Статичні методи

Способи оцінки альтернативних інвестицій статичними методами базуються на наступній інформації:

- загальний обсяг інвестицій по проекту — И;

- річні поточні витрати на виробництво продукції — 3;

- річний виторг від реалізації продукції — В;

- річний прибуток за інвестиційним проектом — ПР = В - 3.

Доволі нечасто зустрічаються випадки, коли вибір найкращого інвестиційного проекту очевидний:

Розглянемо статичні методи вибору інвестиційних проектів, коли вибір неочевидний.

а) Метод порівняння витрат (розрахункове зіставлення витрат). Метод базується на даних про витрати, які породжує інвестиційний проект для кожного періоду (а не на грошових потоках). Критерій ефективності інвестицій: порівняння витрат між альтернативними інвестиціями, причому враховуються тільки витрати, що залежать від даної інвестиції.

Приклад 5.1. Припустимо, необхідно вибрати верстат із двох запропонованих. При цьому витрати Зпост₁ > Зпост₂, а Зпер₁ < Зпер₂. Рішення представлено у графічній формі (рис. 5.1).

При V< V_K —II варіант краще (сумарні витрати нижче);

при V > V_K — I варіант краще (сумарні витрати нижче).

/

Рисунок 5.1 - Метод порівняння витрат

Недоліки методу:

- при розрахунку не враховується різна завантаженність виробничих потужностей;

- є реалістичним лише у короткостроковому періоді (постійні витрати є постійними лише у цьому періоді);

- не враховується ліквідаційна вартість обладнання та доходи від інвестицій.

Застосовується при: рівній доходності інвестицій; якщо важко розрахувати прибуток (наприклад, для 1 станка); в соціальних проектах (переваги важно оцінити у грошовому вираженні); якщо інвестиції вимушені.

б) Метод розрахункового зіставлення прибутку. Сутність:порівняння річного прибутку альтернативних інвестицій (ПР = В - 3). Найбільш вигідною є інвестиція, що заробляє найвищий прибуток за проектом. Недоліки: повинна бути однакова виробнича потужність за проектами; не враховується доходи від реінвестування прибутку; є абсолютним показником (не враховуються інвестиції).

При різному розмірі інвестицій можна розрахувати прибутковість інвестицій за проектами:

(5.1)

в) Метод розрахунку порівняльної ефективності інвестицій. Використовується в наступній ситуації: И₁ > И₂; 3₁ < 3₂ (С_с1 < С_с2).

Сутність: визначення ефективності додаткових інвестицій по одному з варіантів. При цьому можна використовувати два показники.

- Термін окупності додаткових інвестицій. Термін окупності додаткових інвестицій визначає період часу, за який додаткові інвестиції по одному із проектів окупляться зниженням собівартості продукції за цим проектом:

→min (5.2)

Иi — інвестиції за варіантами, гр. од.;

Cci — собівартість готової продукції по варіантах, гр. од.;

∆И — додаткові інвестиції по одному з варіантів, гр. од.;

∆Сс — зниження собівартості продукції по варіанту з більшими інвестиціями, гр. од.;

— нормативний термін окупності інвестицій, років.

- Коефіцієнт порівняльної ефективності інвестицій:

(5.3)

За економічним змістом ∆С_С –додатковий прибуток по одному з варіантів, що виникає внаслідок більш низької собівартості. Коефіцієнт порівняльної ефективності інвестицій визначає прибутковість додаткових інвестицій за рахунок зниження собівартості.

Недоліки: виручка за усіма варіантами повинна бути однаковою; ускладнення розрахунків при числі варіантів більше двох.

2. Методи, які засновані на дисконтованих оцінках з теоретичної точки зору, є більш обґрунтованими, оскільки враховують фактор часу. Із усіх розглянутих критеріїв найбільш прийнятними для прийняття рішень інвестиційного характеру є методи розрахунків NPV, ІД і ВНД. Варіант, у якого ці показники максимальні, буде кращим.

Однак незважаючи на відзначений взаємозв'язок між цими показниками, при оцінці альтернативних інвестицій проблема вибору критерію залишається, тому що найчастіше результати розрахунків суперечать один одному.

Приклад 5.2.Необхідно обрати найкращий варіант інвестиційного проекту з трьох при нормі дисконту Е=10% (рис. 5.2)

Висновки за розрахунками:

1. Максимальний NPV= 105 гр.од. має проект 2, тобто цей проект дає найбільший приріст капіталу фірми.

2. Максимальний індес доходності ІД=1,455 гр.од./гр.од. має проект 1, тобто поточна вартість грошового потоку на 45,5% перевищує величину стартового капіталу.

3. Максимальну внутрішню норму доходності ВНД= 35,4% має проект 3. Тобто, кожний проект має максимальне значення одного з критеріїв.

Отже, кожний проект може мати максимальне значення одного із критеріїв.

Рисунок 5.2 – Показники ефективності інвестиційних проектів

У випадку суперечливості показників за основу слід брати NPV, тому що він характеризує можливий приріст «ціни фірми», має властивість адитивности, що дозволяє складати NPV за різними проектами. Однак у показника NPV є істотний недолік: його залежність від норми дисконту Е, тобто при різних значеннях норми дисконту можна одержати зовсім протилежні результати.

Для більш обгрунтованого аналізу інвестиційних проектів рекомендовано використовувати графік залежності NPV від норми дисконут NPV=f(Е), який:

- представляє собою нелінійну залежність;

- перетинає ось ординат у крапці NPV=f(Е=0), тобто NPV₀=SД – SВ (недисконтовані);

- перетинає осб абсцис у крапці, яка відповідає ВНД проекту.

Приклад 5.3. Продовжимо рішенняприкладу 5.2. Виключимо з подальшого розгляду проект 1, оскільки його NPV та ВНД найбільш малі, а ІД трохи вище, ніж у проектів 2 та 3. Показники проектів 2 та 3 суперечливі, тому проведемо аналіз за допомогою графиків NPV=f(Е). Для їх побудови проведемо додаткові розрахунки:

З цих розрахунків бачимо, що вибір проекту залежить від обраної ставки Е. При Е=10% кращим є проект 2, однак якщо би норма дисконту Е дорівнювала б 20%, то найкращим був би проект 3.

Побудуємо графік NPV=f(Е)

Рисунок 5.3 – Пошук точки Фішеру

Криві на рис. 5.3 мають крапку перетину, яка має назву точки Фішеру.

Характеристики точки Фішеру:

1) показує значення норми дисконту Е, при якій альтернативні проекти мають однакове значення NPV;

2) гранична крапка, яка розділяє ситуації, «що уловлюються» критерієм NPV та не «уловлюються» критерієм ВНД.

- якщо Е > (більше) точки Фішеру, то NPV та ВНД не суперечать одне одному та обидва показують найкращий проект;

- якщо Е < (менше) точки Фішеру, то NPV та ВНД суперечать одне одному й найкращий проект визначається по максимальному значенню NPV (NPV дозволяє виявити найкращий варіант у будь-який ситуації).

Значення норми дисконту Е у точці Фішеру кількісно дорівнює ВНД приростного потоку, тобто потоку, який складається із різниці відповідних елементів вихідних потоків. Для пошуку точки Фішеру необхідно:

- скласти гіпотетичний проект (приростний потік);

- найти ВНД цього потоку.

3. Порівняльний аналіз проектів різної тривалості.

Окрім норми дисконту Е, на результати вибору найкращого проекту можуть помітно впливати різниці у термінах життя інвестицій. При порівнянні альтернативних проектів різної тривалості та виборі найліпшого з них можна використовувати наступні методи:

- метод найменшего загального кратного;

- метод нескінченного повторення порівнянних проектів;

- метод еквівелентного ануітету.

Метод найменшего загального кратного (НОК) має наступний алгоритм.

1. Визначення найменшего загального кратного термінів реалізації проектів:

(5.4)

де - терміни реалізації проектів, років

2. Визначення кількості повторень проекту:

3. Розрахунок сумарного значення NPVn інвестиційного проекту, що повторюється (виходячи з передпосилки, що проект повторюється n разів у відповідності з величиною Z, NPVn можна розраховувати:

а) за формулою NPV потоку, що повторюється;

б) за формулою NPVn

(5.5)

де – NPV вихідного проекту, гр. од.;

Т – тривалість вихідного проекту, років;

n - кількість посторень вихідного проекту

5. Вибір найкращого проекту за максимальним значенням NPVn (NPVn→max)

Недолік методу: значна трудомісткість розрахунків (якщо аналізуються декілька проектів з різним терміном реалізації, торозрахунків досить багато. Наприклад, розглядають 3 проекти з термінами реалізації: А – 3 роки, Б – 4 роки, В – 5 років. Тоді НОК=60 → n_А=20, n_Б=15, n_В=12 разів)

Метод нескінченного повторення порівнянних проектів.

У ньому передбачається, що кожен з проектів реалізується необмежене число разів. Тоді у формулі (5.5) кількість доданків у дужках буде прагнути до нескінченності, а значення NPV∞ може бути знайдено за формулою нескінченно убутної геометричної прогресії

(5.6)

Метод еквівелентного ануітету (визначення NPV у річному вираженні).

Еквівалентний ануітет ЕА (equivalent annuity) – це рівневий (стандартний) ануітет, який має ту ж тривалість, що й проект, який оцінюється, та ту саму величину поточної вартості, що й NPV проекту(рис.5.4).

Рисунок 5.4 – Схема визначення еквівалентного ануітету

Формула розрахунку ЕА визначається виходячи з формули поточної вартості ануітету, а саме

Так як

(5.7)

де - фактор поточної вартості ануітету.

Література: /2/, с. 167 -179.

Тема 6 «Оцінка ефективності інвестиційних проектів. Оцінка інвестиційного портфелю підприємства»

1. Визначення та види ефективності інвестиційного проекту. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту.

2. Визначення ефективності інвестиційного проекту за комерційною, суспільною та іншими видами ефективності.

3. Поняття про інвестиційний портфель та принципи його формування. Особливості формування портфелю реальних інвестиційних проектів.

1. Визначення та види ефективності інвестиційного проекту. Загальна схема оцінки ефективності інвестиційного проекту.

Обмеженість інвестиційних ресурсів викликає необхідність їх ефективного використання. Економічна ефективність інвестиційного проекту — категорія, яка відображає відповідність інвестиційного проекту цілям й інтересам його учасників.

Рекомендовано оцінювати наступні види ефективності інвестиційного проекту.

1. Ефективність проекту в цілому. Вона звичайно оцінюється із суспільної й комерційної позицій, причому обидва види ефективності розглядаються з погляду єдиного учасника, що реалізує проект за рахунок власних коштів.

Цілі оцінки ефективності проекту в цілому:

- визначення потенційної привабливості проекту для можливих учасників;

- пошук джерел фінансування.

Види ефективності інвестиційного проекту в цілому:

- суспільна (соціально-економічна) ефективність проекту;

- комерційна ефективність проекту.

2. Ефективність участі в проекті. Учасниками проекту можуть бути підприємство, що реалізує проект, і його акціонери; банки, що здійснюють кредитування проекту; лізингова компанія, що надає устаткування для проекту, і т.д. Проект може зачіпати інтереси структур більш високого порядку (галузь, регіон і т.п.), які здатні досить суттєво вплинути на його реалізацію. Проект може бути суспільно значимим і вимагати підтримки регіонального або місцевого бюджетів.

Цілі визначення ефективності участі в проекті:

- перевірка можливості реалізації інвестиційного проекту;

- перевірка зацікавленості в реалізації проекту всіх його учасників.

Ефективність участі в проекті включає:

- ефективність участі підприємств у проекті (ефективність інвестиційного проекту окремо для кожного підприємства-учасника);

- ефективність інвестування в акції підприємства (ефективність для акціонерів — учасників інвестиційного проекту);

- ефективність участі в проекті структур більш високого рівня.

Усі види ефективності інвестиційного проекту базуються на зіставленні витрат і результатів (переваг) від проекту, але відрізняються підходом до їхньої оцінки й складом.

Оцінку ефективності інвестиційного проекту рекомендується проводити у два етапи.

1ЕТАП— розрахунки ефективності проекту в цілому.

Цілі етапу:

- інтегрована економічна оцінка проектних рішень;

- створення необхідних умов для пошуку інвесторів.

II ЕТАП — розрахунки ефективності участі в проекті (здійснюється після розробки схеми фінансування).

2. Визначення ефективності інвестиційного проекту за комерційною, суспільною та іншими видами ефективності.

Комерційна (фінансова) ефективність враховує фінансові наслідки реалізації інвестиційного проекту для його безпосередніх учасників, причому для кожного окремо. Розрахунки комерційної ефективності звичайно включає три етапи:

- побудова потоку реальних грошей і визначення на його основі необхідного обсягу фінансування проекту;

- розрахунки показників комерційної ефективності;

- оцінка стійкості проекту (аналіз чутливості).

У загальному випадку грошові потоки традиційного підприємницького проекту класифікуються по трьом категоріям:

а) первісні інвестиції (капітальні вкладення);

б) різні потоки в операційному (виробничому) періоді життя проекту, тобто операційні доходи (виторг від реалізації) і операційні витрати (поточні витрати);

в) завершальний грошовий потік ( залишкова вартість активів).

При здійсненні проекту виділяються три види діяльності:

- інвестиційна;

- операційна (виробнича);

- фінансова.

При оцінці комерційної ефективності проекту у якості ефекту на t-м кроці розрахунків виступає потік реальних грошей Ф_t , який визначається як сума потоків коштів від інвестиційної Ф_t1 й операційної Ф_t2 діяльності у кожному році здійснення інвестиційного проекту (потік коштів за кожним видом діяльності визначається як різниця притоків П_ti і відтоків О_ti коштів за видами діяльності). Якщо по закінченню реалізації інвестиційного проекту передбачається реалізувати устаткування або інший вид активу, його чиста ліквідаційна вартість ураховується як приток коштів на останньому кроці розрахункового періоду.

Необхідним критерієм прийняття інвестиційного проекту з погляду комерційної ефективності є позитивне сальдо накопичених реальних грошей В_t на будь-якому кроці розрахунків t

Сальдо накопичених реальних грошей В_t визначається за формулою:

(6.1)

де b_t — сальдо реальних грошей на кожному кроці розрахунків t, що розраховано за формулою:

b_t = Ф_t1 + Ф_t2 + Ф_t3 (6.2)

де Ф_t3— потік реальних грошей від фінансової діяльності, розрахований за формулою:

Ф_t3 = К_с + КР_К + КР_д – 3 _до - ДВ, (6.3)

де Кс — власний капітал, гр. од.;

КР_К, КР_Д — кредити коротко- і довгострокові, гр. од.;

З_к — погашення заборгованостей по кредитах (основної суми), гр. од.;

ДВ — виплати дивідендів, гр. од.

Крім того, для порівняння інвестиційних проектів рекомендується розраховувати показники чистого дисконтованого доходу, індексу прибутковості, внутрішньої норми прибутковості, строку окупності інвестицій, ухвалюючи в якості И_t—> Ф_t1, а в якості Д_t → Ф_t2.

Визначення суспільної ефективності обов'язково для великомасштабних проектів, що суттєво зачіпають економіку й населення країни. До таких проектів можна віднести будівництво металургійних і хімічних заводів, целюлозно-паперових комбінатів, агропромислових комплексів, розробку й освоєння великих родовищ корисних копалин (газу, нафти, золота й т.п.).

Для оцінки суспільної ефективності інвестиційного проекту враховується наступний склад витрат і результатів:

Витрати ( И_t ):

1. Поточні й одноразові витрати всіх українських учасників інвестиційного проекту

2. Непрямі витрати:на консервацію або ліквідацію виробничих потужностей; на втрати природних ресурсів і майна від можливих аварій і інших ЧС.

Результати (Д_t ):

1. Кінцеві виробничі результати (виторг від реалізації продукції на внутрішньому й зовнішньому ринках і позареалізаційні доходи — продаж майна й інтелектуальної власності)

2. Соціальні й екологічні результати

3. Прямі фінансові результати

4. Кредити й позики іноземних держав, банків і фірм; мита й т.п.

5. Непрямі фінансові результати (доходи суміжних підприємств, зміна ринкової вартості нерухомості, у тому числі землі)

Оцінки суспільної та комерційної ефективності мають схожість та відмінність. Наприклад, схема оцінки в обох випадках передбачає зіставлення переваг й витрат, при цьому формально використовують ті ж самі критерії: NPV, ВНД, ІД, термін окупності. Але показники суспільної ефективності відображують співвідношення переваг й витрат для суспільства у цілому, а комерційної – для фірми, що здійснює проект.

При розрахунках показників ефективності участі підприємства в проекті приймається, що можливості використання коштів не залежать від джерела фінансування (прибуток, кредит, власні, позикові). У цих розрахунках враховуються грошові потоки від усіх видів діяльності (інвестиційної, операційної й фінансової).

Розрахунки ефективності участі підприємства в проекті проводиться аналогічно тому, як визначалася комерційна ефективність, однак при цьому змінюється склад грошових потоків від інвестиційної діяльності. Позикові засоби вважаються грошовими припливами по інвестиційній діяльності, виплати відсотків — відтоками по операційній діяльності, виплати основної суми кредиту й дивідендів — відтоками по фінансовій діяльності.

Бюджетна ефективність відбиває фінансові результати здійснення інвестиційного проекту для регіонального або місцевого бюджетів. Основним показником бюджетної ефективності є бюджетний ефект.

Бюджетний ефект для t-го кроку здійснення проекту визначається як перевищення доходів відповідного бюджету над витратами у зв'язку зі здійсненням даного проекту.

3. Поняття про інвестиційний портфель та принципи його формування. Особливості формування портфелю реальних інвестиційних проектів.

Інвестиційний портфель — цілеспрямована сукупність об'єктів реального й фінансового інвестування, призначена для здійснення інвестиційної діяльності в середньостроковому періоді відповідно до розробленої інвестиційної стратегії підприємства й розглянута як цілісний об'єкт керування.

Основне завдання портфельного інвестування — створення оптимальних умов інвестування за рахунок забезпечення таких характеристик інвестиційного портфеля, які неможливо досягтися при розміщенні засобів в окремо взятий об'єкт.

Принципи формування інвестиційного портфеля підприємства:

— забезпечення реалізації інвестиційної стратегії — відповідність цілей формування інвестиційного портфеля цілям інвестиційної стратегії підприємства, спадкоємність планування й інвестиційної діяльності підприємства на середньострокову й довгострокову перспективу;

- забезпечення відповідності портфеля інвестиційним ресурсам — ув'язування загальної капіталомісткості інвестиційних проектів, що відбираються в портфель, з обсягом інвестиційних ресурсів підприємства;

- оптимізація співвідношення прибутковості й ризику — визначення пропорцій між цими показниками виходячи із цілей формування інвестиційного портфеля. Реалізація цього принципу забезпечується шляхом диверсифікованості об'єктів інвестування;

- оптимізація співвідношення прибутковості й ліквідності — оптимізація по цьому принципу повинна враховувати забезпечення фінансової стійкості й поточної платоспроможності підприємства;

- забезпечення керованості портфелем — обмеження інвестиційних проектів, що відбираються, можливостями їх реалізації в рамках кадрового потенціалу підприємства, наявністю професійних менеджерів і аналітиків.

Основні етапи формування портфеля реальних інвестиційних проектів:

1. Вибір головного критерію відбору проектів в інвестиційний портфель (перевага віддається показнику NPV, іноді ВНД).

2. Диференціація кількісного значення головного критерію за типами інвестиційних проектів.

3. Пошук можливих варіантів реальних інвестиційних проектів

4. Розгляд і оцінка бізнес-планів окремих інвестиційних проектів

5. Первинний відбір інвестиційних проектів для більш поглибленого наступного аналізу

6. Побудова системи обмежень відбору проектів в інвестиційний портфель

7. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ефективності (прибутковості):

8. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ризику

9. Експертиза відібраних інвестиційних проектів за критерієм ліквідності

10. Остаточний відбір інвестиційних проектів в інвестиційний портфель із урахуванням оптимізації й забезпечення необхідної диверсифікованості інвестиційної діяльності

11. Оцінка сформованого інвестиційного портфеля по прибутковості, ризику й ліквідності

Тому що будь-яке підприємство має обмежені вільні фінансові ресурси, доступні для інвестування, то виникає завдання оптимізації інвестиційного портфеля, тобто оптимізації розподілу інвестицій по декільком проектам.

Розвиток підприємства в умовах обмеженого обсягу доступних інвестицій, коли доводиться відкидати навіть ті інвестиційні проекти, у яких NPV > 0, має назву політики раціонування (лімітування) капіталу.

З безлічі інвестиційних проектів, що мають позитивний чистий дисконтований дохід (NPV > 0), потрібно сформувати інвестиційний портфель із обліком двох критеріїв:

- максимізації сумарного чистого дисконтованого доходу портфеля ( ∑NPV портфеля —> max);

- рівності загального обсягу інвестицій портфеля обсягу інвестицій підприємства даного року (∑ И портфеля = lim И підприємства даного року).

Розрізняють просторову й тимчасову оптимізації інвестиційного процесу.

I. Просторова оптимізація (оптимізація інвестиційного портфелю на 1 рік) — це рішення завдання, спрямованого на одержання максимального сумарного приросту капіталу, при реалізації декількох незалежних інвестиційних проектів загальний обсяг інвестицій яких перевищує інвестиційні ресурси підприємства.

При цьому можливі два варіанти

Інфляція - процес підвищення загального (середнього) рівня цін в економіці, що еквівалентно зниженню купівельної здатності грошей. Інфляція є рівномірною, якщо темп загальної інфляції не залежить від часу (від номера кроку розрахункового періоду) та однорідною, якщо темпи зміни цін усіх товарів і послуг залежать тільки від номера кроку розрахункового періоду, але не від характеру товару або послуги. Постійною є інфляція, якщо її темпи не міняються із часом.

Індексація — спосіб збереження реальної величини грошових ресурсів (капіталу) й доходів в умовах інфляції. У її основі лежить використання різних індексів. Індекс цін – показник, що характеризує зміни цін за визначенний період часу.

Види індексів цін:

1. Індивідуальний — по окремих видах продукції, ресурсів, послуг і т.п.:

(7.1)

де Ц_t, Цо — ціна даного виду продукції, ресурсів, послуг і т.п. відповідно в період часу t і в базисний (початковий) період, гр. од.

2. Загальний індекс цін (груповий, агрегатний) — індекс Пааше — по групі (або всієї) продукції:

(7.2)

де Vt – кількість реалізованої продукції за період t, нат. од.

3. Індекс вартості (індекс Ласпейреса) — відношення виторгу даного періоду до виторгу минулого періоду в цінах відповідного періоду:

(7.3)

де V₀ – кількість продукції, реалізованої за минулий період, нат. од.

4. Базисний індекс цін — визначається розподілом цін у кожний момент часу на ціну, прийняту за базу:

(7.4)

5. Ланцюговий індекс цін — визначається відношенням цін у наступний момент часу на ціну в попередній момент часу:

(7.5)

Індекси цін найчастіше використовуються для виміру інфляції, яка оцінюється за деякий момент часу, наприклад t_i – t₀, t_j – t_i (див. рис. 7.1)

Рисунок 7.1 – Схема для розрахунку показників інфляції

Для оцінки інфляції наприкінці періоду tj стосовно періоду ti використовуються два основні показники:

— темп (рівень) інфляції r_tjti — приріст середнього рівня цін у розглянутому періоді стосовно попереднього періоду, % або частки одиниці;

— індекс інфляції I_tjti — ріст середнього рівня цін у розглянутому періоді, % або частки одиниці

Зв'язок між цими показниками наступний:

(7.6)

Тобто (частіше відомий рівень інфляції)

(7.7)

Для опису інфляції використовують наступні показники:

— темп інфляції за один крок—r_t, вимірюваний у відсотках;

— загальний індекс інфляції за крок t - I_t,t-1, що відбиває відношення середнього рівня цін наприкінці кроку t до середнього рівня цін наприкінці попереднього кроку. Це ланцюговийзагальний індекс інфляції;

— загальний індекс інфляції за період — It₀, що відбиває відношення середнього рівня цін наприкінці кроку t до середнього рівня цін у прийнятій початковій крапці відліку інфляції. Це базисний загальний індекс інфляції.

Види впливу інфляціїна розрахункові показники інвестиційного проекту:

1) короткостроковий вплив: вплив на обігові засоби (більш вигідними є запаси матеріалів та кредиторська заборгованість, ніж запаси готової продукції та дебіторська заборгованість, за якими може бути затримка платежів);

2) середнєстроковий вплив: зміни фактичних умов надання кредитів (інфляція впливає на зміни потреб у позикових засобах). Якщо показники ефективності проекту визначаються в розрахункових (постійних) цінах, не можна при визначенні відсотку за кредит приймати номінальну ставку проценту, а необхідно розраховувати реальну процентну ставку (ставку у постійних цінах, тобто за відсутності інфляції) за формулою

(7.8)

де і_н, і_р - номінальна та реальна ставки відсотку за кредитом;

r - темп інфляції

При невисоких темпах інфляції й процентних ставках (менш 10% у рік) можна користуватися спрощеною формулою

(7.9)

3) довгостроковий вплив: різниця у динамиці вартості нових реальних активів й величин амортизаційних відрахувань (відрахування розраховуються виходячи з початкової вартості, тому завищують податки із-за відставання величин амортизації від тих, які б відповідали зростаючим цінам на основні фонди); вплив інфляції на динаміку доходності проекту.

2. Методи обліку довгострокового впливу інфляції на оцінку ефективності інвестицій.

Номінальна сума грошових засобів– оцінка їх величини без обліку змін покупної спроможності грошей. Реальна сума грошових засобів – оцінка їх величини з урахуванням змін покупної спроможності грошей у зв'язку з процесом інфляції.

Поточні ціни – ціни, які передбачено в інвестиційному проекті без обліку інфляції (вони необов'язково є незмінними, так як їх підвищення може бути, наприклад, в результаті підвищення якості продукції).

В економічній оцінці інвестицій номінальна оцінка грошових сум відповідає оцінці грошових потоків у прогнозних цінах. Це ціни, що очікуються при реалізації інвестиційного проекту в умовах інфляції:

(7.10)

де – прогнозна (поточна) ціна ресурсу k у момент часу t+1 та попередній момент часу, гр.од./од.

- індивідуальний ланцюговий індекс цін ресурсу k.

(7.11)

де – базисна (розрахункова) ціна ресурсу k у початковий (базовий) момент часу, гр.од./од.

- базисний індекс цін ресурсу k.

Реальна оцінка грошових сум в економічнй оцінці інвестицій відповідає оцінці грошових потоків в розрахункових (дефлірованих) цінах. Дефлірованими називаються прогнозні ціни, що приведені до рівня цін фіксованого моменту часу за допомогою базисного індексу цін:

(7.12)

де - розрахункова (дефлірована) ціна ресурсу в момент часу t+1,

- базисний загальний індекс цін (індекс інфляції).

Перетворення прогнозних цін у дефліровані при оцінці проектів рекомендується проводити з використанням розрахунків, що наведено у таблиці 7.1

Таблиця 7.1 - Перетворення прогнозних цін у дефліровані

Номінальна процентна ставка показує ставку доходності інвестицій з обліком темпу інфляції. Реальна процентна ставка – ставка доходності інвестицій, «що очищена» від впливу інфляції.

Інфляційна премія не співпадає зі значенням темпу інфляції. Залежність між номінальною процентною ставкою Ен, темпом інфляції r та реальною процентною ставкою Е має вид:

Ен = Е + r + Е× r (7.13)

де Е - реальна ставка дисконту (при = 0);

r + Е× r - інфляційна складова ставки дисконту (інфляційна премія)

Таким чином, інфляційна премія перевищує темпи інфляції на величину (Е×r), що ілюструє так званий ефект Фішеру. При малих значеннях інфляції ефект Фішеру описується незначною величиною, тому на практиці їм нехтують.

Реальну ставку дисконту, яка «очищена» від впливу інфляції, якщо відомі номінальна ставка та рівень інфляції визначають за формулою

(7.14)

При оцінці ефективності інвестицій в умовах інфляції можливі ситуації, коли ЧДД у номінальних цінах зростає, а в реальних зменшується та може стати від'ємним:

а) якщо Ер < r – реальна вартість грошей буде зменшуватися (хоча номінальний NPVн може зростати), тобто інвестування збиткове;

б) якщо Ер = r – нарощування реальної вартості грошей не буде, так як їх приріст буде поглинатися інфляціэю (сума відсотків покриє лише втрати від інфляції, величина справжньої винагороди інвестору за вкладений капітал дорівнює 0);

в) якщо Ер > r – реальна вартість грошей буде збільшуватися, незважаючи на інфляцію

Загальний принцип обліку інфляції – грошові потоки та ставка доходності повинні бути в одному масштабі цін: або номінальні (прогнозні), або реальні (розрахункові).

Способи обліку впливу інфляції в оцінці ефективності інвестицій:

1. Коректування підсумкового показника з обліком інфляції.

Якщо відомі: грошові потоки у прогнозних цінах (номінальні), реальна ставка дисконту Ер, темп інфляції r, то:

- визначають номінальний показник на основі прогнозних грошових потоків та Ер;

- підсумковий показник корегують з обліком інфляції за формулою (7.12), тобто

2. Формування грошових потоків у розрахункових цінах, тобто тих, що виключають вплив інфляції:

- грошові потоки кожного кроку розрахунку, що сформовані у прогнозних цінах, перераховують у грошові потоки, що виміряно у реальних цінах за формулою (7.12);

- розраховуються показники ефективності в реальних цінах на основі грошових потоків в реальних цінах та реальної норми дисконту Ер.

Найбільш коректний, але досить трудомісткий спосіб.

3. Формування норми дисконту з обліком інфляції:

- норма дисконту з обліком інфляції Ен (номінальна) розраховується за формулою (7.13);

- показники ефективності в реальних цінах розраховуються на основі грошових потоків в номінальних (прогнозних) цінах та номінальної норми дисконту Ен.

Так як рівень інфляції непостійний, то непостійна Ен, що ускладнює розрахунки; не можна також використовувати показник ВНД.

Література: /2/, с.199-211

Тема 8 «Оцінка інвестиційних проектів з обліком факторів ризику та невизначеності»

1. Поняття та сутність невизначеності та ризику. Види ризиків інвестування.

2. Вимір інвестиційних ризиків. Експертний метод визначення інвестиційних ризиків. Статистичні методи виміру інвестиційних ризиків.

3. Методи обліку факторів ризику та невизначеності при оцінці ефективності інвестиційних проектів.

4. Засоби зниження ступеню ризику.

1. Поняття та сутність невизначеності та ризику. Види ризиків інвестування.

Оцінка характеристик довгострокових інвестицій завжди базується на прогнозах майбутніх грошових потоків. Прогнозні оцінки ніколи не бувають абсолютно достовірними. Саме тому невизначеність є неодмінним атрибутом при ухваленні рішення про майбутні інвестиції.

Під невизначеністю розуміється неповнота або неточність інформації про умови й параметри реалізації інвестиційного проекту ( у тому числі про його витрати й результатах).

У практиці спостерігається три різновиди невизначеності:

- неповнота інформації — незнання всього, що може вплинути на діяльність організації;

- випадковість — поломка машин, хвороба працівника, зриви в поставці матеріалів і т.п.;

- невизначеність протидії — непередбачена поведінка конкурентів й замовників продукції.

Невизначеність породжує несприятливі наслідки, які характеризуються поняттям «ризик». Ризиком називається невизначеність, пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації інвестиційного проекту несприятливих ситуацій й наслідків.

Під інвестиційним ризиком розуміють імовірність виникнення непередбачаних фінансових втрат (зниження доходів, прибутку й т.і.) внаслідок невизначеності умов інвестиційної діяльності.

Ефективність організації керування ризиком набагато у чому визначається класифікацією ризиків, яка включає категорії, види, підвиди й різновиди ризиків. Приклади класифікації ризиків:

1. За часовою ознакою:

- короткостроковий (впливає на ліквідні позиції підприємства);

- довгостроковий

2. За ступенем впливу на фінансовий стан підприємства:

- припустимий (погроза повної втрати прибутку);

- критичний (втрата виручки);

- катастрофічний ( втрата усього капіталу й банкрутство підприємства).

3. За можливістю передбачення:

- зовнішні передбачувані ризики (зміни нормативів, оподаткування й т.і.; природні катастрофи, злочини й т.д.);

- зовнішні передбачувані, але невизначені ризики (ринкові, зміни валютних курсів й т.і.)

- ризики, що страхують (пожежа, потоп й т.і.)

Під ризиком реального інвестиційного проекту (проектним ризиком) розуміється ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати очікуваного доходу на інвестиції в ситуації невизначених умов здійснення проекту.

Аналіз ризику будь-якого інвестиційного проекту повинен забезпечити рішення трьох взаємозалежних завдань:

1) обчислення інвестиційних критеріїв, що безпосередньо включають фактор ризику, для обґрунтування прийнятих рішень;

2) пошук найбільш критичних характеристик розглянутого проекту для ефективного управління його здійсненням;

3) пошук способів страхування конкретних ризиків з метою зниження можливих втрат у випадку невдачі проекту на будь-якій стадії.

2. Вимір інвестиційних ризиків. Експертний метод визначення інвестиційних ризиків. Статистичні методи виміру інвестиційних ризиків.

Ризик має прояв у обставинах, коли є можливіть ідентифікувати можливі результати та імовірність їх здійснення (не знаючи, який результат буде мати місце у дійсності). Невизначенність характерна для ситуації, коли оцінка імовірностей не є можливою.

При оцінці ефективності інвестиційного проекту з урахуванням фактора невизначеності кожний його параметр розраховується як випадкова величина. Випадкова величина характеризується математичним очікуванням і середнім квадратичним відхиленням.

Тому що інвестиційний ризик характеризує імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат, його рівень визначається як відхилення очікуваних доходів від середньої або розрахункової величини. Тому оцінка інвестиційних ризиків завжди пов'язана з оцінкою очікуваних доходів та імовірності їх втрат. При оцінці розміру втрат використовуються абсолютні та відності показники.

Щоб кількісно визначити величину ризику, необхідно знати всі можливі наслідки якої-небудь дії та імовірність кожного із цих наслідків. Імовірність означає можливість одержання певного результату та визначається відношенням кількості сприятливих результатів до їх загального числа.

Імовірність настання події може бути визначено трьома способами.

1. Об'єктивний (статистичний)базується на аналізі подібних ситуацій у минулому. Він заснований на обчисленні частоти настання подій. Вимагає значного масиву даних.

Приклад 8.1.За статистичною звітністю відомо, що по даному типу інвестиційних проектів з 100 випадків в 25 дістали прибуток, в 40 - нульовий результат, в 35 - збитки.

Можливі наслідки (ситуації)	Імовірність
Одержання прибутку
Нульовий результат
Збитки

2. Суб'єктивний (експертний)— являє собою думку експертів. Застосовується при відсутності великої кількості даних, базується на використанні суб'єктивних критеріїв.

3. Комбінований спосіб.

Як суб'єктивна, так і об'єктивна імовірність використовуються при визначенні показників, якими можна виміряти ступінь ризику.