Просторова структура екосистеми.
§ Гільдія. Групи видів в співтовариствах організмів, які мають подібні функції та ніші одинакового розміру, називають гільдіями. Зазвичай це трофічне угруповання, яке використовує один і той же клас ресурсів однаковим способом. Гільдія об`єднує види, екологічні ніши яких перекриваються, наприклад, полівки, русак, козуля, жук-кузька, хлібна жужелиця, які вживають у їжу озиму пшеницю, відносяться до однієї гільдії.
§ Консорція.В межах екосистеми та біоценозу є й інші угруповання, які ще більше зміцнюють просторову структуру. Серед них найважливішими є консорції та синузії. Консорція (лат. consortio – cпівучасть, спільність) – група видів тварин та рослин, пов`язаних топічними і і харчовими зв`язками з окремими особинами популяції будь-якого виду рослин чи тварин. Кожна консорція має особину одного виду рослин – центрального члена консорції, з якими зв`язані різні члени такого об`єднання – консорти. Наприклад, консорція болотної сосни в Естонії налічує сотні видів консортів: 30 видів грибів, 32 види лишайниківі мохів, 38 видів комах, 1 вида птахів (сірий сорокопуд) тощо... В нашій місцевості можна виділити консорції тополі, абрикоса, черешні та інших рослин, які ще потребують вивчення....
§ Синузія (від грець. synusia – cумісне перебування) – обмежена в просторі структурна частина фітоценозу, яка охоплює частину або всі рослини в межах певного ярусу. Здебільшого це сукупність організмів, що відносяться до однієї або кількох життєвих форм. Останніми вважають організми, що пристосувалися до різних умов середовища і набули різного зовнішнього вигляду. Серед рослин, здебільшого, це дерева, чагарники, напівчагарники, трави тощо. Хоча є й більш дрібніший поділ. Наприклад, в степовій зоні розрізняють синузію ефемерів та ефемероїдів, синузію літньо-осінніх напівчагарників (полин, курай тощо), синузію очерету, рогозу та комишу в заплавах річок. Таким, чиномекосистема має різноманітні зв`язки між різними компонентами, що надає їй певної міцності і стійкості.
4. Оцінка різноманіття. Окрім продуктивності екосистеми характеризуються видовим різноманіттям, при аналізі якого використовують 2 підходи:
а) порівняння, що базується на формах кривих відносного домінування;
б) індекси різноманіття, які являють собою математичні величини, що відтворюють залежність між кількістю видів та їх значенням в екосистемах. Головним компонентом тут є видове багатство або щільність видів. Воно вираховується як відношення кількості видів до площі або кількості видів до кількості особин.
Існують й інші індекси, які вираховують за особливими формулами (І-кс Шенона, Сімпсона тощо). Часто тут використовують логарифмічну залежність а у якості індексу різноманіття – кількість видів на 1 тис. особин.
Для того, щоб можна було порівняти різні за структурою та походженням екосистеми, амер. Еколог Роберт Уітеккер в 1960 р. запропонував поняття про α-, β- та γ- різнаманітність. Альфа-різноманітність – для характеристики всередині екосистеми. Бета – для порівняння різноманіття між системами, а гама – для порівняння різноманіття в великих регіонах біомів, островів, континентів або надсистемних структур. Бета і гама- рівні використовують при плануванні сучасного ландшафту для збереження різноманіття та якості середовища.
Екосистеми зі схожою екологічною структурою можуть мати різний видовий склад, оскільки в них однакові екологічні ніші можуть бути зайняті схожими за екологією видами. Види, що виконують одну й ту ж функцію у схожих біоценозах, називають вікаруючими або вікаріатами. Наприклад, білий заєць тайзі Північної Америки представлений одним видом (Lepus americanus), а в Євразії – іншим (Lepus timidus). В Америці і Канаді мешкає дикий бик - бізон (Bison bison), а в Європі – зубр (Bison bonasus) і т. п..
Література
Основна [3, 4, 6, 10, 12, 19], додаткова [24, 25, 27, 28]