Застосування матеріалів і комплектуючих вітчизняного виробництва

Регулювання положення та фіксація плит опорядженням

В основу даної корисної моделі (патент України № 23312) була поставлена задача удосконалення конструкцій кріплення облицьовування цоколя стін будівель і споруд. Особливості виконання конструктивних елементів дають системі досягти необхідної точності монтажу у межах допусків щодо точності монтажу поверхні зовнішнього облицювання. Суть корисної моделі пояснюється графічними матеріалами, де на рис. 9.5 в розрізі показана конструктивна схема опорядження стін.

Опорядження стін включає великорозмірні облицювальні плити 1 з подовжніми пазами 2 на горизонтальних гранях і опорні балки 3, що з одного боку мають заведені в подовжні пази плит 2 відгини у вигляді лапок 4, крайні 5 з яких відігнуті в одну сторону, а середня 6 – в протилежну, і закінчуються сполучним елементом 7 в тілі 8 несучої конструкції 9 з протилежної. Сполучний елемент 7 виконаний у вигляді циліндричного корпусу розпору 10 і концентрично розміщеній в ньому шпильки 11 з конусом 12, яка зовні несучої конструкції має анкерну 13 і регулювальні гайки 14.

Облицьовування стін споруд реалізується таким чином: в утворене свердлінням гніздо 8 в несучій конструкції 9, заводять сполучний елемент 7. Далі, зовні несучої конструкції 9 в необхідному положенні закріплюють шпильку 11 за допомогою анкерної гайки 13. На вільний кінець шпильки 11 закріплюють одним кінцем опорну балку 3 і при обертанні регулювальних гайок 14 фіксують її положення на необхідній відстані.

При влаштуванні опорної балки 3 зверху середня лапка 6 заводиться в подовжній паз 2 облицювальної плити нижнього ряду, а крайні лапки 5 (рис. 9.6) вводяться в подовжній паз облицювальної плити, верхнього ряду.

Рис. 9.5. Схема облицювання стін споруд Рис. 9.6. Крайні лапки кріплення

При монтажі опорної балки 3 знизу середня лапка 6 вводиться в подовжній паз облицювальної плити верхнього ряду, а крайні лапки 5 вводяться в подовжній паз 2 облицювальної плити 1.

Спосіб улаштування зовнішнього утеплення стінового огородження на основі матеріалів українського виробництва (патент України № 23345), що включає закріплення захисного покриття до вертикальних направляючим з подальшим заповненням порожнини між стіною і захисним покриттям плитним утеплювачем, відрізняється тим, що заповнення утеплювачем порожнини між стіною і захисним покриттям здійснюють з утворенням вентильованого зазору, причому горизонтальний стик плитного утеплювача виконують під нахилом до стіни. Суть цього способу пояснюється графічними матеріалами, де на рис. 9.7 а в аксонометрії і на рис. 9.7 б в розрізі, показана схема зовнішнього утеплення стінового огородження.

Реалізацію даного способу розпочинають з монтування каркаса, для чого до стіни 1 будівлі за допомогою дюбелів або шурупів 2 прикріплюють планку 3, до якої, вивіряючи, встановлюють вертикальні направляючі 4. Після чого до вертикальної направляючий 4 навішують захисне покриття 5.

а) б)

Рис. 9.7. Схема зовнішнього утеплення стінового огородження:

а) об'ємний вид, б) розріз

Між стіною 1 і захисним покриттям 5 монтують плитний утеплювач 6, стик 8 якого виконаний похилим до стіни, причому між захисним покриттям 5 і утеплювачем 6 створюється вентильований зазор 7. Закріплення утеплювача 6 до стіни 1 будівлі виконують лише у верхній його частині.

Описаний спосіб дозволяє створити при реконструкції зовнішнє утеплення і захисне покриття по ньому без з'єднання останнього із стіною через металеві елементи, які частіше всього є причиною утворення «містків» холоду. Також створюється вентиляція утеплювача, що у свою чергу дозволить істотно зменшити тепловтрати будівлі і продовжити термін його безпечної експлуатації. Причому в основі запропонованих технологій можуть використовуватися матеріали вітчизняних виробників.