Поняття, сутність господарських рішень, їх ознаки. Невизначеність як першопричина ризику підприємницької діяльності

Розділ 1. Господарські рішення в умовах невизначеності та ризику

В умовах економічної нестабільності, яка характерна для ринкового середовища, у суб’єктів господарювання постійно виникає потреба у швидкому прийнятті науково обґрунтованих рішень щодо підвищення результативності своєї діяльності. При цьому всі без виключення фірми працюють в умовах невизначеності і відчувають на собі вплив різного роду ризиків. Тому від прийняття господарських рішень, їх якості, раціональності й обґрунтованості в багатьох випадках залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Звідси випливає необхідність розуміння сутності господарських рішень, вивчення основних правил, прийомів і наукових методів їх розробки.

Рішення як результат вибору являє собою розпорядження до дії (план роботи, варіант проекту). Господарське рішення — це результат аналізу, прогнозування, оптимізації, економічного обґрунтування та вибору альтер­нативи із сукупності варіантів досягнення конкретної мети підприємства. Загалом господарське рішення характеризують такі ознаки:

а) можливість вибору єдиної дії з безлічі альтернатив (якщо немає альтернативи, то немає і вибору, а отже, немає і рішення);

б) наявність мети (безцільний вибір не вважається рішенням);

в) необхідність вольового акту особи, що приймає рішення стосовно його вибору, оскільки рішення формується через боротьбу думок і мотивів.

Згідно з економічною сутністю на розробку та реалізацію будь-якого рішення необхідні фінансові, матеріальні й інші витрати. Високий рівень конкурентного середовища змушує кожну особу, що приймає певне господарське рішення, звертати увагу на якість і ефективність прийняття останнього. Якість господарського рішення визначається сукупністю його параметрів, що задовольняють конкретного споживача або їх групу та забезпечують реальність його впровадження. Основні параметри якісного рішення:

• повнота розв’язання поставленого завдання (можливість практичної реалізації рішення в запланованому обсязі);

• своєчасність рішення (правильний вибір моменту його прийняття й виконання);

• оптимальність рішення (вибір найкращого з усіх варіантів рішення за прийнятим критерієм з урахуванням наявних обмежень за часом, ресурсами, вимогами ринку тощо).

Ефективність господарського рішення — це ресурсна ре­зультативність як результат розробки, прийняття та реалізації рішення на підприємстві. Таким чином, господарське рішення має бути оптимальним, ефективним і результативним.

За наявності конкуренції і виникнення деколи непередбачуваних ситуацій господарська, виробнича або комерційна діяльність неможлива без ризиків, оскільки підприємницька діяльність здійснюється в умовах значної невизначеності ситуації. Невизначеність — це об’єктивна неможливість здобуття абсолютного знання про об’єктивні та суб’єктивні фактори функціонування системи, неоднозначність її парамет­рів. Розрізняють статистичну та нестатистичну невизначеність; повну та часткову невизначеність, повну визначеність; людську, технічну та соціальну невизначеність.

Невизна­ченість виступає невід’ємним атрибутом прийняття рішень. Підприємництво завжди пов'язане з невизначеністю економічною кон'юнктури, яка обумовлена непостійністю попиту – пропозиції на товари, грошові кошти, чинники виробництва, багатоваріантністю сфер вкладення капіталів і різноманітністю критеріїв переваги інвестування грошових засобів, обмеженістю інформації і багатьма іншими обставинами.

Конкурентне середовище, властиве ринку, робить підприємницьку діяльність складнопрогнозованим процесом. Річ у тому, що в умовах конкуренції виробники і продавці, споживачі і покупці діють самостійно на свій страх і ризик. Вони вільні купувати чи не купувати продукцію, пропонувати за неї свої ціни, продавати власну продукцію за певними цінами, диктувати свої умови операцій. І всі хочуть отримати вигоду. Поняття вигоди відносне, оскільки вигода одних суб'єктів ринку стає збитком для інших. До того ж, конкуренти прагнуть витіснити своїх опонентів з ринку. От чому перехід до ринку знаменує попадання в зону невизначеності і підвищеного ризику.

В економічній теорії ризиків існує декілька можливих підходів до трактування і класифікації невизначеності, яку часто ототожнюють з поняттям "ризик". Уперше різниця між ними була відмічена американським економістом Кнайтом.

Невизначеність за Кнайтом – це неповнота або неточність інформації про умови реалізації проекту, у тому числі про витрати і результати. Невизначеність існує, коли вірогідність наслідків може оцінюватися суб'єктивно, оскільки відсутні дані попереднього періоду.

Ризик же – це невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення несприятливих ситуацій і наслідків в ході реалізації проекту. Ризик є присутній, коли вірогідність, пов'язана з різними наслідками, може оцінюватися на основі даних попереднього періоду.

Західний економіст Френк Найт, працюючи над питаннями прийняття рішень в умовах ризику і невизначеності, виділив три умови ухвалення цих рішень: досконалі знання, ризик і невизначеність. У основу такого ділення покладена така класифікація невизначеності за рівнем вірогідності настання подій:

- повна визначеність (досконалі знання);

- повна невизначеність;

- часткова невизначеність.

Повна визначеність (досконале знання) існує тоді, коли при прийнятті рішення альтернативні результати відомі зі 100% вірогідністю, що дає можливість суб'єктам господарської діяльності прогнозувати і обирати не лише свою стратегію на ринку, а й визначати тенденції та перспективи його розвитку.

В умовах повної невизначеності альтернативні результати існують з невідомою вірогідністю, близькою до нуля. Суб'єкти підприємницької діяльності повністю позбавлені можливості жодним способом прогнозувати як перспективи власного розвитку, так і ринку в цілому.

Якщо ці два види невизначеності відносяться до розряду теоретичних припущень, то часткова невизначеність має конкретний практичний характер. Вірогідність настання альтернативного результату, події, а, отже, і міра його прогнозованості, знаходиться в межах від 0 до 1. Така ситуація характеризується як ризикова.

Ризик складає об'єктивно неминучий елемент ухвалення будь-якого господарського рішення внаслідок того, що невизначеність - неминуча характеристика умов господарювання. В економічній літературі часто не робиться відмінностей між поняттями "ризик" і "невизначеність". Але їх слід розмежовувати. Насправді перше характеризує таку ситуацію, коли настання невідомих подій досить ймовірно і може бути оцінене кількісно, а друге - коли ймовірність настання таких подій оцінити заздалегідь неможливо.

В умовах ринкової економіки більш прийнятним було б розглядати дохід підприємства не тільки як результат діяльності суб'єкта господарювання, залежний від його уміння оптимально скоординувати використовувані чинники виробництва, а також і як винагороду за ризик, що має місце при здійсненні господарських операцій, і за подолання невизначеності.