Аудиторський висновок та аудиторський звіт

Виявлення під час аудиту помилок та шахрайства у веденні обліку

Фінансова звітність та інша обліково-економічна інформація має схильність до перекручень, які можуть бути результатом помилок та шахрайства. Перекручення, які можуть мати місце у фінансовій звітності, класифікуються за двома ознаками:

· ненавмисне перекручення;

· навмисне перекручення.

Згідно з Національними нормативами аудиту, помилка є ненавмисним перекручен­ням фінансової інформації в результаті арифметичних або логічних помилок в обліко­вих записах і розрахунках, недогляду в дотриманні повноти обліку, неправильного пред­ставлення в обліку фактів господарської діяльності, наявності складу майна, вимог і зобов’язань, невідповідне відображення записів в обліку.

Шахрайство - навмисне неправильне відображення і представлення даних обліку і звітності службовими особами і керівництвом підприємства.

Згідно зі стандартами аудиту ознаки шахрайства мають такі дії навмисного харак­теру:

· маніпуляція, фальсифікація, змінення облікових записів і документів;

· незаконне привласнення активів;

· приховування або пропущення інформації про операції в документах, облікових записах;

· відображення в обліку неіснуючих операцій;

· неправильне використання облікової політики;

· неправильна оцінка активів та неправильне їх списання;

· невідповідне відображення записів в обліку.

У процесі аудиту аудитор повинен провести діагностику помилок та шахрайства (рис. 18.4). У разі виявлення помилок і шахрайства аудитор повинен відобразити їх сутність, а саме: зміст помилки, посилання на норму закону або іншого нормативного

документа, навести перелік та додати необхідні документи, які підтверджують наявність перекручень, пояснення посадових осіб з цього приводу, перелік посад та прізвищ поса­дових осіб, які припустилися помилок та шахрайства, а також осіб, які санкціонували такі перекручення, назви підрозділів, розмір заподіяної шкоди та інші відомості.

Незважаючи на те, що аудитор враховує при формуванні своєї думки лише суттєві перекручення фінансової звітності, у процесі аудиту він повинен зафіксувати всі вияв­лені ним помилки і факти шахрайства, довести їх до відома замовників аудиту Подальші дії аудитора залежать від характеру помилок і шахрайства, але отримана аудитором інформація стосовно помилок і шахрайства впливає на його думку стосовно перевіреної фінансової звітності і від аудиторського висновку

Підсумкові документи являють собою офіційні документи аудитора, які переда­ються замовнику за результатами проведення аудиту та виконання інших аудиторських послуг. Основою для підготовки підсумкових документів є аудиторські докази, одержані аудитором у процесі аудиту і систематизовані в його робочих документах.

До складу підсумкових документів входять:

аудиторський висновок - основний підсумковий документ аудитора за результа­тами проведення аудиту та огляду фінансової звітності;

аудиторський звіт - підсумковий документ аудитора, передбачений договором між аудитором і суб’єктом господарювання, в якому у довільній формі подана інформація про результати проведення аудиту (рис. 18.5).

Аудиторський висновок повинен містити чітко сформульовану думку автора (у письмовій формі) про перевірену фінансову звітність у цілому. До основних його еле­ментів відносяться: назва, адресат, вступ, зміст та обсяг перевірки, думка аудитора про перевірену фінансову звітність, дата видачі аудиторського висновку, адреса та підпис аудитора. Аудиторський висновок може складатися за стандартною і модифікованою формами (рис. 18.6).

Вид зазначеного висновку залежить від думки, яку висловлює в ньому аудитор щодо перевіреної фінансової звітності. Такою думкою може бути:

· безумовно-позитивпа думка;

· умовно-позитивна думка;

· негативна думка;

· відмова від формулювання (висловлення) думки.

Безумовно-позитивна думкаповинна формулюватися тоді, коли аудитор прихо­дить до висновку, що фінансову звітність підготовлено і подано достовірно та об’єктивно в усіх суттєвих аспектах. Для формулювання такої думки і видачі позитивного висновку необхідно, щоб, на погляд аудитора, було виконано такі умови:

· аудитор одержав усю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудиту;

· надана інформація була достатньою для відображення реального стану справ на підприємстві;

· є адекватні і достовірні дані з усіх суттєвих питань;

· фінансову документацію підготовлено відповідно до прийнятої на підприємстві системи обліку, яка відповідає вимогам українського законодавства;

· фінансову звітність складено на основі дійсних облікових даних і вона не містить суттєвих протиріч;

· фінансову звітність складено належним чином за формою, затвердженою у вста­новленому порядку;

· стан бухгалтерського обліку і фінансової звітності відповідає законодавчим і нор­мативним вимогам.

Модифікованийаудиторський висновок з безумовно-позитивною думкою аудитора надається у випадку, якщо додатковий розділ містить пояснення стосовно чинників, що не впливають на думку аудитора. Наявність додаткового розділу є обов’язковою, якщо ці чинники впливають на перевірену фінансову звітність. Модифікований аудиторський висновок має місце і у випадках, коли аудитор не може висловити безумовно-позитивну думку; інакше кажучи, існують чинники, які впливають на думку аудитора. Такими чин­никами є, наприклад, обмеження обсягу роботи аудитора та незгода з керівництвом сто­совно припустимості обраної облікової політики, методу її застосування або достатності відомостей, які розкрито у фінансовій звітності.

Умовно-позитивний висновокмає місце у випадках, коли обмеження обсягів роботи аудитора та незгода з керівництвом не настільки суттєві і глибокі, щоб висловити нега­тивну думку або відмовитись від висловлення.

Відмова від висловлення думкимає місце, якщо обмеження обсягу роботи аудитора настільки суттєві і глибокі, що аудитор не в змозі одержати достатні та належні аудитор­ські докази і, таким чином, висловити свою думку про фінансову звітність (результат фундаментальної невпевненості).

Негативний висновоквисловлюється, якщо вплив будь-якої незгоди з керівництвом настільки суттєвий і глибокий для фінансової звітності, що, на думку аудитора, недо­статньо модифікувати висновок, щоб розкрити характер фінансової звітності, яка може ввести в оману користувачів або є неповною (результат фундаментальної незгоди).

У разі висловлення думки, яка відрізняється від безумовно-позитивної, аудитор у додатковому розділі повинен описати всі істотні причини і, по можливості, дати кіль­кісну характеристику ймовірного впливу на фінансову звітність.

Після проведення аудиту на прикінцевому його етапі підсумкові документи, оформ­лені згідно з нормативними вимогами та умовами договору, передаються замовнику аудиту за актом приймання-передачі. Датою видачі аудиторського висновку та інших підсумкових документів є дата передачі їх замовнику.

При проведенні обов’язкового аудиту аудитор повинен попередити замовника про необхідність і терміни передачі його за місцем вимоги (податковим органам та іншим користувачам). Один екземпляр підсумкових документів залишається в аудитора і збе­рігається ним аналогічно робочим документам.