Стадії лихоманки і заходи для зниження температури тіла
Оцінка результатів вимірювання температури тіла
Верхньою межею нормальної температури, виміряної у пахвовій ямці, слід вважати 37 °С, у ротовій порожнині — 37,2 °С, у піхві — 37,5 °С.
Нижньою межею нормальної температури тіла у пахвовій ямці слід вважати 36 °С, у ротовій порожнині — 36,5 °С, у прямій кишці та піхві — 36,8 °С.
Підвищення температури тіла понад вказані максимальні цифри носить назву гіпертермія, зниження температури нижче мінімальних величин — гіпотермія.
Заслуговує на увагу співвідношення між температурою тіла та частотою пульсу: при підвищенні температури тіла на 1 °С частота пульсу прискорюється на 8—10 за 1 хв.
Розрізняють 3 стадії лихоманки.
1. Стадія підвищення температури тіла. Триває декілька годин, днів, тижнів.
Патогенез. Характеризується тим, що теплопродукція перевищує тепловіддачу. Тепловіддача зменшується внаслідок звуження периферичних судин, зменшення припливу крові до шкіри, гальмування потовиділення, зменшення віддачі тепла шкірою. Внаслідок зменшення припливу крові до шкіри її температура знижується, іноді на кілька градусів. Це приводить до збудження терморецепторів шкіри і виникає озноб.
Клінічна картина.Хворий скаржиться на озноб, головний біль, слабкість, розбитість, біль у м'язах, посилене серцебиття, задишку, спрагу. Іноді спостерігається блідість шкіри, ціаноз кінцівок. Пульс прискорений, артеріальний тиск нормальний або підвищений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик обкладений. Іноді виникають закреп, затримка сечовиділення. У цій стадії гарячки у хворого можуть спостерігатися непритомність, збудження, марення, галюцинації.
Догляд за хворими.У цей період слідкують за пульсом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями, шкірою. Такі хворі звичайно знаходяться на суворому постільному режимі, їх необхідно постійно зігрівати: тепло вкрити ковдрою, обкласти теплими грілками, давати у великій кількості гарячі напої (чай, морси, відвар шипшини, соки). Багато уваги слід приділяти харчуванню таких хворих, їм треба давати рідку або напіврідку висококалорійну їжу, багато соків. Годувати хворих слід невеликими порціями, 5—6 разів на день.
II. Стадія збереження сталої температури тіла на високому рівні. Триває від декількох годин до декількох тижнів, залежно від виду хвороби та реактивності організму.
Патогенез.На початку стадії процеси теплоутворення та тепловіддачі приблизно врівноважені. У подальшому тепловіддача збільшується, переважаючи теплопродукцію, температура тіла не підвищується. Включення тепловіддачі відбувається за рахунок розширення периферичних судин, тому блідість шкіри поступається місцем її почервонінню. У хворого виникає відчуття жару.
Клінічна картина.Хворий скаржиться на відчуття жару, головний біль, біль у м'язах, спрагу, відсутність апетиту. Можливе почервоніння шкіри, на дотик вона стає гарячою. Пульс прискорений. Артеріальний тиск нормальний або знижений. Дихання прискорене, поверхневе. Язик сухий, вкритий густим білим нальотом, при поганому догляді може дати тріщини. Іноді виникають явища психічного збудження хворого, запаморочення, непритомність.
Догляд за хворимитакий, як і при І стадії гарячки, з певними особливостями.
Заходи, що зменшують гарячку і головний біль: холодні водно-оцтові примочки на голову, міхур з льодом на голову, обтирання тіла хворого водою кімнатної температури з додаванням оцту, вологе обкутування оголеного хворого, оголювання хворого та включення вентилятора. При гіпертермії важкого перебігу, що не піддається ніяким лікувальним заходам, рекомендують: обкладання хворого міхурами з льодом, внутрішньовенне введення охолодженого ізотонічного розчину натрію хлориду, клізми з холодною водою.
За призначенням лікаря хворому дають жарознижуючі медикаментозні препарати.
Вживання рідини повинно бути ще інтенсивнішим. До того ж, якщо хворий вживає сульфаніламідні препарати, які можуть осідати у сечовивідних шляхах у вигляді піску або камінців, слід давати йому лужне пиття (мінеральну воду боржомі, молоко з натрію гідрокарбонатом). Якомога більше обмежити кухонну сіль. Потреба у вітамінах у цей час підвищується, тому необхідно збільшити кількість фруктових соків, відвару шипшини.
Хворий у II стадії гарячки часто буває дуже збудженим, тому важливо пильно стежити за хворим. Ліжко треба огородити бічними сітками.
Через брак слиновиділення у гарячкових хворих часто спостерігається сухість слизових оболонок ротової порожнини аж до утворення кірок та тріщин на губах та язиці. Тому слід обробляти ротову порожнину 3 % розчином натрію гідрокарбонату, 10 % розчином бури на гліцерині, змащувати губи вазеліновою олією. З метою видалення з поверхні шкіри продуктів обміну, що накопичилися, і для покращання видільної функції шкіри слід робити вологе обтирання хворого. Своєчасно змінювати вологу натільну та постільну білизну. Хворі в цій стадії, як правило, слабкі, немічні, перебувають на постільному режимі. Тому не слід забувати своєчасно подавати їм судна та сечоприймачі.
III. Стадія зниження температури тіла. У цій стадії утворення тепла в організмі знижується, а тепловіддача зростає. Зниження температури тіла може відбуватися двома шляхами — критичним та літичним.
Критичне зниження температури тіла. Хворий, як правило, перебуває у важкому стані. Температура тіла може швидко, протягом декількох годин, знижуватися з 41—40 °С до 37—36 °С. У цей час може виникнути гостра серцева та судинна слабкість (колапс), що може викликати смерть хворого. Вона проявляється певною клінічною картиною. Хворі скаржаться на слабкість, відчуття холоду, ознобу, похолодання кінцівок, спрагу, головний біль, безсоння, серцебиття, задишку. При об'єктивному дослідженні виявляють блідість шкіри, яка пізніше стає ціанотичною. Вона вкривається холодним липким потом. Кінцівки холоднішають. Пульс прискорений, слабкого наповнення (нитковидний пульс), артеріальний тиск падає, іноді до загрозливих цифр, дихання стає прискореним та поверхневим. Хворий непритомніє, зіниці розширюються, можуть виникнути судоми.
Догляд за хворими у цій стадії буває загальним та спеціальним. Загальний догляд включає зігрівання теплими грілками і великою кількістю теплого питва. Оскільки після цього з'являється потовиділення, хворого необхідно обтирати сухим рушником, часто переодягати у суху чисту білизну, перемінювати постільну білизну. Спеціальний догляд включає спостереження за пульсом, артеріальним тиском, диханням, станом притомності, фізіологічними відправленнями організму. Для покращання кровопостачання мозку необхідно, щоб голова хворого знаходилася нижче ніг, тому слід прибрати подушку, ніжний кінець ліжка підняти на 30 - 40 см.
Літичне зниження температури тілаз високих до нормальних цифр відбувається протягом 2—3 діб. Стан хворого поступово покращується. У цей час він потребує великої кількості рідини, висококалорійної вітамінізованої дієти, частої переміни постільної та натільної білизни через надмірне потіння хворого.
Боротьба з гіпертермією (гіперпірексією)
Гіперпірексія або гіпертермія — це надто високе (понад 41 °С) підвищення температури тіла, що може призвести до важкого стану хворого або навіть до його загибелі.
Фізичні методи боротьбиз гіпертермією включають повітряні ванни при відкритому вікні (навіть узимку), обдування тіла за допомогою вентилятора, вологе обкутування всього тіла хворого, іноді у поєднанні з включенням вентилятора, обтирання тіла водою з оцтом, холодний компрес (оцтово-водяний) на голову, застосування міхура з льодом, який кладуть на голову, на ділянки, де розташовані великі судини (печінка, верхня третина передньої поверхні стегна); обкладання усього тіла міхурами з льодом, застосування клізм з холодною (10—15 °С) водою.
Медикаментозні препарати(жарознижуючі)вводять тільки за призначенням лікаря.