Вимір кута нахилу

Кутом нахилу називається кут, складений лінією візування з горизонтальною площиною, що проходить через вісь обертання труби (рис. 2.8).

Перед виміром кута нахилу встановлюють прилад в робоче положення і наводять середню горизонтальну нитку сітки на точку, наприклад, при КП.

 

Рис. 2.8 - Схема виміру кута нахилу

 

Якщо бульбашка рівня відійде від середини, то його необхідно встановити на середину підіймальним гвинтом, розташованим у напрямі лінії візування, і перевірити наведення горизонтальної нитки на точку. Проводять відлік по вертикальному кругу і записують його в журнал (таблиця. 2.2).

Переводять трубу через зеніт і аналогічні дії виконують при іншому положенні вертикального круга (при КЛ). Відлік записують в журнал. Потім обчислюють місце нуля (МО) вертикального круга.

Місце нуля (МО) - кут, утворений непаралельністю візирної осі і осі рівня при алідаді вертикального круга. Обчислюють за формулою для теодоліта 2Т30

(2.7)

 

де КЛ, КП - відліки по вертикальному кругу на добре видиму, чітко обкреслену ціль при двох положеннях вертикального круга.

Кут нахилу (ν) - кут між горизонтальною площиною і напрямом візирної лінії труби.

Кут нахилу (ν) для теодоліта 2Т30 обчислюють за формулами:

 

, (2.8)

де МО – значення місця нуля.

 

Якщо МО≤ 2t, де t - точність інструменту, то ν = КЛ;

КЛ, КП - відліки по вертикальному кругу.

 

Контролем правильності виміру кутів нахилу служить постійність МО, коливання якого не повинне перевищувати подвійної точності відліку за шкалою приладу, тобто 1¢.

Таблиця 2.2 - Журнал виміру кутів нахилу

№№ точок спостереження Звіти по вертикальному кругу МО Кут нахилу
КП КЛ
° ¢ ° ¢ ° ¢ ° ¢
      Станція № 11        
-6 +6 +0 +6
+1 -1 -1

2.1.1.5 Обробка матеріалів теодолітної зйомки та складання плану.

 

Камеральна обробка результатів теодолітної зйомки починається з перевірки всіх польових обчислень в журналі.

Перевіряють правильність обчислень кутів з напівприйомів і середніх значень кутів. Обчислюють середні значення зміряних ліній і їх горизонтальні прокладання шляхом введення поправок за нахил для ліній що мають кут нахилу більш 1° 30¢ (поправки за компарування і температуру в цій роботі не вводяться).

Поправки DDза нахил ліній вибирають з таблиці 2.3 або обчислюють за формулами:

, (2.9)

де D - виміряне значення лінії; - кут нахилу лінії.

Поправка за нахил вводиться завжди із знаком "мінус".

Горизонтальне прокладання лінії знаходять з виразу:

(2.10)

Приклад: Лінія завдовжки 153.67 м (153.67- середнє з прямого і зворотного вимірів лінії) мала кут нахилу = 2° 30¢.

 

Таблиця 2.3 - Поправки за нахил ліній

 

Віддаль, м   Кут нахилу
Поправки в міліметрах
1° 00¢
1° 30¢
2° 00¢
2° 30¢
3° 00¢
3° 30¢
4° 00¢
4° 30¢
5° 00¢
4° 30¢
6° 00¢

З таблиці 2.3 знаходимо поправки:

для 100 м - 95 мм;

для 50 м - 48 мм;

для 3 м - 3 мм;

для 0,7 м - 1 мм.

Таким чином, спільна величина поправки складає 147ммабо 0,15м.

Тоді горизонтальне прокладення d = 153,67 – 0,15 = 153,52 м.

 

Подальшу обробку виконують у відомості обчислення координат (таблиця 2.4).

З журналу теодолітної зйомки в графу 2 відомості виписують виміряні кути ходу, в графу 6 записують горизонтальні прокладення ліній, закруглені до сотих доль метра.

Обчислення кутової незв'язності, виправлених кутів, кутів дирекцій і румбів сторін ходу проводяться в такій послідовності:

У графу "кути дирекцій" записують заданий кут дирекції сторони 1 - 2, в графи "координати" - координати першої точки ходу.

1. Обчислюють суму виміряних кутів.

2. Обчислюють кутову неув'язку за формулою:

fb = åbвимір. - 180°(n-2) (2.11)

3. Визначають допустимість кутової неув'язки за формулою:

, (2.12)

де n - число кутів ходу.

 

Якщо £, тобто неув'язка допустима, то обчислюють поправки у виміряні кути шляхом поділу неув'язки на число кутів з округленням поправок до 0,1¢.

Поправки мають знак, протилежний знаку неув'язки, їх записують над значеннями виміряних кутів.

Контролюють правильність обчислення поправок. Їх сума повинна дорівнювати незв'язності з протилежним знаком, тобто

. (2.13)

 


4. Обчислюють виправлені кути за формулою

. (2.14)

5. Контролюють правильність обчислення виправлених кутів: сума виправлених кутів повинна дорівнювати теоретичній сумі кутів.

6. Обчислюють дирекційні кути сторін ходу за правилом: дирекційний кут подальшої сторони ходу дорівнює дирекційному куту попередньої сторони плюс 180° і мінус виправлений кут, який знаходиться між цими сторонами, що лежить справа по ходу. Початковим дирекційним кутом є дирекційний кут сторони 1 - 2.

ai = ai-1 +180° – bвипр. (2.15)

При обчисленнях може виявитися, що сума дирекційного кута попередньої сторони плюс 180° буде менший, ніж кут, що лежить справа по ходу, тоді до вказаної суми додається 360°. Може також виявитися, що дирекційний кут вийшов більше 360°, тоді від нього віднімають 360°.

7. Контролюють правильність обчислення дирекційних кутів шляхом обчислення дирекційного кута сторони 1 - 2:

. (2.16)

Обчислений дирекційний кут повинен дорівнювати початковому дирекційному куту .

8. Обчислюють румби по величині дирекційних кутів і залежностей:

1 чверть ПнС r = a; a = r;

2 чверть ПдС r = 180o - a; a = 180o - r;
3 чверть ПдЗ r = a - 180o ; a = 180o + r; (2.17)
4 чверть ПнЗ r =360o - a; a = 360o - r.

 

9. Прирости координат обчислюються за формулами:

Dx = d × cos r ; Dy = d × sin r. (2.18)

10. Знаки приростів координат визначаються залежно від назви румба.