Стійко-ригельна система

Стійко-ригельна система – добре відома і, безсумнівно, найдешевша конструкція, що складається з вертикальних і горизонтальних несучих профілів з добре помітними з боку фасаду будівлі притискними планками, призначеними для механічної фіксації склопакетів (рис 5.14).

Напівзакрита стійко-ригельна система – одним з різновидів стійко-ригельної системи (рис. 5.15). Вертикальні або горизонтальні притискні планки підкреслюються кольором або рельєфом, в той час коли планки, що їм перпендикулярні, затемнюються ущільненням за допомогою герметика.
Такий принцип монтажу істотно ускладнює, однак, візуально фасад сприймається як більш цілісний.

Стійко-ригельні конструкції найчастіше застосовуються для зведення профільних фасадів. Свою назву вони отримали завдяки тому, що основні конструктивні елементи в цій системі – це вертикальні несучі стійки, до яких механічним шляхом кріпляться горизонтальні ригелі. Несуча структура такої конструкції розташовується з внутрішнього теплого боку стіни.

Рис. 5.14. Фасад зі стійко-ригельною системою скління

Рис. 5.15. Напівзакрита стійко-ригельна система

Склопакети встановлюються зовні на алюмінієві опорні пластини, які попередньо закріплюються до ригелів. В процесі монтажу склопакети фіксуються за місцем за допомогою синтетичних скоб, пригвинчених до несучих профілів. Ущільнювачі з морозостійкої гуми забезпечують герметизацію стиків між склом і алюмінієвими несучими профілями. Притискні планки склопакетів кріпляться болтами з нержавіючої сталі. Потім на притискні планки защипуються декоративні алюмінієві кришки.

Обов'язковою вимогою до всіх профільних систем є виведення конденсату. Це найскладніше і найсерйозніше питання, на яке необхідно звертати особливу увагу при склінні фасаду, тому що склопакет однією своєю поверхнею виходить на вулицю, а іншою – в тепле приміщення. Це означає, що у нього обов'язково є зона, температура якої близька до температури випадання конденсату, тобто точці роси. У цій зоні утворюються крапельки води, які потрібно вивести з системи. При цьому фасадна система повинна залишатися герметичною і з боку вулиці (захист від зовнішніх впливів), і з боку приміщення (щоб не допустити тепловтрат). Існує кілька способів виведення конденсату. Один з них, це коли біля кожного склопакета в нижній частині робляться два або більше дренажних отворів, через які конденсат виводиться з-під склопакета назовні. Конденсат стікає по горизонтальних елементах до вузла кріплення зі стійкою, потрапляє в неї, йде вниз і в самій нижній частині виводиться назовні.

У фасадних системах з алюмінієвих профілів також має бути передбачено вирішення проблем компенсації теплового розширення конструкцій (особливо при їх значних розмірах). Горизонтальне розширення елементів навісної стіни може компенсуватися шляхом пригвинчування ригеля до несучого вертикального профілю через довгасті горизонтальні отвори і застосуванням гумових прокладок в стиках. Вертикальне розширення в місцях з'єднання вертикальних профілів може компенсуватися за допомогою розширювального профілю (виконує і функцію посилення конструкції).

Існує кілька принципів кріплення конструкції фасаду будівлі. Один з них – це навісна самонесуча система. Вся фасадна конструкція навішується перед стіною або каркасом будівлі зовні і кріпиться вертикальними стійками тільки на плитах перекриття. А горизонтальні ригелі є елементами, які тільки передають вагу склопакета. Ця система досить проста в роботі, але вимагає зовнішнього монтажу.

Існують системи, коли фасад вмонтовується в будівлю. Конструкція встановлюється від підлоги одного поверху до плити перекриття наступного. Але при цьому торці перекриттів залишаються незахищеними, необхідно їх декорувати і теплоізолювати, так як вони є провідниками холоду усередину будівлі.