Заходи по захисту навколишнього середовища від забруднення

Для будівництва свердловин тимчасового відчужують значні земельні ділянки. Після завершення робіт більша частина цієї землі повинна бути повернена власнику в рекультивованому вигляді. Тому до початку робіт необхідно зняти родючий шар і закагатувати його на окремій площадці, а після завершення бурових робіт знятий грунт використати для відновлення родючості поверненої ділянки.

Основними джерелами забруднення навколишнього середовища при бурінні є: промивальна рідина і реагенти, які використовуються для регулювання її властивостей; частинки гірських порід, що виносяться потоком промивальної рідини із свердловини або що викидаються з неї під час відкритого фонтанування; пластові рідини, що виходять із свердловини з потоком промивальної рідини або що виливаються в процесі газонафтоводопроявлень; деякі види буферних рідин; залишки тампонажних розчинів.

Звести до мінімуму забруднення навколишнього середовища при бурінні можна тільки комплексним вирішенням задачі. Для цього зберігати промивальні рідини, реагенти, нафту і нафтопродукти необхідно в металевих або бетонних ємностях. Для збору і тимчасового зберігання всієї вибуреної породи, пластових і бурових стічних вод, а також нафти, що виливається із свердловини при її освоєнні, нафтогазових викидах і відкритих фонтанах, використовують земляні комори з достатньо високим і надійним обвалуванням, яке не може бути зруйноване зливними водами. Дно і стінки земляних комор повинні мати добру гідроізоляцію, щоб рідини і хімреагенти, що зберігаються в ній, не могли проникнути в горизонти ґрунтових вод і в природні водоймища. Навколо бурової установки повинні бути споруджені стічні канави для видалення бурових стічних вод і пролитої промивальної рідини в збірну комору.

У процесі бурових робіт утворюється велика кількість стічних вод. Доцільно організувати їх очистку і повторне використання.

Горючі гази, що виділяються при дегазації промивальної рідини або виходять зі свердловини при її освоєнні, дослідженні і фонтануванні, спалюють у спеціальному факелі. Факели встановлюються не ближче 100 м від свердловини. Якщо в складі газів вміщується сірководень, то простого спалювання недостатньо, через те що при згорянні сірководню утворюються важчі, ніж повітря, оксиди сірки, які скупчуються в низинних ділянках рельєфу місцевості і утворюють з вологою дуже отруйну сірчану кислоту. Тому сірководень та інші надто токсичні компонента пластових рідин необхідно нейтралізувати ще в свердловині або очисній системі.

Після закінчення буріння свердловини територію, що підлягає рекультивації, необхідно звільнити від залишків промивальної рідини і шламу гірських порід. Існують різні шляхи вирішення цієї проблеми:

а) транспортування промивальної рідини на інші бурові для використання;

б) закачування промивальної рідини і шламу в зони катастрофічного поглинання у сусідніх свердловинах, що буряться, якщо ці зони не містять прісних і лікувальних вод та не сполучаються з горизонтами таких вод і атмосферою;

в) збір шламу і рідини, що залишилась, у спеціальні шламосховиїда;

г) отвердіння промивальної рідини на водній основі домішками мінеральних в'яжучих і полімерних матеріалів з наступним використанням її як будівельного матеріалу або іншими домішками для використання її як добрива;

д) обезводнення відходів підсушуванням їх у земляних коморах з подальшим засипанням родючою землею.

Промивальні рідини на вуглеводневій основі слід зберігати в закритих металевих ємностях в спеціальних складах, а вибурену з використанням такої рідини породу збирати в металеві ємності і перед похованням промивати у водному розчині ПАР з метою видалення адсорбованих нафтопродуктів або піддавати термічній обробці.