Альтернативні парадигми організаційного процесу
Організаційні парадигми
Тема 5. Організаційний процес
Організаційна діяльність. Альтернативні парадигми організаційного процесу. Система управління - кібернетичний підхід. Принципи управління: принцип розімкненого управління; принцип розімкненого управління з компенсацією обурень; принцип замкненого управління; принцип однократного управління. Оптимізація управління. Адаптивні й такі, що самі настроюються, системи. Методи управління: детермінований метод управління; програмно-цільовий метод управління; ціннісно-орієнтований метод управління.
Все різноманіття підходів до організаційної діяльності можна представити у вигляді двох альтернативних парадигм (табл. 5.1).
Таблиця 5.1
| 1 парадигма | 2 парадигма |
| Вихідним станом будь системи є безлад, хаос. | Немає нічого більш неприродного, ніж хаос. Реальні системи володіють іманентної організацією. Хаос - теж усе гаразд, але більш складний, менш доступний розумінню. |
| Організація припускає створення порядку з хаосу. | Організація передбачає створення умов для розвитку системи. |
| Створений порядок необхідно підтримувати, витрачаючи ресурси, інакше знову настане хаос | Необхідно орієнтуватися на саморегуляцію і на саморозвиток систем |
Наведені парадигми відображають два принципово різних підходи до організаційної діяльності. Перший можна умовно назвати підходом примусу, коли для створення і підтримки організаційного процесу необхідно прикладати зусилля. Як тільки ці зусилля припиняються, система повертається до вихідного стану. Можна конструювати як завгодно багато штучних організаційних схем, але вони будуть неміцними і неефективними. Наша історія знає чимало таких прикладів: колгоспи, раднаргоспи, виробничі об'єднання і т.д.
Другий підхід орієнтований на природні процеси організації, що розвивається досить довго, щоб дати місце і волевиявленню людини.
Цілі людини, що випадають з діапазону природного розвитку (наприклад, створення колгоспів), приречені на провал, які б ресурси не притягувалися для їх досягнення.
Разом з цим тут немає фаталізму - людина з її целеполагающей і вольовою діяльністю не виключається з процесу розвитку, треба лише виконати умову: простір цілей людини має збігатися з діапазоном напрямків природного (можливого в
принципі) розвитку. Орієнтацію на природний розвиток можна знайти і в дослідженнях А.Сміта, який стверджував, що для соціально-економічного розвитку суспільства необхідні мир, легкі податки і терпимість в управлінні, а все інше зробить природний хід речей.