діяльності живої істоти в цілях забезпечення його виживання.
Рис. 4.1. Основні функції психіки
Ці функції взаємозв'язані і взаємообумовлені: віддзеркалення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманій в процесі віддзеркалення. "Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: будучи суб'єктивним віддзеркаленням об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поведінки". Тісний взаємозв'язок вказаних функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність всіх психічних проявів, інтеграцію всього внутрішнього психічного життя. Ці ж функції забезпечують і безперервну взаємодію, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем.
Психічний відбиток світу людиною пов'язаний з його суспільною природою, він опосередковується суспільно виробленими знаннями. Психіка, як відбивна здатність є й у тварин. Але вищою формою психіки є свідомість людини, що виникла в процесі суспільно-трудової практики. Свідомість нерозривно пов'язана з мовою. Завдяки свідомості людина довільно регулює свою поведінку.
Свідомість не фотографічно відбиває явища дійсності. Вона розкриває об'єктивні внутрішні зв'язки між явищами.
Змістом психіки є ідеальні відображення об'єктивно існуючих явищ. Але ці відображення виникають у різних людей своєрідно.
Вони залежать від минулого досвіду, знань, потреб, інтересів, психічного стану і т.д. Інакше кажучи, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивного світу. Однак суб'єктивний характер відбитка не означає, що цей відбиток неправильний; перевірка суспільно-історичною й особистою практикою забезпечує об'єктивний відбиток навколишнього світу.
Отже, психіка - це суб'єктивний відбиток об'єктивної дійсності в ідеальних образах, на основі яких регулюється взаємодія людини з зовнішнім середовищем.
Психіка містить у собі не тільки психічні образи, але і позаобразні компоненти - загальні ціннісні орієнтації особистості, змісти і значення явищ, розумової дії.
Психіка властива людині і тваринам. Однак, психіка людини, як вища форма психіки, позначається ще і поняттям "свідомість". Але поняття психіки ширше, ніж поняття свідомості, тому що психіка містить у собі сферу підсвідомості і надсвідомості ("Над-Я").