Основні правила техніки безпеки при проведенні геофізичних робіт у свердловинах

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ, ПРОМИСЛОВА САНІТАРІЯ І ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ при геофізичних дослідженнях свердловин

Контрольні запитання

1. Що таке перфорація при проведенні прострілково-вибухових робіт?

2. Як використовується торпедування при проведенні прострілково-вибухових робіт?

3. Які ви знаєте методи та способи відбору зразків порід із стінок свердловин?

4. Які ви знаєте методи та способи відбору проб пластових флюїдів під час буріння?

5. Як проводиться випробовування продуктивних пластів у відкритому стовбурі свердловини?


Геофізичні роботи мають ряд специфічних особливостей, які пов'язані з використанням і перевезенням вибухових речовин, застосуванням електричної енергії та радіоактивних речовин, постійними переїздами на автотранспорті, виконанням робіт на відкритому повітрі, застосуванням спуско-підйомних і вантажно-розвантажувальних механізмів, свердловинної апаратури та кабелю в умовах високих температур і тисків та ін. Це вимагає розробки специфічних заходів щодо техніки безпеки і протипожежних мір, тверде знання і виконання яких працівниками геофізичних партій і забезпечує безаварійну роботу.

Відповідальність за безпеку праці по геофізичному тресті покладається на головного інженера тресту, по промислово-геофізичній конторі (базі) — на головного інженера контори. У допомогу головним інженерам для організації роботи з техніки безпеки і промислової санітарії створюється відділ охорони праці або призначаються інженери по техніці безпеки, або дані обов'язки покладаються на одного з інженерно-технічних працівників. У геофізичних партіях (загонах) за виконання вимог по безпеці праці відповідають їхні керівники.

Усі знову прийняті працівники можуть бути допущені до виконання робіт тільки після проходження спеціального інструктажу з безпечного ведення даного виду робіт. Інструктаж із загальних питань техніки безпеки проводить інженер по техніці безпеки, а з питань безпечного ведення конкретних робіт – начальник виробничої ділянки або партії.

Підготовчі роботи

Перед виїздом партії на свердловину начальник партії одержує заявку замовника, в якій вказуються технічні дані, місце розташування свердловини і час її готовності, перелік і обсяг геофізичних досліджень. Відповідно до цієї заявки партія готується до виїзду на свердловину: перевіряється справність автомобілів, устаткування, приладів, інструментів, кабелю, гальмової системи підйомника і системи його керування і т.п., щоб забезпечити проведення геофізичних робіт без аварій і нещасливих випадків.

На свердловині також необхідно провести підготовчі роботи. Площадка біля устя свердловини, піднімальні містки та підходи до них повинні бути очищені від глинистого розчину і нафти, а сторонні предмети прибрані. Перед свердловиною з боку містків повинна бути площадка для установки підйомника і лабораторії геофізичної партії. Перед геофізичними дослідженнями стовбур свердловини додатково промивають з метою забезпечення безперешкодного проходження свердловинних приладів до інтервалу заміру, а при виробництві прострілкових і підривних робіт — до вибою або на глибину, яка перевищує інтервал прострілювання (торпедування) на довжину перфоратора (торпеди), що спускається, щоб у випадку залишення стріляючого апарата в свердловині він знаходився нижче інтервалу перфорації (торпедування) і не заважав проводити роботи в стовбурі свердловини. На свердловині варто встановити штепсельну розетку з контактом заземлення, для підключення геофізичного устаткування до силової та освітлювальної мережі.

Начальник геофізичної партії з представником замовника складають акт перевірки готовності свердловини до геофізичних робіт. Акт підписують майстер бурової, геолог, енергетик і начальник геофізичної партії.

Після цього встановлюють підйомник проти містків так, щоб машиніст добре бачив устя свердловини і щоб вісь барабана лебідки була горизонтальна і перпендикулярна до нього. Під колеса підйомника підкладають надійні упори. Лабораторію звичайно ставлять паралельно підйомнику, залишаючи між ними прохід шириною не менш 1 м для забезпечення гарної видимості і сигналізації між підйомником, лабораторією та устям свердловини, а також для того, щоб вихлопні гази не проникали в кабіну лебідчика й у лабораторію.

Встановивши підйомник і лабораторію, заземлюють їхні шасі та металеві кузови шляхом приєднання до пристрою електроустановки заземлювання або до кондуктора свердловини. Після заземлення підйомника і лабораторії начальник партії або інженер технік у гумових рукавичках приєднує їх до електричної мережі. У випадку відсутності електричного щита підключення до промислової електричної мережі та відключення від неї, робить тільки електромонтер промислу. Використовується електрична мережа напругою не вище 380 В. При відсутності електричної енергії на свердловині підйомник і лабораторію підключають до генераторної групи підйомника.

Однією з підготовчих операцій геофізичної партії на буровій є встановлення блок-балансу. Блок-баланс завжди розташовують так, щоб площина його ролика проходила через середину осі барабана лебідки і перпендикулярно до неї. Це полегшує правильне укладання кабелю на барабан лебідки і запобігає зіскакуванню його з ролика при спуску та підйомі.

Заміри в працюючих свердловинах, при наявності тиску на усті свердловини, повинні проводитись через спеціальний сальник лубрікатора, який забезпечує герметичність свердловини під час проведення геофізичних досліджень. У даному випадку використовують блок-баланси спеціальних конструкцій та буферні засувки для свердловин.

Спуско-підйомні операції

У газуючих або нагнітаючих свердловинах спуско-підйомні операції забороняються. Перед спуском свердловинного приладу в свердловину начальник партії перевіряє, щоб стіл ротора був застопорений, а блок-баланс надійно закріплений.

Спуск і підйом свердловинних приладів масою більш 40 кг або довжиною більше 2 м (незалежно від маси) здійснюються за допомогою бурової лебідки.

При спуско-підйомних операціях у свердловині забороняється нахилятися над кабелем, переходити через нього, а також братися за кабель, який рухається, руками, поправляти на ньому мітки. Для укладання кабелю варто користуватись кабелевлаштовувачем.

При спуску кабелю в свердловину на барабані лебідки повинно залишатись не менше половини останнього ряду витків. За довжиною кабелю, який знаходиться в свердловині, стежать за допомогою датчика глибин і за контрольними мітками, які встановлені на кабелі через визначені інтервали.

При підйомі свердловинного приладу, щоб уникнути затягування його на ролик блок-балансу, рух кабелю, після появи над устям свердловини першої попереджувальної мітки, яка встановлюється на кабелі в 50 м від головки приладу, повинен бути уповільненим, а з появою другої попереджувальної мітки, що знаходиться на відстані 3-5 м від приладу, підйом ведуть при скинутому газі двигуна або підйомника вручну. При використанні підвісних блок-балансів кількість випадків затягування приладів на блок-баланс різко скорочується.

Необхідно стежити, щоб кабель був справним. У випадку прихоплення приладу в свердловині та неможливості його звільнення треба намагатися витягти кабель цілим, тобто обірвати його біля голівки приладу. З цією метою в місці приєднання свердловинних приладів і вантажів до кабелю роблять ослаблене кріплення, що не повинне перевищувати 2/3 розривного зусилля кабелю.

При ліквідації прихоплення приладу за допомогою підйомника працівникам партії забороняється знаходитися між лебідкою та устям свердловини.