Стратегія підприємства як наука, її виникнення

Научно-технический прогресс

К накоплению капитала и росту населения добавим третий фактор экономического роста – научно-технический прогресс (НТП), под которым понимается совершенствование техники и технологии, приводящее к росту эффективности (производительности) труда. Пусть в результате НТП производительность труда возросла в Е раз. Это значит, что если раньше L единиц труда производили Y единиц ВВП, то теперь, то же количество труда L производит EY единиц валового продукта. Но можно получить тот же результат производства EY, считая, что производительность труда не изменилась, а увеличилось количество труда – вместо L стало LE.

Обозначим:

Е – коэффициент эффективности труда;

годовой прирост эффективности;

- темп прироста эффективности;

L – фактическое количество труда;

LE – количество труда с неизменной эффективностью.

Определим, как меняется капиталовооруженность труда с учетом НТП.

- капиталовооруженность единицы труда с неизменной эффективностью.

- прирост капиталовооруженности труда при неизменных населении и технике;

Оказалось, что с учетом всех трех факторов экономического роста капиталовооруженность снижается с темпом , т.е. к темпам амортизации и роста населения n добавился темп НТП. Экономический смысл состоит в том, что в результате НТП старая техника выводится из производства до ее физического износа и заменяется новой, т.е. происходит так называемый моральный износ техники. Этот моральный износ и сокращает капиталовооруженность с темпом g.

- график сокращения капиталовооруженности с учетом амортизации и роста населения;

- золотой уровень накопления капитала и наибольшее устойчивое потребление в этом случае;

- график сокращения капиталовооруженности при учете всех трех факторов экономического роста;

- золотой уровень накопления капитала и наибольшее устойчивое потребление с учетом всех трех факторов роста (табл. 61).

Видно, что

y

Рис. 61 – Определение норм накопление при росте населения

и развитии НТП

Неравенство кажется удивительным: НТП привел к тому, что наибольшее устойчивое потребление сократилось. Тогда зачем вообще нужен НТП? Но следует учесть, что производительность труда с учетом НТП в данной модели считается при количестве труда с неизменной эффективностью, т.е. . Если же пересчитать на фактическое количество труда, то получим: . Если y в устойчивом состоянии не изменяется, то ВВП на душу населения растет с темпом g, т.к. с таким темпом растет Е в результате НТП.

Итоговые данные, относящиеся к устойчивому состоянию при всех трех факторах роста, приведены в таблице 38:

Таблица 38 – Значение показателей при устойчивом потреблении

Показатель	Значение	Темп прироста
Капитал на единицу труда с неизменной эффективностью
ВВП на единицу труда с неизменной эффективностью
ВВП на фактическую единицу труда		g
ВВП		n+g

Таким образом, единственным источником долговременного устойчивого экономического роста является научно-технический прогресс.

СОДЕРЖАНИЕ

УЧЕБНОЕ ИЗДАНИЕ

* * *

Василий Иванович Векленко

ЭКОНОМИКО-МАТЕМАТИЧЕСКИЕ

МЕТОДЫ И МОДЕЛИ

(Учебное пособие)

* * *

Редактор В.М. Солошенко

Корректор Р.П. Ломакина

Компьютерная верстка Р.В. Солошенко

Сдано в набор 21.12.04. Подписано в печать 12.01.05. Формат 60х84 1/16.

Гарнитура Times New Roman. Бумага газетная. Печать офсетная.

Усл. печ.л. 4,94. Уч.-изд.л. 6,5. Тираж 300 экз. Заказ № 4.

Издательство Курской государственной

сельскохозяйственной академии

305021, г. Курск, ул. К. Маркса, д.70

Типография издательства Курской государственной

Слово стратегія дуже стародавнє і походить від грецького strategia (stratos – військо та ago – веду), тобто це вища сфера військового мистецтва, що вивчає закономірності та характер війни, розробляє теоретичні основи планування, підготовки та здійснення військових операцій.

Поняття стратегія використовувалось ще у Стародавньому Китаї, де в період між 480 і 221 рр. до н.е. китайцем Сун Цу уже була написана книжка під назвою “Мистецтво стратегії”. Там стратегії надавалось значення норми оптимальної поведінки.

Запозичення поняття “стратегія” із військового лексикону пояснюється тим, що підприємства розвинених країн у 50-ті роки ХХ ст. опинилися в умовах, близьких до “військових дій”, пов’язаних із насиченням ринку, неочікуваною появою численних конкурентів, зростанням самої конкуренції, значними змінами в технологіях всередині та за межами підприємства коли, для того щоб “вижити”, потрібно було боротися. Технічний прогрес викликав не тільки застаріння певних галузей, але й створення інших, нових, а зміни в структурі міжнародних ринків поставили підприємства перед лицем не лише нових небезпек, але й і нових можливостей.

Вищеназвані умови і були реальною причиною виникнення стратегії як науки, адже такі “військові дії” вимагали систематизації знань і теоретичного забезпечення. Тоді стратегія замінила те, що раніше називалось політикою, або діловою політикою підприємства. З тих пір ця наука пов’язана із економічною політикою держави і покликана вирішувати головні завдання цієї політики. На основі знань стратегічного планування й управління розробляються конкретні шляхи підвищення економічної ефективності діяльності як окремих підприємств та галузей, так і держави в цілому.

Однак стратегічне планування і управління набули великого (стосовно великих підприємств - вирішального) значення в кінці 70-х на початку 80-х років ХХ століття у країнах з розвинутою ринковою економікою. Це пов’язано з тим, що в цей час завершився період переваги попиту над пропозицією продукції більшості галузей виробництва. На зміну йому прийшов період надлишкової пропозиції, коли вироби різних підприємств стають все більш подібними і для того щоб “вижити” в умовах нинішньої жорстокої конкуренції керівництво підприємством повинно здійснюватись на основі старанно вироблених стратегічних планів.

Тобто, стратегія підприємства порівняно нова наукова дисципліна, формування якої пов’язано із розвитком ринкових відносин. Як наука, стратегія підприємства розробляє теоретичні основи господарської діяльності підприємств в умовах ринку, підвищення їх ефективності.

Стратегія підприємства тісно пов’язана із іншими економічними науками і дисциплінами такими як політична економія, макроекономіка, мікроекономіка, економіка підприємства та інші. Між ними є багато спільного, але існують істотні відмінності.