Види і засоби перевезень у туризмі та їх характеристики
За видами і різновидами послуги перевезення можна розподілити на:
Ø наземні види перевезень:
- переміщення та перевезення за допомогою м’язової сили людини (пішохідні, лижні, велосипедні, рикші, носилки);
- за допомогою тварин (в’ючні, тяглові, верхові – під сідлом);
· механічні засоби:
- автомобільний транспорт (колісний, шнековий, гусеничний та інший);
- рейковий транспорт – залізниці, метро, трамваї, фунікулери, канатні дороги;
- засоби транспорту на повітряній подушці;
Ø повітряні види перевезень:
- повітряні кулі та дирижаблі, планери та дельтаплани, парашути;
- вертольоти;
- літаки малої авіації, гідролітаки, широкофюзеляжні літаки, надзвукові лайнери;
- космічні апарати;
Ø перевезення водним річковим і морським транспортом:
- плоти і гребні човни;
- парусні судна та яхти;
- човни та судна маломірного флоту з механічним приводом;
- річкові та морські судна;
- судна на повітряній подушці;
- підводні судна.
Усі види і підвиди перевезень мають численні варіанти їх використання та технічні засоби реалізації.
Порівняння ефективності різних видів перевезень.
Обсяги перевезень.
Кожен з видів перевезень має свою історію, етапи становлення і розвитку способів, методів, конструкцій апаратів та засобів. Вид і засіб перевезення вибирається і застосовується відповідно до потреби і раціональності − згідно особливостей умов середовища, рельєфу місцевості, кліматичних умов, цілей і призначення, швидкості та пасажиромісткості засобів переміщень й перевезень, а також рівня платоспроможності споживача.
На сьогодні розподіл транспортних потоків туристських і пасажирських перевезень механічними засобами у світі є таким:
- автомобільні перевезення − 41%;
- повітряні перевезення − 44%;
- залізничні перевезення − 7%;
- морські і річкові перевезення − 8%.
Важливе значення має віддаленість місця призначення подорожі. Наприклад, туристи, які мандрують просторами Росії, мають можливість подорожі від Москви до Владивостока поїздом (приблизно сім діб), проте, усі ділові мандрівники, виключаючи залізничні тури, вибирають авіаційний транспорт.
За рівних можливостей вибору виду переміщення ефективність вибору способу пересування є дуже різною. Значення мають швидкість переміщення і час, необхідний для досягнення мети подорожі. Так, подорож різними видами транспорту з Москви до Санкт-Петербургу (дальність маршруту складає 740 км), займає:
- 15 хв. реактивним літаком;
- 40 хв. турбореактивним пасажирським літаком;
- 4,5 години швидкісним залізничним експресом ЕР200;
- 8 годин швидким поїздом;
- 12-16 годин пасажирським потягом;
- 16-17 годин приміськими електричками;
- 8 годин легковим автомобілем;
- 12-13 годин автобусом;
- 5 днів велосипеді;
- 1,5-2 тижнів кінним возом;
- 10-15 днів на лижах (взимку за наявності снігового покриву);
- два-три тижні пішки.
Найбільш оптимальний варіантом є подорож залізницею. При цьому пасажир сідає до потягу на вокзалі в центрі одного міста і прибуває на вокзал у центрі іншого. При залізничних вокзалах є станції метро, зупинки трамвая, автобуса і таксі, що дають можливість швидко прибути у будь-який район призначення.
Можна вибрати варіант подорожі літаком. Швидкість руху літака незрівнянно вища і політ (з урахуванням часу зльоту-посадки і руління) займає 45 хвилин. Проте наземна складова трансферу у Санкт-Петербурзі і з аеропорту Шереметьєво до Москви (автобусом-експресом до 2-3 годин з урахуванням можливої автомобільної пробки на дорозі), а також процедура посадки і висадки пасажирів в аеропортах, включаючи реєстрацію і очікування, займають декілька годин. Виграш часу незначний, але вартість повітряного перевезення у декілька разів вища. Нині цією трасою прямує приватний суперкомфортний потяг з адекватною вартістю послуги, що випереджає вартість авіаквитка в салоні першого класу, та наближається до розряду потягу магараджів в Індії.
Аналогічна ситуація виникає під час вибору виду переміщення з Парижа до Лондону. Так, супершвидкісний залізничний експрес EuroStar, що слідує через Євротунель під протокою Ла-Манш, складає конкуренцію повітряному і, тим більше, морському перевезенню цим маршрутом. При цьому час подорожі залізницею на поїзді EuroStar за дуже комфортних умов складає всього 3 години. Автомобіль і навіть трейлер з контейнером можна навантажити на спеціальну платформу, а самому їхати комфортно в салоні вагону.
Для того, щоб не ходити по платформі, спеціальний мінібас розвозить водіїв до платформ з автомобілями. На близькі відстані вигідно переміщатися пішки, або на велосипедах. На відстані від 5 до 500 км раціональним є використання автомобільних видів транспорту, від 30 до 1500 км − приміського, місцевого або далекомагістрального залізничного транспорту. На відстанях менше 500 км, авіація є нерентабельною.
Проте під час міркування з оцінки ефективності і розумності вибору виду перевезення слід дотримуватися принципу − ‟дивлячись де, коли, навіщо і за скількиˮ. У деяких місцевостях немає альтернативи вибору виду транспортних засобів. Так, наприклад, у багатьох приполярних (та інших) просторах, де доріг немає взагалі, а водний транспорт використовувати неможливо за умовами льодової ситуації та навігації, використовуються вертоліт або засоби малої авіації, а місцеве переміщення − на оленях або собаках, якщо місцевість дозволяє − всюдихід або транспортний засіб на повітряній подушці.
У США добре розвинені автомобільні перевезення пасажирів і вантажів, побудована велика кількість автомагістралей. Ця розвинена країна, що є батьківщиною автомобіля, автомобілізована значно краще за усі інші країни світу. В середньому на кожну сім’ю припадає по два легкові автомобілі. Всього в країні налічується 6 млн. км автомобільних доріг, з них 67500 км потрапляють до розряду шосейних доріг національної дорожньої мережі InterState Highway System, що з’єднує основні міста. Це двох - і чотирьохсмугові шосейні дороги з відмінним асфальтовим покриттям. Саме по них здійснюється 20% усіх автомобільних перевезень США. Частина доріг − приблизно 7500 км є платними (tollways). Ці дороги належать приватним компаніям і знаходяться у хорошому стані. В Європі до 40% швидкісних доріг є платними.
В країнах Європи автомобільний і залізничний транспорт є дуже розвиненим. У Франції і Німеччині залізничні магістралі мають високу щільність. German Rail − національна мережа залізниць Німеччини включає два види залізничних сполучень: Deutsche Bundesbahn (BD) − протяжність шляхів 28000 км і German Reichsbahn (DR) − 1500 км. Всього у Німеччині налічується 2500 обладнаних залізничних вокзалів і станцій.
Залізниця у Німеччині є важливим перевізником. Вона перевозить більше 30 тис. пасажирів щоденно. Мережа залізниць сполучає 50 міст країни. Значна частина швидкісних потягів є дуже комфортабельною, вагони забезпечені кондиціонерами, мають великі оглядові стекла для зручності пасажирів. Передбачено два класи обслуговування (перший і другий, дешевший).
Є країни, де залізниць немає. Це Афганістан, Беліз і низка інших країн. Завдяки тому, що Норвегія займає простір на Скандинавському півострові, що пролягає уздовж берегової лінії з різким гірським рельєфом місцевості й глибокими фіордами, в цій країні розвинене авіаційне і морське сполучення.
Іншим важливим чинником в системі перевезень пасажирів і туристів є рухливість населення, яка залежить від традицій, звичаїв, способу життя та платоспроможності.
В СРСР вартість перевезення була низькою адекватно до платоспроможності населення. Крім того для значної частини населення були встановлені пільги на проїзд, рухливість населення була високою, транспорт був завантажений понад норму. Після перебудови в Україні виникла криза у зв’язку з невідповідністю прибутків населення та вартості перевезення, платоспроможність населення в цьому знизилася, зменшилися попит і обсяги транспортних пасажирських та туристських перевезень.
В СРСР загальний обсяг перевезень у 1940 р. складав 2050 млн. пасажирів на рік. До 1988 р. обсяг перевезень складав 55423 млн. пасажирів на рік.
Залізниці у 1940 р. були основними доступними населенню засобом пересування, а протяжність шляхів сполучення складала 106 тис. км. Кожен середньостатистичний житель СРСР у 1940 р. подорожував на відстань у 517 км, у 1970 р. – на 1294 км, у 1988 р. – на 1443 км.
У 1980 р. протяжність (експлуатаційна довжина) залізничних магістралей складала 141 тис. км, у тому числі електрифікованих −43,7 тис. км, обсяг пасажирських перевезень складав 3728 млн. чол. У 1986 році протяжність магістралей збільшилася до 145,6 тис. км, у тому числі електрифікованих до 50,6 тис. км, обсяг пасажирських перевезень − до 3834 млн. чол.
Протяжність автомобільних доріг у СРСР у 1984 р. складала 1517 тис. км, у тому числі з твердим покриттям − 1097 тис. км (проти 141 тис. км у 1940 р.). Перевезення пасажирів автобусним сполученням загального користування в 1940 році − 0,6 млрд. чол., у 1984 році − 45,8 млрд. чол.