Закони організації

Діяльність організацій підкоряється певним законам.

Головним законом організації вважається закон синергії. Цей закон свідчить, що потенціал і можливості організації, як єдиного цілого, перевищують потенціал та можливості окремих елементів, що обумовлено їх взаємною підтримкою і доповненням (завдяки об’єднанню існує певний виграш, що перекриває втрати, пов’язані з обмеженням самостійності). При цьому під потенціалом елементу розуміється сукупність параметрів, що характеризують його, їх взаємозалежність та зміни у часі.

Другий закон організації − це закон доповнення внутрішньо організаційних процесів та функцій протилежно спрямованим. Наприклад, розподіл доповнюється об’єднанням, спеціалізація − універсалізацією, диференціація − інтеграцією, і навпаки. Це дає можливість одночасно використовувати вигоди тих чи інших процесів, а також збільшити загальний організаційний потенціал.

Третій − закон пропорційності. Він передбачає певне співвідношення між організацією та її елементами, а також вимагає його збереження за будь-яких можливих змін. Наприклад, при перебільшених штатах працівники знаходяться без діла і заважають один одному, у той же час за нестачею персоналу організація не виконує навіть поточну роботу. В обох випадках виникають економічні втрати, яких можна уникнути завдяки розумного підходу.

Четвертий закон − закон самозбереження, який передбачає, що будь-яка організація разом з окремим її елементом, прагне до збереження власного цілісного утворення, що вимагає дотримання низки умов. До цих умов можна віднести: недопущення стресів, що призводять до втрати стійкості, конфліктів; зміну меж, радикальні зміни, зміну рангів ключових фігур; економію і раціональне використання ресурсів; розширення сфери діяльності.

П’ятий закон − закон інформованості-впорядкованості. Усі комунікації в організації ґрунтуються на отриманні, обробленні, передачі та зберіганні даних. Дані − це повідомлення, результати розумової діяльності, зведення будь-якого походження, виду і призначення. Управлінська інформація − дані, що мають новизну і корисність для працівника, який приймає рішення. Інформація розглядається як частина даних.

Зазвичай інформацію розподіляють на два класи: об’єктивну (матеріалізовану у товарі (наприклад про працівника − диплом про освіту, трудова книжка)) і суб’єктивну (відображену, організовану людьми). Категорія ‟інформаціяˮ має сенс лише тоді, коли є джерело (інформатор) та її одержувач (інформант). Інформація має такі характеристики, як об’єм, достовірність, цінність, насиченість і відкритість. Інформатизація управління вносить корективи в існуючі форми управлінської праці і розширює їх склад. Вона сприяє посиленню позитивної дії законів та принципів управління, у першу чергу законів, властивих управлінню в цілому. До таких законів належать:

- єдності систем управління,

- співвідносності керуючої і керованої систем,

- пропорціональності виробництва і управління,

- заощадження часу,

- закон економії інтелектуальної енергії,

- переходу від адміністративних до організаційних методів управління.

Інформаційне середовище, зважаючи на його важливість, є об’єктом управління, разом з персоналом та фінансами. Інформаційне середовище управління підкоряється закону інформованості − впорядкованості. Закон проголошує, що чим більшим об’ємом інформації про внутрішнє и зовнішнє середовище володіє організація, тим більшою є вірогідність її стійкого функціонування (самозбереження). Слідство полягає у тому, що інформованість працівника після досягнення критичного рівня переходить у його компетентність. Тому керівник повинен створити працівникам умови для отримання інформації. Найважливішим додатком закону інформованості-впорядкованості є рекламна діяльність. Реклама − це інформація про споживчі властивості товарів і послуг з метою їх реалізації та створення попиту на них.

Шостий закон організації − закон необхідної різноманітності, який забезпечує стійкість та гнучкість організації, можливість адекватно відповідати будь-яким внутрішнім і зовнішнім діям та відповідно протидіяти.

Сьомий закон організації − закон композиції, суть якого полягає у тому, що функціонування усіх організаційних елементів у тій чи іншій мірі підкоряється загальній меті, а індивідуальні цілі кожного з цих елементів є її конкретизацією та виступають підцілями, визначає такі вимоги: мета елементу організації (підсистеми) одночасно є однією з підцілей діяльності усієї організації. У світі, що оточує нас, все пристосовано для спільного співіснування. Усе зайве, надмірне поступово йде, а недостатнє поступово розвивається, досягаючи деякої тимчасової рівноваги − гармонії. Гармонія є природним еволюційним процесом, що відбувається на усіх рівнях світової цивілізації: держав, галузей, організацій, сім’ї і навіть однієї людини. Гармонія передбачає наявність сукупності елементів, процесів та їх співвідносності (пропорціональності). Закон наголошує, що кожна матеріальна система прагне зберегти у своїй структурі усі необхідні елементи (композицію), що знаходяться у заданій співвідносності або у заданому підпорядкуванні (пропорції). Цей закон розглядається на рівні організації та зовнішнього середовища, у якому організація є одним із елементів.

Реалізація закону в організації вимагає обов’язкового використання низки принципів:

Планування. Кожна організація повинна мати обґрунтований план діяльності та розвитку.

Координації. Кожна організація має стежити за стратегічними, тактичними і оперативними змінами та вносити відповідні корективи до механізму виконання.

Повноти. Кожна організація має виконувати весь набір функцій виробництва і управління на власній ділянці діяльності власними силами або за допомогою залучених організацій.

Практика використання закону полягає в обґрунтованому виборі необхідних елементів організації та забезпеченні необхідних пропорцій.

Дев’ятий закон організації − закон онтогенезу. Відповідно до нього будь-яка організація проходить у своєму розвитку фази життєвого циклу, а саме: становлення, розвиток і згасання.

Відповідно до перерахованих законів розвиваються усі види організацій. Універсальні організаційні закони діють не ізольовано, а у взаємозв’язку.