Особливості стрілчастих графіків
Критичний шлях утворюється послідовністю критичних робіт. Це найдовший з усіх існуючих у проекті шляхів, який показує найменший час, який потрібно, аби повністю виконати усі роботи за проектом.
У нашому прикладі проект має один критичний шлях (813 – 831 – 832), хоча їх може бути й декілька, проте тривалість усіх критичних шляхів завжди буде однаковою.
Якщо якусь роботу, яка стосується критичного шляху, буде відкладено, то й тривалість виконання усього проекту збільшиться на такий самий термін. Інакше кажучи, вчасне виконання критичних робіт є критичним з погляду забезпечення успіху проекту в плані своєчасності його завершення. Не можна відхилитися від визначених термінів початку і завершення критичних робіт, щоб це одразу ж не вплинуло на тривалість здійснення усього проекту. Проте такого не можна сказати про некритичні роботи, які мають так званий запас часу.
Запас часу (F –Float) – це той максимальний час, на який можна відкласти початок некритичної роботи, щоб при цьому не змінилась тривалість реалізації усього проекту. Він обчислюється за формулами:
Fі = LSі – ESі [6.5]
або
Fі = LFі – EFі. [6.6]
На рис. 6.7 видно всі запаси часу по некритичних роботах. У критичних роботах вони дорівнюють нулю.
Рис. 6.7. Сітковий графік проекту з усіма обчисленими
параметрами (в тому числі запасом часу)
Якщо менеджер хоче скоротити термін виконання проекту, він має прагнути до скорочення термінів виконання передусім критичного шляху.
Таким чином, щоб визначити тривалість проекту та календарні терміни початку і завершення його робіт за допомогою сіткового планування, потрібно виконати такі кроки:
1-й крок. Визначення переліку й послідовності виконання робіт.
2-й крок. Графічна побудова сіткового графіка.
3-й крок. Означення тривалості робіт.
4-й крок. Визначення ранніх термінів початку і завершення проектних робіт «прямим проходженням».
5-й крок. Визначення пізніх термінів початку і завершення робіт «зворотним проходженням».
6-й крок. Визначення критичного шляху і запасу часу по роботах.
Ця інформація відбивається у прямокутнику роботи (див. рис. 6.4) і використовується у подальшому плануванні й аналізі виконання проекту.
Ми розглянули сутність і порядок обчислення показників сіткового графіка вручну. Проте на практиці це роблять за допомогою сучасних програм з управління проектами. Менеджеру проекту для отримання аналогічного результату (причому не просто тривалості проекту і робіт, а календарних дат початку і завершення їх) треба ввести в програму по кожній роботі таку інформацію:
· персональний код або номер у єдиній для усього проекту системі кодування;
· назву або стислий опис роботи;
· логічні зв’язки з іншими роботами;
· тривалість виконання;
· календар робіт (режим роботи), цільові дати початку і завершення, коли такі є;
· ресурси, які потрібні;
· бюджет;
· до якого пакету робіт входить (якщо потрібно).
Як зазначалося, у стрілчастих сіткових графіках кожна робота (діяльність) позначається стрілкою, а її початок і кінець – подіями, які мають порядкові номери.
Параметри сіткового графіка розміщуються на схемі таким чином (рис. 6.8):
Рис. 6.8. Розміщення параметрів на стрілчаcтому графіку
Для проекту організації комп’ютерного центру стрілчастий графік матиме такий вигляд (рис. 6.9). Як бачимо, на ньому з’явилися так званіфіктивні роботи, зображені пунктирною лінією, притаманні саме цьому виду сіткового планування.
Рис. 6.9. Стрілчастий графік
Фіктивна робота – це робота, яка не існує і не має тривалості. Вона використовується для спрощення графічної побудови графіка, щоб не було двох робіт з однаковими подіями початку і завершення. У наведеному проекті, наприклад, три роботи – 811, 812 і 813 – повинні були б мати однакові події початку і завершення, оскільки всі вони виконуються паралельно і для всіх них є спільною наступна робота 831. Тому вводяться додаткові фіктивні роботи (які не мають ані коду, ані тривалості, бо їх не існує), щоб уникнути цієї ситуації.
Параметри стрілчастого графіка обчислюються за тими ж кроками, що й у графіках передування, проте методика обчислення може бути дещо іншою, що, втім, не позначиться на підсумку.
Якщо вважати, що виконання проекту починається з нульової позначки у часі, то параметри визначатимуться за формулами:
EFі = ESі + tі; [6.7]
ESі + 1 = EFі. [6.8]
Для першої роботи ES завжди дорівнює нулю.
LSі = LFі – tі; [6.9]
LFі = LSі + 1. [6.10]
Запас часу визначається за тією самою формулою, що й у графіках передування.
Як видно з рис. 6.9, стрілчастий графік, обчислений іншим способом, також показав, що виконання проекту триватиме 24 тижні. Тобто використання будь-якого виду сіткового графіка і будь-якої методики обчислення його параметрів не впливають на величину останніх і дають абсолютно однаковий результат.
Стрілчасті графіки в зарубіжній літературі інколи називають
ij-діаграмами. Ця назва пішла від такого можливого їх зображення (рис. 6.10):
Рис. 6.10. Схема означення параметрів у стрілчастій ij-діаграмі
При виконанні великих проектів індикатори взаємопов’язаних робіт (ij) допомагають простежити зв’язки. Проте якщо додається якась робота, ij-індикатори змінюються.