Характеристика банківського кредиту

Найпоширенішим видом отримання підприємством кредиту є банківський кре­дит. Залежно від мети кредит може надаватися на фінансування оборотного капіталу, основного капіталу або викуп приватизованого підприємства.

Чинне українське законодавство забороняє надавати підприємствам кредити на покриття збитків від господарської діяльності, на формування і збільшення статутних фондів банків, для внесення платежів у бюджет і позабюджетні фонди.

Не можуть отримати кредити підприємства:

· проти яких порушено справу про банкрутство (крім кредитування заходів фінан­сової санації);

· під укладенні ними контрактів, які не передбачають захисту позичальника від можливих втрат, пов’язаних із затримками в поставках товарів;

· коли вони мають прострочену заборгованість за раніше наданими кредитами.

Залежно від відсоткової ставки підприємства можуть одержувати кредити з плаваю­чою і фіксованою відсотковою ставкою.

Позики з фіксованою відсотковою ставкою підприємствам надаються переважно за умов стабільної економіки. За економічної нестабільності підприємствам, як правило, надаються позики з плаваючою відсотковою ставкою. Ставки по таких позиках зале­жать від рівня відсоткової ставки на міжбанківські кредити й офіційної облікової ставки Національного банку України. Підприємства переважно намагаються отримати в банках позики із фіксованою відсотковою ставкою.

Підприємства можуть одержувати в банках кредити як у національній, так і в іно­земній валюті. При одержанні кредитів в іноземній валюті від іноземних кредиторів підприємство повинне мати відповідний дозвіл Національного банку України. Кредит в іноземній валюті може бути використаний підприємством на фінансування капітальних вкладень, придбання обладнання, сировини, матеріалів.

Підприємства отримують кредити на умовах терміновості, повернення, цільового характеру, забезпечення оплати відсотків.

Принцип терміновості означає, що кредит має бути погашений у визначений термін. Якщо підприємство порушує строки погашення, то банк застосовує до нього штрафні санкції і може відмовити у повторній видачі кредиту.

Принцип повернення якнайтісніше пов’язаний із принципом терміновості. Кредит має бути погашений у термін, визначений кредитною угодою. Розрізняють: строкові, пролонговані і прострочені кредити.

Строкові кредити підприємства повертають своєчасно у визначений термін.

Пролонговані кредити з’являються у підприємства за тимчасової відсутності коштів з причин, що не залежать від результатів його діяльності, і згоди банку відстрочити тер­мін погашення.

Прострочені кредити виникають тоді, коли в підприємства відсутні кошти для їх погашення. Наявність таких кредитів свідчить про скрутний фінансовий стан підприєм­ства. Джерелом сплати відсотків за простроченими кредитами є прибуток підприємства після сплати податків.

Порядок оформлення кредитної угоди

Виникнення кредитних відносин між аптеками й банками можливе за таких умов.

1. Учасники кредитної угоди мають бути юридичними особами і функціонувати на принципах комерційного розрахунку.

2. Аптека (позичальник) має або бути власником майна, або мати право на користу­вання та розпорядження ним.

3. Необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку.

4. Кредитор має бути так само зацікавлений у видачі кредиту, як аптека - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні інтереси суб’єктів господарювання.

Процедуру отримання кредиту аптекою показано на рис. 21.7.

На першому етапі аптека і банк ведуть переговори на предмет можливого укла­дення кредитної угоди. За позитивних наслідків переговорів банк готовий прийняти документи аптеки для розгляду.

На другому етапі аптека звертається в банк із заявою, яка містить такі дані:

· мета отримання, сума і термін кредиту;

· економічне обгрунтування необхідності кредиту;

· джерела погашення.

На вимогу банку аптека зобов’язана надати інші необхідні документи, до яких належать; статут аптеки (нотаріально засвідчений), установчий договір (нотаріально засвідчений), реєстраційне посвідчення (свідоцтво) або патент (нотаріально засвідчені) тощо.

На третьому етапі банк:

· вивчає формальну і неформальну інформацію про аптеку;

· оцінює її ділову репутацію та імідж;

· аналізує кредитоспроможність аптеки, проводить поглиблене обстеження її фінан­сового стану і визначає міру ризику;

· визначає перспективи розвитку аптеки;

· перевіряє наявність джерел і гарантій погашення кредиту.

Для надання кредиту важливе значення має оцінка кредитоспроможності позичаль­ника.

Кредитоспроможність підприємства оцінюється на основі системи показників, які відображають розміщення і джерела обігових коштів, результати фінансової діяльності. Вибір показників залежить від особливостей виробничої діяльності, галузевої специ­фіки, форми власності та інших факторів.

Під час аналізу кредитоспроможності враховується також наявність чи відсутність у минулому кредитних відносин аптеки з банком, розмір і строки надання позики.