Газовий каротаж після буріння

Газовий каротаж після буріння свердловин базується на вивченні газовмісту промивної рідини, яка збагачується газоутворюючими вуглеводнями, що надходять із пластів, у період перериву її циркуляції.

Газовий каротаж після буріння проводиться при відновленні циркуляції промивної рідини після простою свердловини. Про газонасиченість пластів судять за вмістом в промивній рідині вуглеводневих газів, що надходять з пластів в свердловину. Істотною задачею при цьому є вибір оптимального часу перерви циркуляції рідини. Недостатня перерва циркуляції рідини приводить до пропуску покладу, а дуже велика - до утруднення локалізації покладу. Оптимальний час складає від 3 до 20 годин.

При газовому каротажі після буріння проводиться безперервна реєстрація газовмісту промивної рідини у перебігу часу, достатнього для виходу двократного об'єму цієї рідини з досліджуваної глибини до земної поверхні.

Для визначення істинної глибини розміщення аномальних газосвідчень (до початку спуску бурильних труб) користуються виразом:

, (7.19)

де Н_а – глибина аномального газосвідчення, зафіксованого на кривій після спуску колони; Н_к – глибина спущеної бурової колони до початку циркуляції; V_к – об’єм рідини, що витісняється колоною бурильних труб завдовжки 1 м; V₀ – об’єм 1 м відкритого стовбура свердловини.

Газометрія свердловин після буріння включає визначення вмісту газу в промивній рідині:

- при відновленні циркуляції без обробки стовбура свердловини;

- при обробці стовбура свердловини після перериву циркуляції;

- при розширенні стовбура свердловини після перериву циркуляції.

При проведенні газометрії свердловин після буріння розв’язують наступні задачі:

- виявлення покладів нафти і газу;

- визначення характеру покладів (газовий, нафтовий, обводнений);

- визначення глибини залягання покладів.