Закономірності трансформації в межах ринкової системи

Перехідні економіки можна класифікувати за аспектами цивілізаційного і формаційного процесів.

Перехідні (трансформаційні) економічні системи — це складне явище. В історії розвитку практично кожного соціуму настають періоди, коли стара економічна система функціонує за низхідною (занепадає), а в її просторі зароджуються елемен­ти нової системи з тенденцією до самоорганізації та висхідного розвитку.

§ 5. Перехідні економічні системи: зміст і основні риси

Аспект цивілізаційного процесу:

— від неоліту до бронзового віку;

— від бронзового до залізного віку;

— від залізного до передіндустріального віку;

— від передіндустріального до індустріального віку;

— від індустріального до постіндустріального (інформацій­ного) віку.

Аспект формаційного процесу:

— від первісного до рабовласницького ладу;

— від рабовласництва до феодалізму;

— від феодалізму до капіталізму;

— від капіталізму до соціалізму;

— від соціалізму до капіталізму (для постсоціалістичних країн тощо).

У межах кожної цивілізації та кожної суспільно-економіч­ної формації є перехідні стани від однієї стадії розвитку до іншої.

1. Поглиблення суспільного характеру виробництва:

— розвиток економічної системи визначається ступенем роз­витку ринку;

— виникнення монополій усуває обмеженість вільного кон­курентного ринку;

— розподіл функцій та сфер діяльності між державою, мо­нополіями і немонополізованим сектором зменшує рівень непередбачуваності в суспільстві, забезпечує певну узгодженість між цими секторами та в них самих, формує систему економічних зв'язків як єдине ціле.

2.3 міни у розвитку технологічного способу виробництва вимагають нових та відповідної адапованості існуючих госпо­дарських форм. Це виявляється в тому, що, наприклад, економіч­на система вільної конкуренції є формою пристосування до про­стої кооперації, мануфактурного та машинного виробництва, монополія є формою адаптації до умов НТР(необхідність вико­ристання нових джерел енергії, нових методів виплавки чавуну, сталі, алюмінію, застосування двигунів внутрішнього згоряння, концентрації та централізації капіталу. Цю функцію виконали монополістичні союзи). Автоматизований технологічний спосіб виробництва потребує впровадження змішаної економічної сис­теми, яка б органічно поєднувала процеси усуспільнення та інди­відуалізації, існування дрібних та великих підприємств, госпо­дарств, заснованих на різних формах власності тощо.

3. Кожна наступна форма соціально-економічного розвит­ку породжу є нові фактори економічного зростання, не відкидаючи при цьому надбань попередніх. За вільної конкуренції головним фактором економічного зростання є гонитва за над­прибутком, одержаним завдяки впровадженню науково-техніч­ному прогресу.

Монополія породжує нові переваги великих підприємств над дрібними в застосуванні досягнень НТП, економії на управлінні та ін., а також можливість упорядковувати, узгоджувати та пе­редбачувати результати діяльності.

Державно-монополістичний капіталізм створює можли­вості державного впливу на відтворювальний процес у масшта­бах суспільства.

Змішана економіка забезпечує спеціалізацію і розподіл функцій між дрібними та крупними підприємствами, передба­чає обрання форми власності й форми господарювання за еконо­мічною доцільностю.

Формування специфічної ієрархії суб'єктів господарюван­ня. Головним суб'єктом системи вільної конкуренції є дрібний товаровиробник;

— періоду крупного машинного виробництва — власник капіталу;

— за монополії — об'єднання капіталістів;

— в умовах державно-монополістичного капіталізму — дер­жава.

Змішана економіка докорінно змінює місце і роль наймано­го робітника, який дедалі частіше стає співвласником капіта­лу та учасником управлінського процесу в межах корпорацій (наймані менеджери) й учасником процесу регулювання еконо­міки як цілого (наймані державні службовці).