Вдосконалення аудиту облікової політики суб'єктів господарювання сприятиме підвищенню надійності системи бухгалтерського обліку як інформаційної основи управління.

Мета аудиту облікової політики - формувати достовірну фінансову звітність підприємства згідно з вимогами чинного законодавства, принципами бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Отже, перевірка надійності системи бухгалтерського обліку — одна зі складових аудиту фінансової звітності Тому стан організації обліку та облікова політика підприємства мають бути об'єктом перевірки на всіх етапах аудиту фінансової звітності — від планування до формування висновку.

Центральне місце в перевірці системи бухгалтерського обліку посідає вивчення облікової політики та основних принципів ведення бухгалтерського обліку.

Інформаційною базою для ознайомлення зі змістом облікової політики і внутрішніми регламентами щодо організації бухгалтерського обліку на підприємстві є:

• наказ про облікову політику підприємства;

• затверджені методики обліку окремих показників та інші додатки до наказу про облікову політику підприємства;

• робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

• перелік затверджених форм первинних документів і форм документів для внутрішньої бухгалтерської звітності;

• правила документообігу і технології оброблення облікової інформації;

• розкриття інформації та інші пояснення до фінансової звітності.

Вивчивши і проаналізувавши надану інформаційну базу, важливо визначити, чи не є вона формальним ставленням адміністрації клієнта до формування і виконання облікової політики.

Наявність наказу про облікову політику та інших розпорядчих документів, пов'язаних з організацією облікового процесу, вчасно прийнятих і відповідно оформлених, не може достатньою мірою свідчити про дотримання облікової політики.

Під час проведення аудиту облікової політики необхідно встановити:

• наявність і склад розпорядчих документів щодо облікової політики;

• відповідність положень облікової політики меті, характеру та умовам діяльності підприємства;

• послідовність застосування облікової політики;

• наявність методів і процедур обліку, відмінних від установлених нормативними документами, але таких, що дають змогу підприємству достовірно відобразити його майновий стан і фінансові результати;

• чи повністю розкриті обрані при формуванні облікової політики способи ведення бухгалтерського обліку, що істотно впливають на оцінку і прийняття рішень користувачами фінансової звітності;

• дотримання облікової політики.

Аналізуючи зміст наказу про облікову політику, аудитор повинен з з’ясувати, чи всі його положення є елементами облікової політики та чи всі аспекти облікової політики знайшли в ньому відображення. Для цього аудитор може провести тестування даного наказу, запропонувавши керівникові підприємства заповнити анкету.

Практика тестування аудиторами наказів про облікову політику засвідчує, що певні підприємства включають у цей документ положення, що не є елементами облікової політики, наприклад, методи та процедури організації бухгалтерського обліку, терміни виплати заробітної плати, тривалість відпусток тощо.

Якщо підприємство самостійно розробляє ті чи інші методи та процедури обліку, то аудитор має перевірити, чи відповідають вони допущенням і вимогам, установленим нормативними документами з бухгалтерського обліку.

Невідповідність положень наказу про облікову політику чинним нормативним актам можна виявити в ході тестування. Однією з причин таких невідповідностей є несвоєчасність внесення коректив у зв'язку зі змінами в нормативних актах.

Іноді невідповідності — це наслідки неточності формулювань наказу.

Особливу увагу в процесі аудиту облікової політики необхідно звернути на її зміни, що мали місце. Згідно з П(С)БО б "Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", внести зміни в облікову політику можна лише в таких випадках:

• зміна статутних вимог;

• зміна вимог органу, що затверджує П(С)БО;

• якщо зміни забезпечать достовірніше відображення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства.

Основними споживачами фінансової звітності є зовнішні користувачі, які на підставі звітних даних приймають управлінські рішення про співпрацю з підприємством. Тому для них важливі не лише числові показники звітності, а й інформація про способи їх формування, тобто окремі положення облікової політики. Зовнішній користувач має бути впевнений у достовірності числових показників і адекватності способів їх розрахунку з урахуванням специфіки господарської діяльності підприємства.

У зв’язку з цим аудиторський висновок про фінансову звітність однаково поширюється як на правильність розрахунку показників, так і на правильність обраних способів їх розрахунку, отже й на облікову політику.

Отже, з розвитком ринкових відносин, ускладненням процесів управління підприємствами зростає роль облікової політики та її аудиту. Його здійснюють не тільки для контролю за дотриманням обліковім політики та оцінювання відповідності чинним нормативним документам. Він є також одним з основних інструментів її обґрунтування, а точніше - базою для формування методичної складової цієї політики.

Будь-які зміни в обліковій політиці мають бути законодавчо чи економічно обґрунтовані. Для цього в ході аналізу змін аудитор повинен одержати докладні роз'яснення керівництва підприємства для того, щоб зрозуміти його наміри. Однак ці пояснення слід розглянути критично, оскільки прагнення адміністрації не завжди адекватні господарській ситуації та інтересам власників підприємства.