Уклад. Н.М. Шебек, Т.В. Малік, Н.В. Любавіна. – К.: КНУБА, 2006. – 24 с.

Композиція. Методичні вказівки до індивідуальних завдань і курсової роботи.

КОМПОЗИЦІЯ

SOLVAY PHARMA

S SOLVAY

Название корпорации СОЛВЕЙ берет свое начало с середины XIX столетия и происходит от фамилии онователя небольшого завода по производству соды. Сегодня - это большая группа фирм со штаб-квартирой в Брюсселя, основные заводы-производители находятся в Голландии, Франции, Германии.

Стр: 37
[o1]

методичні вказівки

до індивідуальних завдань і курсової роботи

для студентів 1 курсу напрямку 1201 “Архітектура”

спеціальності 7.120103 “Дизайн архітектурного середовища”

КИЇВ 2006

ББК

Укладачі: Н.М. Шебек, кандидат архітектури, доцент,

Т.В. Малік, кандидат архітектури, доцент,

Н.В. Любавіна, асистент

Рецензент В.О. Тімохін, доктор архітектури, професор

Відповідальний за випуск В.О. Тімохін, доктор архітектури, професор

Затверджено на засіданні кафедри дизайну архітектурного середовища, протокол № 12 від 30 травня 2005 року.

Викладено основні поняття дисципліни “Композиція”. Розкрито зміст категорій об’ємно-просторової композиції. Розглянуто закономірності побудови та засоби гармонізації архітектурної форми. Висвітлено основи композиційного аналізу площинних, об’ємних та об’ємно-просторових форм. Охарактеризовано прийоми, методи і засоби створення різних видів композиції.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Композиція (від лат. сompositio – поєднання, складання, творення) – дисципліна, яка вивчає закони, принципи і засоби побудови архітектурної форми.

На заняттях з композиції студентам надається можливість ознайомитися із засобами і методами формоутворення довколишнього предметного світу; простежити композиційні закономірності у будові тіла людини; використати набуті знання для аналізу окремих виробів; продемонструвати вміння застосовувати композиційні засоби у власній творчості.

В цих методичних вказівках викладено інформацію, яка необхідна студентам І курсу для виконання індивідуальних завдань і курсової роботи з композиції в І семестрі. Видання складається з чотирьох змістових блоків, кожен з яких присвячено викладенню певного індивідуального завдання і пояснень щодо його виконання.

МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ

Мета дисципліни полягає у набутті студентами практичних навичок застосування засобів та прийомів композиції для вирішення основних типів задач формування архітектурного середовища.

Основними завданнями, що мають бути вирішені в процесі викладання дисципліни, є теоретична та практична підготовка студентів з питань:

· категорії композиції і засоби гармонізації архітектурної форми;

· основи композиційного аналізу площинних, об’ємних та об’ємно-просторових форм;

· прийоми, методи і засоби створення різних видів композиції.

ЗАВДАННЯ 1. ШРИФТОВА КОМПОЗИЦІЯ

Мета роботи

Засвоїти правила побудови класичного шрифту; навчитися компонувати аркуш; набути навичок у створенні композицій з літер; відпрацювати графічні прийоми виконання написів.

Вимоги до роботи

Шрифтова композиція має бути створена з літер і цифр, виконаних класичним шрифтом. Роботу потрібно викреслити на аркуші формату А3 тушшю або гуашшю. Окрім кольору фону, треба використати два кольори. На аркуші мають бути: літери українського алфавіту з усіма лініями побудови (висота літери – не менша 3 см); цифри; монограма студента; назва роботи; назва, автор та дата створення шрифту.

Методичні рекомендації

Для побудови шрифтової композиції пропонується обрати класичний російський шрифт, виконаний за допомогою креслярських засобів. Обов’язковою є наявність ліній побудови літер. Добре, якщо обраний шрифт за стилістикою буде відповідати архітектурній формі, яка в цей час вивчається на заняттях з архітектурного проектування.

Перш ніж розпочати графічне виконання роботи, треба добре усвідомити закономірності побудови шрифту і цілком уявити усі зображення, що мають бути розміщені на аркуші. Головним зображенням має бути монограма, всі інші креслення і написи повинні їй підпорядковуватися. Перелік необхідних зображень за бажанням можна доповнити довільними декоративними елементами, якщо це є композиційно обумовленим.

Компонування аркушу залежить від пропорцій літер і від композиції монограми. Якщо літери шрифту видовжені – варто обрати вертикальну орієнтацію аркуша, якщо ж літери приземкуваті – краще спинитися на горизонтальній. Симетрія монограми визначає симетричне компонування роботи, а асиметрія – асиметричне.

Монограма – це поєднання у єдиній композиції початкових літер прізвища, ім’я та по батькові. Розташування ініціалів у монограмі має відтворювати логічну послідовність: “прізвище” – “ім’я” – “по батькові” або “ім’я” – “по батькові” –“прізвище”. Виділеною розміром або кольором може бути одна літера “ім’я”, одна літера “прізвища” або два ініціала – “ім’я” і “прізвище”. Літери можуть шикуватися вздовж горизонтального, вертикального, похилого напрямків; монограма може вписуватися в умовну геометричну фігуру – трикутник, коло, квадрат. У її побудові можуть бути використані допоміжні графічні елементи.

Літери можуть бути однаковими або різними за розмірами та кольором. Між ініціалами можуть лишатися відстані, вони можуть торкатися, накладатися, врізатися, перетинатися, переплітатися або вписуватися у внутрішній простір інших літер (рис.1). У будь-якому випадку кожен ініціал має прочитуватися безпомилково. Відстані між штрихами літер повинні бути не меншими, ніж товщина найтоншого штриха літери.

Розмітити і охайно викреслити усі елементи шрифтової композиції за допомогою лінійки, циркуля, рапідографа чи рейсфедера. Якщо це передбачено автором шрифту, після накреслення контуру відповідні елементи знаків заливають тушшю або фарбою за допомогою пензля.

Приклад студентської роботи можна побачити на рисунку 2.

Рис. 1. Приклади монограм

Рис. 2. Приклад студентської роботи

ЗАВДАННЯ 2. КОМПОЗИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ПРЕДМЕТУ МЕБЛІВ ХVІІІ - ХІХ СТОЛІТЬ

Мета роботи

Виявити закономірності формоутворення окремих елементів інтер’єру та дослідити способи застосування композиційних засобів у проектуванні класичних меблів.

Вимоги до роботи

Композиційний аналіз має бути виконаний на аркуші формату А3 тушшю. Потрібно використати два кольори, окрім кольору фону. Проекції предмету меблів мають бути чорними, а лінії композиційного аналізу – виконані іншим кольором. На аркуші мають бути: 7 проекцій предмету меблів з графічно оформленими результатами аналізу; назва роботи із зазначенням назви та дати створення предмету меблів.

Методичні рекомендації

Аналіз предмету меблів спрямований на вивчення та засвоєння наступних закономірностей композиційного формоутворення:

· Пропорційність– гармонійна співрозмірність елементів об’єкта між собою та з архітектурною формою в цілому. Пропорції – спосіб використання закономірних співвідношень розмірів з метою гармонізації форми. Пропорційна система – зведені у систему пропорції, – композиційний засіб узгодження взаємозалежних величин. Пропорціювання – метод досягнення узгодженості розмірів форми: лінійних, пощинних, об’ємних. Співрозмірність композиції можна досягти використовуючи цілочисельні та ірраціональні пропорційні відношення. Гармонійні співвідношення розмірів можна отримати шляхом арифметичних розрахунків або геометричних побудов.

Рис. 3. Поділ відрізка у золотому перерізі

Рис. 4. Побудова ряду ірраціональних чисел на базі системи діагоналей прямокутників

· Масштабність – співвідношення розмірів предмету та його структурних елементів з параметрами людини та середовища. Проектування предмету меблів передбачає необхідність дотримання масштабності, щоб розміри, форма, пропорції деталей та цілого відповідали призначенню і були узгоджені з оточенням (інтер’єром чи екстер’єром). Засобом досягнення масштабності виступає масштаб – визначена відносна величина прийнята для вимірювання. Масштабний лад впливає на емоційне сприйняття ступеню величності чи подрібненості форми. Масштабність предмету меблів визначає розмірність його деталей.

· Метро-ритмічна повторюваність – послідовне чергування різноманітних елементів композиції та інтервалів між ними. Метричний повтор – чергування однакових елементів через однакові проміжки (інтервали). Види метричного ряду: простий (повторюваність одного елемента) і складний (поєднання простих метричних рядів). Ритмічний повтор досягається закономірною зміною розмірів елементів композиції, їх конфігурації та розташування в просторі, кольору чи фактури, або інших властивостей. Розгортання ритмічного ряду можливе в арифметичній чи геометричній прогресії.

· Симетрія – рівнозначне розміщення ідентичних елементів форми відповідно крапки, прямої лінії або площини. Розрізняють симетрію дзеркальну, осьову (переносу), центральну (повороту), гвинтову (переносу з поворотом), тощо. Асиметрія – становить протилежність симетрії, коли елементи форми розміщуються за відсутності єдиної крапки, осі чи площини симетрії. Рівновага мас – збалансоване розміщення несиметричних частин форми відносно осі чи площини симетрії. Дисиметрія – несиметричне розташування основних частин форми, коли її другорядні елементи розміщені симетрично.

Крім зазначених закономірностей побудови форми, кожен елемент композиції має об’єктивні характеристики – геометричні параметри (конфігурацію, розміри), масу, фактуру, колір. Взаємодія елементів між собою породжує композиційні відношення їх об’єктивних характеристик, котрі виражаються як:

· Контраст – суттєво виражена відмінність об’єктивних характеристик форми.

· Нюанс – несуттєва відмінність між об’єктивними характеристиками форми.

· Тотожність – повторювання однакових ознак.

· Статичність – виражений стан спокою, рівноваги, сталості форми за всіма напрямами її розвитку.

· Динаміка – стрімкість форми, її розвиток у певному напрямку.

Аналізуючи предмет класичних меблів необхідно виявити закономірності композиційної побудови та дослідити засоби досягнення цілісності, впорядкованості та естетичної виразності форми – основних властивостей гармонійної композиції – щоб усвідомити та засвоїти основи творення окремих елементів інтер’єру.

Приклад студентської роботи можна побачити на рисунку 5.

КОМПОЗИЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

КРІСЛА ЧЕРВОНОГО ДЕРЕВА

1820 р.

ВИК.: СТ. ГР. ДАС-16

ЖУК Г.А.

Рис. 5. Приклад студентської роботи

ЗАВДАННЯ 3. РУХОМА МОДЕЛЬ ЛЮДИНИ

Мета роботи

Отримати уявлення про антропометричні ознаки людини. Власними руками виготовити інструмент для художньо-конструкторських розробок предметного наповнення архітектурного середовища.

Вимоги до роботи

Рухома модель людини має бути виконана у масштабі 1:10 і достатньо точно відповідати будові тіла людини нормальної статури середнього зросту і відтворювати природній характер її рухів. Модель слід виготовляти з міцних матеріалів, а кріплення її частин між собою здійснювати таким чином, щоб вони витримували численну кількість трансформацій.

Методичні рекомендації

Антропометрія – це метод вивчення людини, що базується на вимірюванні частин її тіла. Антропометричні ознаки – це якості людини (розміри тіла, сила м’язів та ін.), які зумовлюють варіації її будови та закономірності розвитку [13].

Рухома модель людини призначена для перевірки антропометричної відповідності будь-яких елементів архітектурного середовища, з якими людина взаємодіє безпосередньо. Цей інструмент буде потрібним у подальшому навчанні на заняттях з архітектурного проектування, тому варто зробити його точним та міцним.

При виготовлення рухомої моделі людини слід спиратися на сучасні антропометричні дані [12, 13, 23], (дивись також рис. 6).

З точки зору біомеханіки тіло людини можна розглядати як гнучку систему, яка складається з десяти сегментів: 1 – голова; 2 – верхній відділ тулуба; 3 – середній відділ тулуба; 4 – нижній відділ тулуба; 5 – плече; 6 – передпліччя; 7 – кисть; 8 – стегно; 9 – гомілка; 10 – ступня (рис. 7). Для спрощення виконання рухомої моделі людини можна поєднати сегменти 2, 3, 4, а також сегменти 6 і 7; 9 і 10, але у такому разі вона стає значно менш рухливою, тобто менш схожою на справжню людину.

Працюючи над поєднанням окремих сегментів між собою, потрібно зважати на обмеження рухів частин людського тіла в різних площинах (рис. 8). Для спрощення виконання рухомої моделі деякі обмеження можна не враховувати.

Вимірюючи розміри сегментів слід враховувати розміри з’єднань, а також звертати увагу на збереження пропорційних співвідношень між елементами моделі при виконанні нею різних рухів, наприклад, співвідношення довжин тулуба, стегна і гомілки у положеннях сидячи та стоячи.

Для виготовлення рухомої моделі людини можна використовувати м’яку деревину, тверді полімерні матеріали, склеєні аркуші товстого цупкого картону (рис. 9). Для з’єднань – шарніри, які дозволять сегментам обертатися навколо однієї або кількох осей.

	Рис. 7. Сегментація тіла людини [13]
Рис. 6. Основні антропометричні ознаки [13]

Рис. 8. Положення частин людського тіла в різних площинах [13]

Рис. 9. Виготовлення рухомої моделі людини з картону

КУРСОВА РОБОТА. АНТРОПОМЕТРИЧНИЙ ТА ПРОПОРЦІЙНИЙ АНАЛІЗ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЛЮДИНИ

Мета роботи

Розпочати знайомство з архітектурним простором; отримати уявлення про характеристики елементарних процесів, що відбуваються в архітектурному середовищі; поглибити знання про антропометричні ознаки і рухи людини; простежити композиційні закономірності у будові тіла людини; навчитися використовувати антропоморфні системи пропорціювання під час проектування архітектурного середовища.

Вимоги до роботи

Графічна частина роботи виконується на аркуші формату А2 і повинна містити:

· три кольорові проекції (два розрізи і план) індивідуального простору людини у масштабі 1:10 (1:20);

· три лінійні проекції (два розрізи і план) індивідуального простору людини у масштабі 1:10, з зображеннями людини та контурів зон її рухів, з позначенням основних розмірів;

· схему антропоморфної системи пропорціювання;

· схему пропорційного аналізу індивідуального простору людини – аксонометрію в масштабі 1:20;

· назву роботи, де вказано призначення індивідуального простору людини.

Макет індивідуального простору у масштабі 1:10, зі стилізованим зображенням людини, яка виконує дії, що відповідають призначенню простору. На макеті мають бути позначені межі зон рухів людини. Макет повинен точно відтворювати розміри, пропорції і кольорове рішення, зображене на графічній частині роботи.

Методичні рекомендації

Індивідуальним будемо називати простір, який безпосередньо оточує людину. Розміри індивідуального простору, як правило, обмежуються зоною досяжності людини. В індивідуальному просторі певного призначення людина, здебільше, виконує одну або декілька взаємопов’язаних дій. Архітектурне середовище загалом, може бути представлене як сукупність індивідуальних просторів різного призначення.

Для визначення оптимальних розмірів меблів, ефективної просторової організації робочих місць, забезпечення комфортного перебігу функціональних процесів архітектори-дизайнери мають враховувати розміри, будову та характер рухів людини. Щоб запроектоване середовище було не тільки зручним, а й естетично досконалим, фахівці застосовують вивірені часом пропорційні закономірності, які, в свою чергу, пов’язані з будовою тіла людини.

Виконання курсової роботи, таким чином, може бути розподілене на два етапи: антропометричний аналіз індивідуального простору людини та пропорційний аналіз індивідуального простору людини.

І етап має бути присвяченим вивченню сучасних опублікованих антропометричних даних [12,13,23], власним спостереженням та експериментам. Для перевірки своїх висновків варто скористатися даними щодо простору, потрібного людині в різних ситуаціях, які містяться у довідниках [8,15], (дивись також рис. 10, 11, 12).

Послідовність кроків, які потрібно здійснити:

1. Проаналізувати характерні положення тіла людини під час різних способів виконання дій, які відповідають призначенню простору.

2. За допомогою рухомої моделі проаналізувати можливі цілеспрямовані рухи людини, яка виконує певні дії.

3. Визначити конфігурацію і розміри зон зазначених рухів.

4. Розробити і виконати в макеті соматографічний конфігуратор простору, тобто просторову конструкцію, яка б умовно окреслювала зони рухів, які може здійснювати людина, що виконує певні дії, перебуваючи на одному місті. (Соматографія - наука, яка присвячена аналізу положення тіла та зміни поз людини в процесі роботи на основі анатомічних принципів.)

5. Викреслити проекції конфігуратора.

ІІ етап має бути присвяченим вивченню антропоморфних систем пропорціювання (системи давньоруських саженей за І.Ш.Шевелевим, Модулора Ле Корбюз’є, антропометричної модульної системи В.А.Пахомова з модулем 50 мм, тощо [6,7,10,13,20,23]) (дивись також рис. 13,14,15,16).

Послідовність кроків, які потрібно здійснити:

1. Ознайомитися з кількома антропоморфними системами пропорціювання, проаналізувати їх переваги і вади, обрати одну з них для поглибленого вивчення.

2. Виконати пропорційний аналіз соматографічного конфігуратора за допомогою обраної системи пропорціювання.

3. Уточнити розміри окремих елементів індивідуального простору людини, узгодивши їх з обраною системою пропорціювання.

4. Результати аналізу представити на аксонометрії, із зазначенням усіх розмірів, пов’язаних пропорційними закономірностями.

5. Використовуючи остаточні розміри, викреслити проекції та виконати макет індивідуального простору людини.

Макет індивідуального простору слід виготовляти з твердого картону, фігуру людини – з тонкого картону, прозорого пластику або гнучкого дроту, соматографічний конфігуратор простору – відповідно зі смужок паперу чи пластику або гнучкого дроту.

Рис. 10. Необхідний простір для деяких процесів життєдіяльності людини [13]
Рис. 11. Робоча зона рук [13]

Приклад студентської роботи можна побачити на рисунку 17.

Рис. 12. Рівні розташування функціональних площин і ємностей [13]

а
	Рис. 13. Система давньоруських мір довжини: а) за І.Ш.Шевелевим [21]; б) за Шпарою П.Е., Шпарою И.П. [23]
б
а
б

Рис. 14. Модулор Ле Корбюз’є: а) людина зростом 175 см; б) людина зростом 183 см [10]

Рис. 15. Антропометрична модульна система В.А.Пахомова з модулем 50 мм [23]

Рис. 16. Система пропорціювання фігури людини на основі ряду золотого перетину [8]

АНТРОПОМЕТРИЧНИЙ ТА ПРОПОРЦІЙНИЙ АНАЛІЗ

ІНДИВІДУАЛЬНОГО ПРОСТОРУ ЛЮДИНИ. ПЕРЕДПОКІЙ.

Рис. 17. Приклад студентської роботи

ЛІТЕРАТУРА

1. Авксентьев В.А. Архитектурная пропорция. – К.: Будівельник, 1986. – 92 с.

2. Араухо И. Архитектурная композиция. – М.: Высшая шк., 1982. – 208 с.

3. Брунов Н.И. О пропорциях в архитектуре древней Греции. – В кн. Проблемы архитектуры. – М.: ВАА, 1936. – т.1, кн.1, с.10-35.

4. Волков Н.Н. Композиция в живописи. – М.: Искусство, 1977. – 263с., 130 табл.

5. Волкотруб И.Т. Основы художественного конструирования. – К.: Вища шк., 1988. – 191с.

6. Гика М. Эстетика пропорций в природе и искусстве. – М.: ВАА, 1936. – 308 с.

7. Грашин Методология дизайн-проектирования элементов предметной среды

8. Гримм Г.Д. Пропорциональность в архитектуре. – М.: Госстройиздат, 1935. – 147 с.

9. Краткий справочник архитектора (Гражданские здания и сооружения). Коваленко В.П. и др. – К.: Будівельник, 1975. – 704 с.

10.Кринский В.Ф., Ламцов И.В., Туркус М.А. Элементы архитектурно-пространственной композиции. – М.: Стройиздат, 1968. – 168 с.

11.Ле КорбюзьеМодулор. – М.: Стройиздат, 1976. - 239 с.

12.Мессель Э. Пропорции в античности и в древние века. – М.: ВАА, 1936. – 255 с.

13.Мигаль С.П. Основы проектирования мебели. – Львов, 1989. – 168 с.

14.Мигаль С.П.Проектування меблів: Навч. Посібник. – Львів: Світ, 1999. – 216 с.

15.Минервин Г.Б. Основные задачи и принципы художественного проектирования.

16.Михайленко В.Є.Основи композиції: геометричні аспекти художнього формотворення: Навч. Посібник для студ. вищ. навч. закл./ В.Є Михайленко, М.І. Яковлев. – К.: Каравела, 2004. – 302с., іл.

17.Нейферт Э.Строительное проектирование: Справочное пособие для архитекторов, инженеров и техников-строителей в 2-х кн. М.: Стройиздат, 1965.

18.Объемно-пространственная композиция: Учебник для вузов /А.В.Степанов и др. – М.: Стройиздат, 1993. – 256 с.

19.Основы архитектурной композиции и проектирования. Под общ. ред. А.А.Тица. – К.: Выща шк., 1976. – 255с.

20.Смолина Н.И. Традиции симметрии в архитектуре. – М.: Стройиздат, 1990. – 344 с.

21.Художественное конструирование. Проектирование и моделирование промышленных изделий / Быков З.Н., Крюков Г.В., Минервин Г.Б. и др. – М.: Высш. шк., 1986. – 293 с.

22.Чернихов Я., Соболев Н.Построение шрифтов. – М.: Искусство, 1958. – 113 с.

23.Шевелев И.Ш.Принцип пропорции: О формообразовании в природе, мерной трости древнего зодчего, архитектурном образе, двойном квадрате и взаимопроникающих подобиях. - М.: Стройиздат, 1986. - 200 с.

24.Шаповал Н.Г. Прикладна теорія композиції: Навч. посібник. – К.: КНУБА, 2000. – 372 с.

25.Шпара П.Е., Шпара И.П. Техническая эстетика и основы художественного конструирования. – К.: Вища шк., 1989. – 247 с.

26.Pile J.F.Interior Design. – 2d ed. – NY: Harry N. Abrams, 1995. – 584p: phot., plans., ill.

27.Papadakis A. Architectural Design for Today. – Paris, Pierre Terrail, 1992. – 224 c.