Діагностичні критерії міокардиту

Перебіг міокардиту

Ї

Ступінь тяжкості міокардиту

Лабораторні та інструментальні дані

Прискорення ШОЕ визначається в 60% хворих на гострий міокардит, лейкоцитоз - у 25%, підвищення сироваткової концентрації ізоферменту креатинфосфокінази (КФК)-у 12-15% пацієнтів. Більш специфічним серологічним маркером ушкодження міокарда є кардіальний тропонін-Т. У сироватці крові хворих підвищується зміст імуноглобулінів, циркулюючих імунних комплексів, антитіл до тканин міокарда, знижується абсолютне й відносне число Т-лімфоцитів (утому числі активних

Легкий ступінь тяжкості характеризується осередковим ураженням міокарда без розширення границь серця, слабкою виразністю клінічних і параклінічних ознак, відсутністю серцевої недостатності, сприятливим прогнозом.

Середній ступінь тяжкості відрізняється багатовогнищевим уражен­ням міокарда, маніфестною клінічною картиною, вираженістю парак­лінічних ознак, збільшенням розмірів серця без проявів застійної серце­вої недостатності.

Тяжкий ступінь супроводжується дифузним ураженням міокарда з кардіомегалією, застійною серцевою недостатністю.

Гострий перебіг характеризується бурхливим початком захворюван­ня, маніфестною клінічною картиною, нерідко з розвитком серцевої не­достатності, відносно швидким і повним ефектом від проведеної терапії, інволюцією запального процесу в міокарді протягом 3 місяців.

Підгострий перебіг відрізняється гострим або поступовим початком і більш тривалим періодом зворотного розвитку ( до 18 місяців).

Хронічний перебіг характеризується тривалістю захворювання до­вше 18 місяців.

Найбільш оптимальними вважаються діагностичні критерії міокарди­тів Нью-Йоркської кардіологічної асоціації:

I. Попередня інфекція, доведена клінічними і лабораторними дани­ми, або інше основне захворювання ( медикаментозна алергія та ін.).

II. Ознаки ураження міокарда:
А. «Великі» ознаки:

1. Патологічні зміни ЕКГ (порушення ритму, провідності та ін.)

2. Підвищення активності саркоплазматичних ферментів і ізофер­ментів у сироватці крові (глютаміно-оксалатної трансамінази, лактатде­гідрогенази (ЛДГ), креатинфосфокінази (КФК), кардіальних ізоензимів:ЛДП/ЛДГ2>І, МВ (КФК).

3. Кардіомегалія за даними рентгенографії і ЕхоКГ.

4. Застійна серцева недостатність або кардіогенний шок.
Б. «Малі» ознаки:

1. Тахікардія.

2. Ослаблений І тон у верхівки.

3. Ритм галопу.

4.

Діагностичне правило: для постановки діагнозу міокардиту достат­ньо наявності 2 «великих» чи 1 «великого» і 2 «малих» критеріїв у сполу­ченні з даними, що підтверджують попередню інфекцію.