Основні властивості гірських порід.

Класифікація гірських порід.

Тема: Загальні відомості про гірські породи.

2.

Типові схеми розташування основного обладнання.

Тема: Розташування привишечних споруд та обладнання на буровій.

План:

2. Схема розташування бурового обладнання і його обв’язка.

1.1-основні вишки; 2-ротор; 3- лебідка; 4-коробка передач; 5-двигун; 6-насоси; 7-регулююче гальмо; 8-блокоровка передач; 9-трансформатори або муфти; 10-редуктор; 11-привод ротора; 12- регулятор подачі долота.

План:

1. За походженням всі гірські породи поділяються на три групи:

- магматичні або вивержені;

- осадові;

- метаморфічні.

Магматичні гірські породи утворилися в результаті охолодження та затвердіння розплавленої магми.

Осадові породи(глини, вапняки, пісковики і т.д.) виникли в результаті відкладення на дні водяних басейнів частинок зруйнованих вивержених порід, солей, а також органічних речовин.

Метаморфічні гірські породи (мармур, кристалічні сланці і т.д.) утворились в результаті дії на вапняки, сульфатні солі, глини та інші породи високих температур і тисків при занурюванні їх в надра Землі.

Вивченню будови, складу і властивостей осадових гірських приділяється велика увага тому, що родовища нафти і газу утворюються в породах, які представлені в основному глинами, пісками, пісковиками, доломітами, вапняками, солями і т.д.. Знання будови, складу та властивостей осадових порід дозволяє вибрати найефективніші способи та засоби для їх руйнування, забезпечити максимально можливе видобування із земних надр відкритих запасів нафти та газу.

Важливою характеристикою осадових порід є їх структура і текстура, які відображають будову цих порід і суттєво впливають на характер руйнування при їх розбурюванні.

2. Підструктуроюпороди розуміють особливості її будови, які обумовлені формою, розмірами і характером поверхні породоутворюючих мінералів, а також характером зв’язку між мінералами.

За структурою всі осадові породи поділяються на кристалічні та уламкові. До кристалічних належать органогенні та хемогенні породи. Найпоширеніші породи карбонатні (вапняки, доломіти, мергелі), сульфатні (гіпси, ангідрити), галогенні (кам’яна сіль) та кременисті (діатоміти, опоки, кремні).

Уламкові породи поділяються на грубоуламкові з розміром уламків більше 2мм (гравій, галька, брекчія); піскові з розміром уламків від 0,1 до 2мм; дрібноземи з розміром від 0,01 до 0,1мм та глинисті з розміром частинок менше 0,01мм.

Глинисті породи складають біля 55% маси осадових порід. До піскових порід належать піски (незцементована порода) і пісковики; до дрібноземів – алевроліти, суглинки, супіски, лес; до глинистих порід – глини, аргіліти та глинисті сланці.

За природою сил зчеплення між частинками осадові породи поділяються: скельові (пісковик, вапняк, мергель), зв’язані або пластичні (глинисті породи) і сипучі (піски).

Підтекстуроюпородирозуміють особливості будови, які обумовлені взаємним просторовим розміщенням кристалів або уламків: шаруватість, сланцюватість, пористість, тріщинуватість. Шаруватість виявляється у зміні петрографічного складу породи у вертикальному напрямку. Сланцювата текстура виникає під дією високих тисків і температур та в результаті перекристалізації мінеральних речовин.

З текстурними особливостями будови породи зв’язана її анізотропність, тобто відмінність властивостей в різних напрямках.

Між твердими мінеральними зернами, що складають скелет осадової породи, майже завжди є різні за походженням, формою та розміром пустоти (пори). Сумарний об’єм всіх пор, які містяться в 1м³ породи, виражений в процентах називають загальною пористістю. Сумарний об’єм пор в 1м³ породи, сполучених між собою і якими може перетікати пластовий флюїд під дією тисків, характеризує ефективну пористість. Ефективна пористість менша загальної тому, що в породі є деяка кількість замкнутих а також капілярних і субкапілярних пор, якими рух при існуючих тисках практично не можливий.

Тріщинуватість порід пов’язана з тектонічними рухами земної кори, а також з процесами перекристалізації. Тріщини можуть бути вертикальними, горизонтальними і похилими, розташовані хаотично або орієнтовано в певному напрямку. Трапляються тріщини зімкнуті і розкриті, причому ступінь розкриття (товщина тріщини) може коливатися від долей міліметра до десятків міліметрів. Іноді в породах зустрічаються великі порожнини (печери), як правило, сполучені одна з одною системою розкритих пор.