Ринкові структури за показником концентрації

Найбільш простим критерієм, що відображає нерівність фірм на ринку, є індекс концентрації ринку (СR — сопсепtratiоп ratiо), котрий розраховується як процентне відношення реалізації (поставки) продукції певною кількістю крупних продавців до загального обсягу реалізації (постачання) на пев­ному товарному ринку. Ринкова частка може розраховуватися як відношення не тільки обсягу продажу, а й чисельності за­йнятих, розміру активів або доданої вартості певного підприєм­ства до сумарного значення показника для ринку в цілому.

Коефіцієнт концентрації визначається як сума ринкових часток n найбільших продавців ринку:

де CR_п — індекс концентрації п продавців, %;

S_i — частка продажу і-го продавця в обсязі реалізації рин­ку, %;

п — кількість суб'єктів господарювання на ринку, що взяті для розрахунку коефіцієнта.

Цей коефіцієнт дозволяє не тільки зіставити рівні концен­трації різних галузей або ринків, а й проаналізувати їх динамі­ку; встановити, за рахунок яких підприємств (великих, се­редніх, малих) здійснюється перегрупування ринкової влади.

У більшості розвинутих країн коефіцієнт концентрації є обов'язковим при статистичному моніторингу стану ринку, причому у різних країнах розраховуються частки різної кількості підприємств. У США і Франції — це частки 4, 8, 20, 50, 100 найбільших компаній. У Німеччині, Великій Британії та Канаді зазвичай беруться дані про 3, 6, 10 тощо підприємств у галузі або підприємств, що функціонують на ринку. У Росії цей показник почав розраховуватися та публікуватися в офі­ційній статистиці з 1992 р. для 3, 4, 6, 8 найбільших продав­ців. На жаль, Держкомстат України не розраховує таких кое­фіцієнтів, хоча вони є надзвичайно важливими згідно з антимонопольним законодавством України. Відповідно до статті 12 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рин­кова частка одного суб'єкта господарювання (CR₁), що пере­вищує 35 %, трьох (CR₃), що перевищує 50 %, та п'яти (CR₅), що більша 70 %, є однією з ознак монопольного становища на ринку одного або декількох суб'єктів господарювання.

Коефіцієнт концентрації менш чутливий показник, ніж індекс Герфіндаля.

Використовуючи коефіцієнт концентрації, можна приблизно розмежу­вати ринкові структури на такі види:

I. Чиста монополія

Частка ринку становить приблизно 100 %, здійснюється ефективне блокування проникнення на ринок інших фірм. Приклад: комунальні служби, патентовані товари, державна освіта в СРСР.

II. Домінуючі фірми

Частка ринку від 50 до 90 %. Значні перепони для проникнення в галузь. Можливість самостійно здійснювати цінову політику. Приклад: кабельне телебачення, мобільний зв'язок.

III. Обмежена олігополія

Коефіцієнт концентрації для 4 фірм до 60 %, значні перепони для проникнення на ринок, фірми-олігополісти можуть вдаватися до змови. Приклад: ринок нафти.

IV. Ефективна конкуренція

Коефіцієнт концентрації менше 40 %. Незначні перепони для входження в галузевий ринок, відсутність змов. Приклад: ринок взуття.

V. Досконала конкуренція

Н < 100. На ринку діють понад 100 дрібних фірм, жодна з яких не займає більше 1 % ринку. Відсутність бар'єрів для входження на ринок. Приклад: ринок зерна.