Фізична суть бокового каротажного зондування

Стандартний каротаж

Для порівняння між собою діаграм УО, які отримані в окремих свердловинах регіонів з специфічними умовами залягання порід, дослідження розрізів свердловин здійснюється зондом одних і тих же розмірів і типу, який називається стандартним. Вибір стандартного зонда здійснюється за наступними основними вимогами:

а - крива УО повинна бути достатньо диференційована за вертикаллю і, відповідно, повинна виділяти як можна більше пластів в розрізі свердловини;

б - на кривій rу повинні достатньо чітко відмічатись границі пластів різних питомих опорів;

в - значення УО напроти окремих пластів не повинні значно відрізнятись від їх дійсного питомого електричного опору.

При виборі стандартного зонда має значення не тільки його розмір, але і тип. Наприклад, в тонкошаруватому розрізі не слід застосовувати потенціал-зонд, так як за його кривими УО не можна виділити тонкі пласти високого опору.

На практиці в якості стандартного зонда переважно використовують зонд середньої довжини, який дозволяє отримати найбільш оптимальні дані про геологічний розріз, що вивчається.

Тип і розмір стандартного зонда може підбиратись в залежності від степені геолого-геофізичної вивченості району, особливо на стадії пошуково-розвідувальних робіт.

Дані методу УО стандартного каротажу разом з кривою ПС представляють собою основу всіх геологічних побудов, які пов’язані з вивченням глибинної будови території, уточнення стратиграфічних границь, побудови різних стратиграфічних карт та інше.

За кривою УО стандартного каротажу відмічають границі пластів, визначають їх потужності та глибини залягання, виділяють колектори і оцінюють характер їх насичення, виявляють пласти нафти, газу, вугілля, руд та інших корисних копалин.

Метод бокового каротажного зондування (БКЗ) полягає у вимірюванні уявного електричного опору пластів у розрізі свердловини набором однотипних зондів різної довжини. Зонди різного розміру, які мають неоднаковий радіус дослідження у вертикальному та радіальному напрямках фіксують величину уявного опору, яка обумовлена об’ємами середовищ, що мають здатність проводити електричний струм.

Головна мета БКЗ полягає у визначенні дійсного питомого опору пластів. Уявний опір пласта, який виміряний звичайними зондами, відрізняється від його дійсного значення тим, що він спотворений.

БКЗ можна здійснювати як потенціал-зондами, так і градієнт-зондами. В промисловій геофізиці використовується переважно градієнт-зондування, оскільки потенціал-зондами виділяти тонкі пласти великого опору важкувато.

БКЗ проводиться зондами одного типу – або послідовними, або оберненими. Для дослідження розрізу глибоких нафтових і газових свердловин найбільш часто застосовується такий набір послідовних градієнт-зондів: A0.4M0.1N, A1.0M0.1N, A2.0M0.5N, A4.0M0.5N та A8.0M1.0N.

У комплект зондів БКЗ входить стандартний зонд A2.0M0.5N. З метою врахування явища екранування та більш точного відбивання границь пластів у доповнення до діаграм rу послідовних градієнт зондів БКЗ записують криву уявного опору за допомогою оберненого градієнт-зонда N0.5M4.0A або N0.5M2.0A.

При значній глибині проникнення фільтрату промивної рідини в пласт можуть бути використані зонди і більших розмірів, наприклад A16.0M2.0N.

БКЗ можна проводити наступними способами:

Ø за допомогою “розжимного” зонда, який складається з одного нерухомого і двох рухомих електродів. Після кожного виміру кривих УО зонд підіймається на поверхню і встановлюється наступний зонд необхідного розміру. Даний спосіб потребує часу і витрат, тобто економічно не вигідний.

Ø за допомогою багато електродного зонда, електроди якого почергово під’єднюються до жил кабелю за допомогою перемикача. Перемикання здійснюється у свердловині без витягування приладу на поверхню.

Ø за допомогою багатоканальної апаратури, яка дозволяє одночасно реєструвати декілька кривих уявного опору з використанням різних частот. Даний спосіб реалізований у апаратурі типу КСП.

Апаратура КСП, яка побудована на основі трьох- та чотирьохканальній вимірювальній системі з частотною модуляцією сигналу та частотним розділенням каналів, забезпечує одночасне вимірювання трьох кривих уявного опору та запис кривої самочинної поляризації або чотирьох кривих уявного опору.