Модель управління запасами

Вступ

На сучасному етапі розвитку суспільно - економічних відносин
зростають обсяги інформації на підприємстві, яку необхідно засвоїти,
згрупувати і проаналізувати,, використовуючи тисячі документів. Більшість з таких документів опрацьовується та узагальнюються у лідрозділах, через які спрямовані всі фінансово - інформаційні потоки про діяльність підприємства. Зростання обсягів інформації вимагає розширення кількості працівників адміністрації які замаються її обробкою та узагальненням.

Поряд з цим, зростає інформаційне навантаження на кожного працівника, який приймає управлінські рішення щодо ефективного використання джерел і засобів функціонування підприємства. Через значні обсяги інформації, що використовується на підприємстві, знижується її оперативність та аналітичність, а отже, і корисність для потреб управління. А це в кінцевому результаті негативно позначається на фінансово-господарських показниках діяльності підприємства .

Оперативно приймати рішення за умов значних масивів інформації особливо важливо при управлінні виробничими запасами. Налагоджений процес забезпечення виробництва необхідними матеріальними ресурсами вимагає координації зусиль апарату управління, служби постачання, комірника, бухгалтерії, керівника виробничих підрозділів. Велика кіль кість матеріалів, що перебувають і використовуються на підприємстві, їх широка номенклатура, вплив внутрішніх і зовнішніх факторів зумовлюють необхідність оперативного втручання у процес управління виробничими запасами. Однак через зростаючи обсяги інформації ефективне управління запасами погіршується, з'являється тенденція до підвищення власне витрат управління.

Управління виробничими запасами на підприємстві значною мірою здійснюється також за участі відділу матеріально-технічного постачання, основною функцією якого є забезпечення потреб виробництва необхідними матеріальними ресурсами в поточній діяльності та на перспективу. Функціонування АСУ дає змогу в автоматичному порядку одержувати замовлення складу на постачання нової партії матеріальних цінностей, вести електронний реєстр таких замовлень і контролювати порядок виконання, у формі діалог-запит, актуалізувати ступінь заповнення складських приміщень для складання плану закупівель матеріальних цінностей, в оперативному порядку коригувати заявки на постачання залежно від інтенсивності використання запасів у виробництві. За участі масиву інформації бухгалтерського обліку можна контролювати дисципліну розрахунків з постачальниками, відповідність витрат на закупівлю матеріальних цінностей

запланованим у бюджеті статтям витрат тощо[ 4: 50].

Отже, управління виробничими запасами на підприємстві із застосуванням автоматизованих робочих місць дає можливість одержувати ряд переваг порівняно зі звичайною системою управління запасами. Підвищується оперативність управління, рішення грунтуються на систематизованій за відповідними підрозділами підприємства та актуалізованій на певний момент інформації, в управлінні застосовуються достовірні дані складського та бухгалтерського обліку.

Управління запасами- функціональна діяльність, мета якої - довести загальну суму щорічних витрат на утримування запасів до мінімуму за умови задовільного обслуговування клієнтів.

Згідно з іншим визначенням, управління запасами- забезпечення і підтримування оптимальної кількості і типів фізичних ресурсів, необхідних для реалізації стратегічного плану організації.

Важливість управління запасами пояснюється, насамперед, тим, що виробництво - це потік матеріальних ресурсів через процес, який змінює форму цих матеріалів, перетворюючи їх у готову продукцію.

Типи запасів найчастіше розглядають у контексті конкретної організації (стосовно банку - це запаси грошей, школи - запаси навчальних засобів, лікарні - ліків). Детальніше зупинимося на типах запасів промислового підприємства:

1) Сировина - інгредієнти, які перетворюються в кінцевий продукт, і характер їх залежить від призначення продукції та особливостей виробничого процесу;

2) Допоміжні матеріали - матеріали, які не є часткою готового виробу: мастило, миючі засоби тощо;

3) Незавершене виробництво - вироби, що не пройшли повний технологічний цикл обробки;

4) Готова продукція - нереалізовані кінцеві продукти, які зберігаються на складах підприємства-виробника або на підприємствах роздрібної торгівлі.

Запаси створюються з метою:

· сприяння обслуговуванню споживачів (наявність запасів - важливий чинник утримання споживачів, пов’язаний із можливістю поставки продукції в будь-який час);

· сприяння гнучкості виробництва (здатність, швидко переходити на виробництво іншої продукції завдяки запасам, можливість задовольнити попит на продукцію, як в даний час не виробляється);

· сприяння визначеності виробництва (чим більш невизначена ситуація на ринку, тим більша необхідність страхування створенням резервних запасів);

· сприяння згладжуванню виробництва (здатність задовольняти попит у періоди максимального збуту без збільшення обсягу виробництва);

· отримання прибутку шляхом цінової спекуляції (в період інфляції можна отримати прибуток купівлею запасів за нищою ціною і продажем їх у майбутньому).

Створення та зберігання запасів потребують значних витрат, і щорічна їх сума перевищує чверть вартості самих запасів. Тому важливо керувати запасами, щоб зазначенні витрати були мінімальними і щоб забезпечувався той рівень обслуговування та задоволення запитів клієнтів, до якого прагне компанія.

Система управління запасами при залежному попиті на продукцію має можливість чітко планувати потреби виробництва в матеріальних ресурсах, оскільки в цій ситуації основою планування є план виробництва. Метою такого планування матеріальних потреб є забезпечення виробничого процесу лише тим, що безпосередньо необхідне для виконання планів поточного періоду.

Система управління запасами при залежному попиті реалізує два підходи - фіксована кількість продукції та фіксований час [ 1, ст. 390].

У системах з фіксованою кількістю продукції постійно контролюється

рівень запасів. У момент падіння кількості запасів нижче від встановленого рівня видається замовлення на поповнення запасів, причому замовляється завжди одна й та ж кількість виробів. Отже, фіксованими величинами в системі є рівень запасів, при якому повторюється замовлення, та кількість замовлених виробів. Система управління запасами за фіксованою кількістю продукції є ефективною за таких умов:

· висока питома вартість виробів, що постачаються;

· високі витрати зберігання матеріально-технічних запасів;

· високий рівень збитків у випадку відсутності запасів; у ціні залежно від замовленої кількості;

· відносно непередбачений або випадковий характер попиту.