ГЛОБАЛЬНА МЕРЕЖА ПРАВОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ GLIN

6.

5.

ЗАКОНИ ТА ПІДЗАКОННІ АКТИ УКРАЇНИ В ШТЕРНЕТ

На Web-сервері Верховної Ради України (http://www.rada.gov.uа/) з 1994 року функціонує система «Закони та підзаконні акти України в Інтернет».

Сайт має такі розділи: Конституція України, законодавство України, законопроекти, пленарні засідання, депутатський кор­пус, інформаційний сервер Верховної Ради, бібліотека Верховної Ради, уповноважений Верховної Ради з прав людини, міжнародні парламентські інститути, сайти парламентів зарубіжних країн, сторінки депутатських фракцій і груп.

У розділі «Законодавство України» представлені в останній ре­дакції (із внесеними змінами) закони та підзаконні акти України — документи Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів, міністерств і відомств, органів судової влади тощо.

Відповідні Web-сторінки мають інформаційно-довідковий ха­рактер і не можуть замінити офіційних друкованих видань («Ві­домості Верховної Ради України», «Голос України», «Урядовий кур'єр», «Офіційний вісник України» тощо).

База даних «Закони та підзаконні акти України в Інтернет» технологічно пов'язана із системою «Картотека» ІC Верховної Ради України і є насправді копією бази даних останньої. Онов­лення інформації здійснюється двічі в робочі дні та один раз у суботу.

Користувачеві пропонуються такі режими пошуку:

• пошук за видавниками і роками (пошук за ієрархією) — на лівій панелі вікна наведено алфавітний список видавників, на­впроти кожного з яких висвітлюється кількість доступних доку­ментів, а на правій панелі — дерево видавників, яке можна роз­крити, користуючись посиланнями. Перелік документів ви­дається незалежно від їхнього типу, для кожного з них висвітлю­ється назва, реєстраційний номер, дата прийняття, розмір файлу, іконка — ознака наявності та стану документа в базі;
• пошук на множині міжнародних документів — на лівій па­нелі представлено алфавітний список видавників міжнародних документів, а на правій панелі — форма пошуку з полями: країни та організації, типи документів, дата прийняття (період «з» і «по»), номер документа, слова в назві, тексті або абзаці тексту, логічний сполучник між словами, стан документів. Таким чином, пошук міжнародних документів може бути організований як за ієрархією, так і за реквізитами (див далі);
• пошук за реквізитами (універсальний). Картка для пошуку за реквізитами має такі поля (рис. 5.3).

1) видавники документів — якщо значення не вибрано, пошук здійснюється серед документів усіх органів влади;

2) типи документів — якщо не обрано жодного типу, пошук здійснюватиметься серед усіх типів документів. Для пошуку мож­на вказати до 10 можливих видавників і типів документів з відпо­відних списків;

3) дата прийняття — вибирається інтервал часу (початкова та кінцеві дати) у форматі «ДД.ММ.РРРР» (день.місяць.рік). Якщо вказано рік до 1990 року, задані умови ігноруються і будуть знайдені усі документи, прийняті до 1990 року, незалежно від ро­ку прийняття. Якщо не заповнено поле кінцевої дати періоду, за замовчуванням приймається поточна дата. Кнопка «по» дає змогу скопіювати значення першої дати у друге поле для можливого коригування. Для відміни виділених елементів можна вибрати посилання «зняти виділення» або кнопку «Очистити» для очи­щення всієї форми;

4) номер. Документи можуть мати один або кілька номерів (залежно від кількості видавників), а можуть бути взагалі без но­мера, наприклад, міжнародні документи, форми типового доку­мента тощо. У полі «номер» вводиться власний номер — номер, присвоєний органом влади, який видав цей документ. Власні но­мери можуть збігатися в документах різних органів влади, тому, організуючи пошук за цим реквізитом, бажано вказувати й інші критерії, наприклад, орган влади, тип документа, дату;

5) реєстраційний номер Мін'юсту можна використовувати для пошуку, пам'ятаючи, що він існує не для всіх документів. До внесення змін у 2002 році в картці пошуку як реєстраційний но­мер документа вказувався системний номер — номер, який нада­ється документові перед уведенням його до бази даних і викори­стовується виключно для ідентифікації документів та організації посилань між ними. У більшості випадків формати номерів, що зберігаються у базі, і ті, що вказані в текстах документів, різняться несуттєво або тотожні. Нині системний номер при пошуку не використовується.

Для номера і реєстраційного номера можна вказати відповід­ність: «точно» — номер повинен повністю збігатися із заданим; «входження» - в номері документа повинна бути присутня за­дана послідовність символів;

6) слова в назві, тексті, абзаці тексту — у цьому полі може бути розміщено не більше чотирьох слів або їх частин, розділених про­міжками. Назва документа в базі даних подається завжди українсь­кою мовою, хоча деякі тексти документів (наприклад, міжнародні документи, коментарі, листи тощо) можуть бути російською. Міні­мальна довжина слова для назви — 2 символи, для тексту - 3 сим­воли. Розділові знаки, спецсимволи, подвійні лапки і цифри при пошуку ігноруються. Слова з'єднуються логічним сполучником за вибором користувача (див. наступне поле). У цьому полі можна вказати також дату у форматі «число/місяць/рік» або номер докумен­та. Для точнішого контекстного пошуку рекомендується вибирати ознаку «в абзаці тексту», що дасть змогу знаходити документи, в тексті яких указані слова трапляються поряд. При цьому варто ви­бирати логічний сполучник «та». Для прискорення одержання ре­зультатів рекомендується обмежувати множину документів, серед яких вестиметься пошук, через визначення інших реквізитів;

7) логічний сполучник — «або», якщо у назвах (текстах) знайдених документів повинно бути присутнім хоча б одне із ви­браних слів, «та» — у назві (тексті) кожного зі знайдених доку­ментів мають бути присутніми всі слова; «ні» - - якщо слово не повинне траплятись у тексті. Наприклад запит ні «внесен» ні «змін» дозволить дібрати закони, які не вносять змін;

8) стан документа — «усі», якщо стан не враховується, «тіль­ки чинні», «втратили чинність», «дію призупинено».

Результатом пошуку є список знайдених документів, для кож­ного з яких висвітлюється назва, реєстраційний номер, дата при­йняття, розмір відповідного файлу, а також позначення наявності та стану документа в базі. Для виведення на екран список розбива­ється на частини, перехід між ними здійснюється натискуванням на відповідне посилання, що розміщене нижче від переліку доку­ментів. Для оперативного подання інформації введені так звані «сигнальні» копії документів — незредаговані тексти або відска­новані зображення документів. Після підготовки та редагування ці «сигнальні» копії замінюються зредагованими текстами.

Картку документа можна відкрити, натиснувши іконку в лівому верхньому куті вікна тексту документа. Картка дає змогу переглянути реквізити документа, його терміни та історію, пов'язані документи та відомості про опублікування документа (див. приклад на рис. 5.4). У системі передбачено кілька пар типів зв'язків між пов'яза­ними документами (у кожній парі перший тип зв'язку — прямий, а другий — зворотний), зокрема, «вводить в дію, ратифікує до­кументи» — «вводиться в дію, ратифікується документом», «від­силає до» — «має відсилання з».

Термінологію документів також виділено в окремий пункт у розділі «Законодавство». Після пошуку (вибору) потрібного тер­міна за посиланнями можна відкрити документ, де наводиться його визначення.

Особливістю системи «Закони та підзаконні акти України в Інтер-нет» є можливість ознайомлюватись із законопроектами, які зареєст­ровані за поточний тиждень, внесені на розгляд протягом поточного тижня, перебувають на розгляді в комітетах, а також передивлятись порівняльні таблиці, організовувати пошук законопроектів за рекві­зитами і вивчати статистичні дані, які відбивають законодавчу роботу Верховної Ради України. Передбачається пошук законопроектів за такими реквізитами: сесія розгляду, дата реєстрації (період «з» і «по»), номер реєстрації, тип законопроекту, вид законопроекту, тип проекту, редакція законопроекту, юридичний рубрикатор, суб'єкт за­конодавчої ініціативи, автор — народний депутат України, назва за­конопроекту або слова з назви, стан законопроекту, ознака чинного закону, головний комітет, депутатська фракція.

Для науковців, які працюють у галузі права, законотворців, юри­стів з міжнародної торгівлі та багатьох інших фахівців украй необ­хідним є знання не тільки вітчизняного законодавства, а й міжнарод­ного, так само як законів інших країн. Задовольнити таку потребу мала на меті Міжнародна правова база даних, створена 1976 року на базі Бібліотеки Конгресу США (The Library of Congress of the United States of America, http://lcweb.loc.gov). Ця база виправдала себе як простий та ефективний засіб швидкого і надійного доступу до скла­дових правового середовища різних країн і з часом видозмінилася у Глобальну мережу правової інформації (GLIN, Global Legal Information Network, http://www.loc.gov/law/glin/).

GLIN було засновано на таких принципах:

• достовірності джерел. Документи надаються урядами кра­їн — учасниць проекту на основі офіційних текстів (з офіційного національного журналу із законодавства країни);
• простоти пошуку юридичних документів. Система може ви­користовуватися тими, хто не має досвіду роботи з автоматизо­ваними базами даних, і буде зрозумілою для осіб з різних куль­турних та освітніх середовищ;
• багатонаціональної орієнтації. GLIN відкрита для нових учас­ників з будь-якої країни світу.

Членом GLIN є й Україна. Секретаріат Верховної Ради Украї­ни опрацьовує інформаційні бюлетені «Вісник Верховної Ради України» згідно з ідеологією та технологією робіт, прийнятими в GLIN, готує англійською мовою резюме законів України та по­станов ВРУ з використанням тезауруса GLIN, надсилає їх разом з відсканованими повними текстами документів через мережу Інтернет до Бібліотеки Конгресу США, а також готує пропозиції щодо нових термінів для включення до тезауруса GLIN.

Можливості GLIN доступні і для учасників системи (CONTRIBUTOR), які підтверджують свій статус введенням іден­тифікатора і пароля, і для будь-яких інших зацікавлених осіб (GUEST).

Основні елементи бази даних GLIN такі:

• повні тексти документів офіційною мовою держави похо­дження;
• резюме або витяги з документів англійською мовою;
• тезауруси англійською та іншими офіційними мовами.

У GLIN використовуються такі тезауруси:

* тезаурус GLIN (Thesaurus for the Global Legal Information Network) — англомовний тезаурус, який розвивається з 1950 року. Він декларується як незвичайний і, можливо, унікаль­ний засіб пошуку правової інформації через прагматичність, орі­єнтацію на тривале використання, багатофасетність індексування світового законодавства;

* словник індексів законодавства (Legislative Indexing Vocabulary, LIV) — тезаурус, розроблений Службою досліджень Конгресу (Congressional Research Service) для роботи з матеріа­лами щодо законодавства та державної політики;

* тезаурус тематичних термінів для графічних матеріалів (Thesaurus for Graphic Materials I: Subject Terms, TGM_I), який містить тисячі термінів і численні перехресні посилання для ін­дексування візуальних матеріалів;

* тезаурус жанрів і фізичних характеристик графічних матері­алів (Thesaurus for Graphic Materials II: Genre and Physical Characteristic Terms, TGM_II), розроблений підрозділом гравюр і фотографій Бібліотеки Конгресу (Prints and Photographs Division) з введенням інформації з інших сховищ архівних зображень.

Для створення, підтримки і роздрукування тезаурусів викори­стовується новітня платформонезалежна інтерактивна система управління тезаурусами Lexico (розробник — Project Management Enterprises, Inc.). Система створена на основі мови програмуван­ня Java, підтримує клієнт-серверну архітектуру з тонким клієн­том, доступна через Web. Lexico забезпечує створення інтерактив­них тезаурусів, які містять терміни, зв'язки між ними, а також об­грунтування, супроводжувальну документацію та відомості про затверджений статус кожного терміна.

Lexico забезпечує такі основні лексикографічні функції:

* взаємні посилання — термін вищого рівня (Top term), термін нижчого рівня (Lower term), ширший термін (Broader term), вуж­чий термін (Narrower term), пов'язаний термін (Related term), «використовує» (Use), «використовується» (Used for);

* автоматичне занесення всіх названих посилань при встанов­ленні зв'язку між термінами;

* автоматична підтримка ієрархії тезауруса;

* ведення пояснювальних приміток.

Lexico не обмежує максимальну довжину елементів тезауруса, кількість рівнів ієрархії та кількість термінів, які можуть брати участь у певному зв'язку. Система автоматично впорядковує тер­міни за алфавітом, запобігає дублюванню елементів, установ­ленню неправильних зв'язків або зв'язків з невизначеними тер­мінами.

Для неавторизованих користувачів доступні тільки функції пошуку даних. Внесені зміни, якщо вони припускаються конкрет­ним варіантом інсталяції, не будуть записані в тезаурус. Пропону­ється надсилати свої пропозиції електронною поштою.

Для пошуку термінів у тезаурусі задаються такі реквізити:

1) тип запиту:

• Term — запис з терміном — пошук терміна, найближчого за написом до введених символів;

• Keyword — ключове слово з контексту — пошук слова, най­ближчого до введених символів за ключовим словом, включаючи терміни, що містять це слово. Рекомендується для визначення ре-левантних термінів, коли перше слово невідоме. Наприклад, за­пит «war» («війна») приведе до видачі термінів «Moral aspects of war» («Моральні аспекти війни»), «Nuclear war» («Ядерна вій­на»), «War casualties» («Втрати на війні»);

2) опції пошуку терміна: «Term records» — на екран будуть виведені терміни, зв'язки і примітки; «Hierarchy» — передбача­ється виведення тільки ширших та/або вужчих термінів, «Hyperlinks» — зв'язки з іншими базами даних.

Крім операцій з нормативними актами, членам GLIN також надається можливість вводити, шукати та оновлювати резюме правових документів (Legal Writings), до яких відносять статті з оглядом законів, звіти, думки, коментарі. Для систематизації ма­теріалів такі документи повинні, де це можливо, мати зв'язок з основними документами, вже розміщеними у GLIN, шляхом вка­зівки унікального номера резюме закону. При цьому для підтрим­ки цілісності матеріалів окремої країни дозволяється встанов­лювати зв'язок тільки з резюме законів цієї країни (навіть якщо документ стосується законодавства інших країн).

Крім резюме законів та правових документів, GLIN містить ві­докремлений розділ «Guide to Law Online» («Гід права on-line») — анотований гіпертекстовий гід безплатних правових та урядових матеріалів усього світу, доступних в режимі on-line. Цей гід містить посилання тільки на найбільш корисні та надійні сайти, хоча вклю­чення сайту до списку не означає схвалення Правової Бібліотеки Конгресу, Дирекції бібліотечних послуг або Дирекції правових дос­ліджень. Жодний із вказаних сайтів не визнано як такий, що повніс­тю відповідає вимогам GLIN щодо повноти, точності та офіційно підтвердженої достовірності текстів, що вони їх надають. Перевага надається сайтам, які пропонують повні тексти законів, положень, судових рішень, а також коментарі юристів, написані для фахівців з права. До списку також включено урядові сайти, які надають загаль­ну інформацію про себе та свої агенції.

У «Guide to Law Online» виділено підрозділи матеріалів Спо­лучених Штатів Америки («GUIDE: United States»), національних (GUIDE: Nations), міжнародних та міжнаціональних (GUIDE: International and Multinational) та об'єднаних за темами (GUIDE: Subjects) матеріалів.