Загальна характеристика

ТЕМА 10. ПРАВОВА ОХОРОНА РОСЛИННОГО СВІТУ

Вперше в юридичній літературі наукове визначення поняття «рослинний світ» було сформульовано в дисертаційному дослідженні А.Б. Іскоян «Проблеми вдосконалення правового регулювання охорони і використання рослинного світу (диких рослин поза лісами)». Рослинний світ визначався як «сукупність диких рослин (наземних і водних), що зростають у стані природної волі на території Радянського Союзу, а також в межах континентального шельфу СРСР». Але в подальшому, це поняття не знайшло свого розвитку і в законодавстві колишнього СРСР не було закріплено.

Всі рослинні ресурси розділяються на три групи: лісові ресурси, дикоростуча рослинність, що не відноситься до лісових ресурсів і рослинність сільськогосподарського призначення. У рамках даного розгляду нас цікавлять рослинні ресурси саме першої та другої груп, оскільки екологічне право регулює суспільні відносини в сфері охорони дикоростучих рослинних ресурсів, лісових ресурсів, а також інших рослинних ресурсів несільськогосподарського призначення. Регулювання охорони лісових ресурсів здійснюється за допомогою величезної системи нормативно-правових актів.

У відношенні сільськогосподарських насаджень діють такі закони, як «Про захист рослин» від 14.10.1998 р., «Про карантин рослин» від 30.06.1993 р., «Про пестициди й агрохімікати» від 2.03.1995 р. Та всі вони складають правовий інститут охорони сільськогосподарської рослинності в рамках аграрного права, а не в рамках екологічного права.

За юридичним змістом рослинний світ як природний об'єкт – це сукупність усіх видів рослин, а також грибів і утворених ними угруповань на території держави, що включає території земної суші і водного простору, а також континентального шельфу і виключної (морської) економічної зони [26,С.219-220].

Згідно ст. 3 Закону України «Про рослинний світ» рослинний світ – це сукупність усіх видів рослин, а також грибів і утворених ними угруповань на визначеній території, а об'єктами рослинного світу є дикоростучі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби на всіх стадіях розвитку й утворені ними природні угруповання. Безпосередніми об’єктами рослинного світу, що використовуються або можуть бути використаними населенням для потреб, є природні рослинні ресурси.

Природні рослинні ресурси за своєю екологічною, господарською, науковою, оздоровчою, рекреаційною цінністю та іншими ознаками поділяються на природні рослинні ресурси загальнодержавного та місцевого значення. До природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення належать: а) об'єкти рослинного світу у межах: внутрішніх морських вод і територіального моря, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України; поверхневих вод (озер, водосховищ, річок, каналів), що розташовані і використовуються на території більш ніж однієї області, а також їх притоків усіх порядків; природних та біосферних заповідників, національних природних парків, а також заказників, пам'яток природи, ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення; б) лісові ресурси державного значення; в) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, види яких занесені до Червоної книги України; г) рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення, та типові природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України.

До природних рослинних ресурсів місцевого значення відносяться дикорослі та інші несільськогосподарського призначення судинні рослини, мохоподібні, водорості, лишайники, а також гриби, не віднесені до природних рослинних ресурсів загальнодержавного значення.