Охорона водних ресурсів

Стан вод Світового океану сьогодні викликає велику тривогу. Його забруднюють переважно річки, з водами яких щороку надходить понад 320 млн т заліза, 6,5 млн т фосфору та ін. Дуже багато забруднень потрапляє в океани також з атмосфери: 200 тис т свинцю, 1 млн т вуглеводнів, 5 тис т ртуті тощо. Майже третина мінеральних добрив, що вносяться в грунт, вимивається з нього дощовими водами й виноситься річками в моря та океани, лише азоту й фосфору таким шляхом потрапляє у Світовий океан близько 62 млн т щорічно. Ці речовини викликають бурхливий розвиток деяких водоростей, що вже неодноразово спричиняло появу „червоних припливів”, виникнення різних типів „цвітіння” води. Під час „цвітіння” водорості виділяють у воду високо отруйні токсини, що призводить до масової загибелі інших гідро біонтів.

До найшкідливіших забруднювачів Світового океану належать нафта і нафтопродукти. Щорічно їх потрапляє сюди 5-10 млн. Т, здебільшого в результаті втрат під час добування нафти з морських родовищ, аварій танкерів, берегового стоку тощо.

Нафтова плівка на поверхні води пригнічує життєдіяльність морського фітопланктону – одного з головних постачальників кисню в земну атмосферу, порушує тепло- і волого обмін між океаном і атмосферою, губить мальків риб та інші морські організми.

Моря й організми забруднюються також твердими відходами – промисловими й побутовими. Їх у Світовому океані нагромадилося вже понад 20 млн т. Більшість з них містять сполуки важких металів та інші шкідливі речовини, які згубно діють на морську біоту.

У Світовий океан потрапило дуже багато радіоактивних речовин унаслідок випробувань атомної зброї, роботи атомних реакторів військових підводних човнів і криголамів, скидання контейнерів із відходами атомних електростанцій тощо.

Найсильнішого забруднення зазнає мілководна зона Світового океану. Шельф океану – це район, де багато морських організмів проводить значну частину свого життя; до того ж саме тут рибалки заробляють собі на хліб насущний, а мільйони людей відпочивають.

Глобальні кліматичні зміни, зокрема потепління морських вод, спричиняють негативні процеси в морських екосистемах.

Проблема захисту Світового океану нині стала однією з найактуальніших, вона стосується всіх країн, навіть тих, що не мають безпосереднього виходу до океану.

Забезпечення екологічної рівноваги та повне задоволення потреб населення і суспільного господарства водою можливі при поліпшенні якості води та водного режиму річок, раціональному використанні води підприємствами всіх галузей суспільного господарства та відтворенні водних ресурсів.

Усі промислові й сільськогосподарські підприємства зобов’язані проводити заходи щодо економного використання водних ресурсів; застосовувати сучасні ефективні й досконалі технічні засоби і технології, щоб запобігти великим втратам і забрудненню води; контролювати якість і кількість скинутих у водні об’єкти промислових стоків тощо.

Чинним в Україні водним законодавством регламентується використання води певної якості. Не дозволяється, зокрема, застосовувати питну воду для охолодження блоків ТЕС, скидати у водойми стічні води із вмістом цінних відходів, які можна вилучити за допомогою спеціальних технологій. На підприємствах ефективних вважається зворотне водокористування, коли їх власні стічні води після локального очищення повторно використовуються у технологічному процесі і забруднені води взагалі не потрапляють у водойми.

Генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів в усіх країнах світу передбачає: підпорядкування інтересів окремих водокористувачів загальнонаціональним інтересам; застосування екологічно чистих технологій у виробництві для поліпшення якості вод, запобігання їх забрудненню і перегріванню; можливість позитивних змін у навколишньому природному середовищі з урахуванням альтернативних варіантів водопостачання і водоспоживання.

Зростаюче і багато в чому неконтрольоване використання водойм, постійне забруднення гідросфери підвищують небезпеку вичерпання водних ресурсів. Людина повинна докорінно змінити своє ставлення до водокористування. Людство вже надто щільно підійшло до межі, за якою подальше зростання масштабів господарської діяльності, якщо воно і далі ґрунтуватиметься на споживацьких принципах використання води, може порушити екологічний баланс планети.

Нині проблема захисту Світового океану є однією з найактуальніших і, безумовно, стосується, стосується всіх країн. У зв’язку з цим ООН розроблено і прийнято низку важливих угод про регулювання судноплавства, рибальства, видобуток копалин з морських родовищ. У 1982 році більшість країн світу підписали угоду, яка дістала назву „хартія морів”. З метою постійного стеження за станом Світового океану створено міжнародну службу моніторингу.

Питання для самоконтролю.

1. До яких наслідків може привести неконтрольоване використання водойм?

2. Чому в багатьох країнах світу не вистачає прісної води?

3. Які є категорії водоспоживання?

4. Що ви знаєте про водні ресурси України?

5. Яка вода – прісна чи океанічна має максимальну густину при + 4 С?

6. Чи можуть нерозчинні у воді речовини забруднювати її?

7. З поверхні мілкої водойми відбувається випаровування. Чи впливає цей процес на зміни концентрації шкідливих домішок у воді водойми?

8. Чому ні в якому разі не можна будувати великі тваринницькі комплекси на самому березі середніх чи великих рік?

9. У яку пору року викидання побутових стоків у наші ріки веде до найбільшої шкоди для риб? Відповідь обґрунтуйте.

10. Чи сприяє насичення води киснем процесу її самоочищення? Відповідь поясніть.

11. Яким методом – випаровуванням чи замороженням – можна очистити забруднену воду від більшої кількості небажаних речовин?

12. Обґрунтуйте наступне твердження: штучне спрямлення русла рівнинної ріки (ліквідація звивин-меандрів) дуже зменшує явище самоочищення вод.

13. Чому найбільша ефективність цих методів досягається у разі комплексного використання?

14. Що передбачає генеральна стратегія в галузі охорони водних ресурсів?

15. Які вам відомі методи очищення стічних вод? У чому вони полягають?