Зародження світської музики

Цей час спричинився також до значного розвитку світської музики, в якій особливу популярність здобувають канти і псальми. Назва перших походить від латинського «сantо», італійського «сапіаге», тобто «спів». Вони являють собою багатоголосі пісні, що спочатку були поза церковними, тобто не мали права виконуватись під час богослужіння.

Пізніше в канти все частіше проникають чисто життєві сюжети, вони можуть бути за характером і змістом філософські, любовні, прославні, і навіть жартівливо-сатиричні. Імена авторів кантів і псальм часто невідомі, бо вони побутували в дуже широких демократичних колах. Ймовірно, що найчастіше їх створювали вихованці академій і братських шкіл, що знали нотну грамоту і вчились партесному співу.

На Україні духовні канти поступово набули такої популярності, що могли співатись і в церкві, проте частіше вони входили до народної різдвяної драми – вертепу, до шкільних драм, а також були неодмінним елементом урочистостей в академіях і школах. З часом вони все більше зближуються з іншими жанрами народних пісень, що також порушують релігійні теми, або, написані на «світську» тему, мають певний «моральний висновок» – з колядками, ліричними, побутово-жартівливими тощо. Як приклад, згадаємо наведений І. Котляревським у «Наталці Полтавці» кант «Ой під вишнею, під черешнею» Канти можуть вважатись лише частково професійною музикою, бо вони творились здебільшого учнями духовних семінарій та академій, університетів, як і шкільними вчителями та дяками, а то й просто обдарованими любителями музики.

Проте, канти і псальми не залишились тільки історичною пам'яткою, їхній художній рівень був настільки високим, а популярність в найширших колах настільки значною, що вони відіграли важливу роль у творчості найвідоміших композиторів XVIII ст., а також залишили слід в наступних сторіччях, а найбільше в духовних композиціях, українському солоспіві та хорах, в оперній творчості. їхнє відлуння помітне в творчості композиторів всіх наступних епох, аж до музики сучасних авторів.

Основи професійної української духовної і світської музики, закладені протягом XV – першої половини XVIII ст, спадщина як відомих історії митців, зокрема М.Дилецького, так і безіменних творців псальмів і кантів, підхопили і блискуче розвинули найталановитіші композитори другої половини XVIII сторіччя, який називають "золотим віком української музики", тобто, найбільш багатогранним і видатним часом у мистецтві, -М.Березовський, Д.Бортнянський та А.Ведель.

Світська музика розвивалася в містах і у великих поміщицьких маєтках. Багаті поміщики утримували кріпацькі капели, оркестри, оперні та балетні трупи. Музикантів, співаків і артистів балету готували в школах при деяких маєтках, а також — в останній третині XVIII ст. — в Глухівській співацькій школі, в спеціальних музичних класах при так званому Новому харківському училищі.