Політичний ритуал як складова частина політичного життя

Специфіка масової політичної поведінки в політиці

Масові утворення людей:
І. Публіка ( таке масове утворення, в основі якого лежать раціональні чинники, і поведінка якого є більш передбачуваною ).
ІІ. Натовп ( Таке масове утворення, яке є активною соціальною одиницею, і в основі якого – скупчення людей, їх фізичний контакт на обмеженому просторі ). Характерні риси натовпу:
1. Натовп розчиняє особисту свідомість, відповідальність.
2. Згасає інтелектуальне начало і домінують емоційні реакції.
3. Втрачається почуття страху, як джерело людського сумління.
4. Виникає ефект взаємонавіювання.
5. Характерна імпульсивна поведінка.
Типи натовпів:
1. Оказіональний (випадковий);
2. Конвенціональний;
3. Експресивний;
4. Діючий;
5. Панівний;
Характеристики стану натовпу:
1. Стихійність;
2. Мінливість;
3. Нестабільність;
Вимоги звернення до натовпу ( за А. Гітлером ):
1) Уникати абстрактних ідей, апелювати до емоцій;
2) Постійно повторювати одні й ті ж ідеї, використовуючи стереотипні фрази;
3) Зупинятися на одній стороні аргументації;
4) Постійно критикувати ворогів;
5) Виокремлювати одного ворога для персональної критики;

Політичний ритуал – форма політичної поведінки, яка характеризуються жорсткою формалізованністю, суворою послідовністю дій, котрі спрямовані на досягнення певної, заздалегідь визначеної мети. Політичний ритуал – особливий тип політичної символіки.
Ритуальне життя політики – історичне, пов’язане з політичним режимом суспільства. Так, Е. Кассірер відзначає важливу роль ритуалу в умовах тоталітаризму. За монархії політичний ритуал є більш яскравим, ніж за республіки, тощо.
Різновиди політичних ритуалів:
1. Ритуальні політичні дії (зібрання, зустрічі, засідання);
2. Обов’язкові політичні акти (поряд урочистих прийомів, порядок вручення нагород, присвоєння звань)
3. Масові ритуальні церемонії ( паради, демонстрації );
4. Ритуал політичної літургії ( урочисте поховання );
Функції політичних ритуалів:
І. Забезпечення наступності, спадковості, стабільності політичних процесів.
ІІ. Естетизація політики, перетворення її на видовище.
ІІІ. Забезпечення згуртування як окремої групи, так і суспільства загалом.
ІV. Засіб легітимації.
V. Приховування, втаємничення реальних проблем.
Ритуалізація політики слугує її закріпленню в культурі, історії. Ритуал – багатозначний, як і будь-яка символічна дія. Беззмістовна політика може бути зведена до ряду ритуальних актів, не наповнених реальним змістом (прийняття постанов, що не виконуються, паради небоєздатної армії тощо).