Біометричний захист інформації ї

Системи біометричного захисту використовують унікальні для кожної людини вимірювані фізіологічні характеристики для перевірки особи індивіда. Цей процес називається електронною аутентифікацією. Його суть — визначити, чи справвді індивід є тією особою, якою він або вона себе називає. Це відрізняє аутентифікацію від ідентифікації та авторизації1. Мета ідентифіка­ції — перевірити, чи відомий індивід системі, наприклад перевір­кою пароля, а авторизація полягає в наданні користтувачеві до­ступу до певних ресурсів залежно від його особи.

Біометричні системи забезпечують найбільш точну аутентифікацію, оскільки перевіряють параметри, які дуже: важко або неможливо змінити або підробити, їхні переваги очевидні, оскіль­ки традиційні системи захисту не здатні з'ясувати, наприклад, хто саме вводить код або вставляє смарт-картку.

Слід зазначити, що біометричні технології мають один суттє­вий недолік. Вони спрацьовують завдяки тому, що системі відомі унікальні, конфіденційні характеристики кожної конкретної лю­дини. Однак прибічники біометрії стверджують, щез насправді вона забезпечує вищий рівень секретності, оскільки під час аутен­тифікації не залучається інформація про адресу людинку, домашній телефон, банківський рахунок тощо.

Донедавна біометрія вважалась атрибутом фантастичних ро­манів і військових систем, але сьогодні відповідні технології доросли до загального застосування і далі швидко розвиваються. З удосконаленням біометричних пристроїв можна очікувати їх за­стосування не тільки у промисловості, а й у приватному секто­рі — проведення он-лайнових операцій, доступ до банкоматів і засобів роздрібної торгівлі, вхід та вихід до будинків та багато іншого.

Протягом тривалого часу здійснювались спроби вибрати різні фізичні характеристики як індивідуальний штамп, що його мож­на було б постійно розпізнавати з високою точністю. Результати таких спроб втілено в сучасних технологіях:

· розпізнавання відбитків пальців. Основою цієї технології, започаткованої у кримінології в XIX столітті, є сканування ві­зерунку пальців людини і порівняння їх з тими, що були попе­редньо записані у систему. Засоби захоплення варіюються від стандартних сканерів до складних пристроїв, які вимірюють дрібні заряди між складками шкіри. З огляду на зрілість цієї технології за допомогою подібних пристроїв можна досягнути високої точності. Подальший розвиток технології вимагає вра­хування можливих змін поверхні шкіри і навіть погодних умов. Для користувачів ця технологія приваблива через її про­стоту і швидкість;

· розпізнавання голосу. Цей підхід використовує стандартні засоби для запису модуляцій індивідуального мовлення. Рівень точності при цьому дещо нижчий, оскільки залежить від акустич­ного середовища та якості пристрою аудіозапису;

· аналіз геометрії руки передбачає вимірювання фізичних ха­рактеристик руки і пальців користувача. Рівень точності іденти­фікації прямо пропорційний до кількості точок у записаному зраз­ку. Новітні пристрої дають можливість створити тривимірну карту руки користувача;

· сканування сітківки ока. Ця технологія передбачає скану­вання системи кровоносних судин на сітківці. Точність розпізна­вання дуже висока, на рівні розпізнавання відбитків пальців;

· сканування райдужної оболонки. Основою цього підходу є порівняння унікальних рисунків райдужної оболонки ока. Скану­вання виконується за допомогою спеціальної камери. На сьогодні точність ідентифікації не дуже висока, але очікується її збіль­шення з удосконаленням технології;

· розпізнавання обличчя. Для запису тривимірної геометрич­ної карти обличчя людини застосовується стандартна цифрова камера. Залежно від конкретного варіанта технології рівень точ­ності розпізнавання коливається від низького до середнього;

· розпізнавання динаміки підпису. Під час аналізу підпису, який робиться спеціальною ручкою з перетворювачем приско­рення по осях X і Y, враховується не тільки написання літер, а й швидкість і ступінь натискування;

· розпізнавання стилю набирання символів на клавіатурі. Під стилем тут розуміється швидкість натискання на клавіші, ритм ударів і тиск, який здійснюється на клавіши. За даними маркетин­гових досліджень, користувачі довіряють більше системам роз­пізнавання відбитків пальців, а не стилю введення даних. Але слід зазначити, що останні будуть готові до масового впрова­дження значно раніше завдяки своїй дешевизні. Так, у 2001 році на ринку з'явилось біометричне програмне забезпечення для за­хисту мереж Windows NT — «BioPassword LogOn». Для роботи не потрібне додаткове обладнання. Єдине, що вимагається від користувача, — створити власний шаблон, 15 разів ввівши своє ім'я і пароль. Точність розпізнавання становить 98 %. Початкова вартість пакета — від 20 до 90 дол. залежно від розмірів мережі.

Реальні біометричні системи — досвід США

Проект ФБР «Інтегрована автоматизована система іденти­фікації відбитків пальців (Integrated Automated Fingerprint Identification Systems, IAFIS) має на меті заміну карток з відбитка­ми пальців на базу даних з відсканованими зображеннями та су­проводжувальною текстовою інформацією, яка буде доступна агентствам забезпечення законності та правопорядку в усьому світі. IAFIS розглядається як наріжний камінь Підрозділу інформа­ційних послуг кримінальної юстиції (Criminal Justice Information Services Division, CJIS).

Служба імміграції та натуралізації США (U.S. Immigration and Naturalization Service) використовує засоби аналізу геометрії руки для зменшення напруги на обмежувальних переходах. Дубльовані Системи прискореного обслуговування пасажирів (7/vs Passenger Accelerated Service System, INSPASS) встановлюються у найбіль­ших аеропортах США. Мандрівник, інформацію про якого вже за­писано, вставляє видану йому картку у блок системи, йому став­ляться кілька запитань і, нарешті, йому пропонується внести руку у спеціальний зчитувач. Якщо порівняння записаних даних і щойно відсканованих відбувається успішно, особу направляють до митного інспектора, а якщо ні — бо імміграційного. Типовий про­цес займає 15—20с.

Описані щойно технології можна розбити на дві групи залеж­но від того, як у них реалізується процес «захоплення» елементів людської анатомії. Технології, які не передбачають будь-якого зіт­кнення з людиною, наприклад, розпізнавання голосу, більш при­йнятні для користувачів, але менш надійні. Але, з огляду на ши­роке поле застосування біометричних технологій, можна перед­бачити, що всі вони будуть запитані. Швидкість їх поширення залежатиме від темпів удосконалення відповідних пристроїв та програмного забезпечення і зниження їхньої вартості. Також ве­лике значення матиме законодавча підтримка і розробка промис­лових стандартів.