Теоретичні основи комплексонометрії
КОМПЛЕКСОНОМЕТРІЯ
План
10.1 Теоретичні основи комплексонометрії.
10.2 Індикатори комплексонометрії.
10.3 Аналіз магнію і лужноземельних металів у розчині.
Методи комплексонометрії, які засновані на реакціях комплексоутворення катіонів металів з особливими органічними реактивами комплексонами, широко застосовуються в лабораторній практиці.
Комплексони – складні органічні полідентатні ліганди (похідні імінодіоцтової кислоти HOOC-H2C-NH-CH2-COOH), здатні утворювати з катіонами різних металів міцні й добре розчинні у воді внутрішньокомплексні сполуки, які називають хелатами.
Серед них найбільше значення має динатрієва сіль етилендіамінтетраоцтової кислоти або трилон Б:
Схематичне позначення цієї сполуки – Na2H2У.
Трилон Б утворює стійкі комплекси з великою кількістю катіонів. Графічну формулу комплексонатів двовалентних металів схематично можна показати так:
Характерно, що трилон Б утворює стійкі комплекси з катіонами металів у мольному співвідношенні 1:1, причому незалежно від валентності металу.
Повнота зв'язування різних катіонів трилоном Б залежить від кислотності середовища, в якому відбувається реакція. Так, катіони лужноземельних металів повністю зв'язуються у лужному середовищі, а тривалентні катіони – за низьких значень рН. Для створення відповідного рН середовища добавляють різні буферні розчини залежно від йона, який визначають (таблиця 10.1). Оскільки реакція між трилоном Б і катіонами дво- і тривалентних металів відбувається за співвідношенням 1:1 при різній кислотності розчину, це дає змогу одні метали визначати у присутності інших.
Процес взаємодії двох-, трьох- і чотирьохвалентних катіонів металів з трилоном Б (Na2H2У) схематично подають такими йонними рівняннями:
Me2+ + Н2У2– MeY2– + 2Н+
Me3+ + Н2У2– MeY– +2Н+
Me4+ + Н2У2– MeY + 2H+
Таблиця 10.1 – Необхідні умови для визначення йонів Ca2+, Mg2+, Pb2+, Zn2+
Йон, який визначають | Умови для проведення визначення | Індикаторна суміш | Зміна забарвлення |
Ca2+ | Розчин NaOH(конц.) | Кальконкарбонова кислота (1 ч. + 99 ч. NaCl) | Фіолетове /синє |
Mg2+ | Амоніачний буферний розчин, рН = 10,0, Т = 40 °С | Хромоген чорний (еріохром чорний) (1ч. +99ч. NaCl) | Фіолетове / синє |
Pb2+ | Гексаметилентетрамін (лужне середовище) рН @ 7,8-8,2 | Ксиленоловий оранжевий (1ч. + 99ч. KNO3) | Фіолетово-рожеве / жовте |
Zn2+ | Гексаметилентетрамін (лужне середовище рН @ 7,8-8,2 | Ксиленоловий оранжевий (1ч. +99ч. KNО3) | Фіолетово-рожеве / жовте |
В аналітичній практиці важливою є реакція взаємодії трилону з катіонами ряду металів, для яких комплексоутворення з іншими речовинами не характерне. Так, трилон утворює стійкі сполуки з катіонами лужноземельних металів – барієм, стронцієм, кальцієм і магнієм. Взаємодія трилону з лужноземельними металами є основою їх кількісного визначення, один з прикладів якого розглянуто нижче.
Отже, комплексонометричне титрування – це метод кількісного визначення катіонів металів з використанням робочого титрованого розчину динатрієвої солі етилендіамінтетраоцтової кислоти – натрій едетату або трилону Б.
Для приготування робочого розчину цього комплексону використовують дигідрат динатрієвої солі етилендіамінтетраацетатної кислоти Nа2ЕДТА∙2Н2O (М=372,25 г/моль). Його молярну концентрацію еквівалента і титр установлюють за допомогою розчинів MgSO4 або СаСl2 точно відомої концентрації.