Позначення шорсткості поверхонь на кресленнях
Правила позначення шорсткості передбачені ГОСТ 2.309-73.
Застосовуються три типи знаків:
- вид обробки не встановлюється;
- поверхню одержують із видаленням шару матеріалу певним видом обробки (фрезеруванням, свердлінням, травленням тощо)
- поверхня не оброблюється за поданим кресленням (поверхні получені литтям, куванням, штампуванням.) або коли конкретну поверхню не обробляють за цим кресленням.
 |
Рис. 3.13. Структура позначення шорсткості поверхні
Коли дуже чиста поверхня не потрібна (чи може зашкодити якості роботи вузла), то позначають два числових значення параметра, наприклад,
, тобто тут є своєрідне верхнє (0,080 мкм) і нижнє (0,032 мкм) відхилення для значень 
між якими можна мати фактичне значення при обробці конкретної поверхні.
Знаки шорсткості поверхонь на робочих кресленнях проставляють безпосередньо на лінії контура деталі або на виносних лініях розмірів Якщо всі поверхні конкретної деталі повинні виготовлятись з однаковою шорсткістю, то її позначення проставляють у правому верхньому кутку креслення. 
(√).
Визначаючи параметри шорсткості при конструюванні механізмів і їхніх деталей, треба враховувати, що меншу висоту мікронерів-ностей (тобто більшу чистоту поверхні) забезпечити важче і дорожче, ніж більшу. Тому бажано встановлювати і вказувати на кресленнях оптимальні значення параметрів шорсткості, одержаної після періоду обкатки механізму.
Дійсний натяг зменшується, а експлуатаційний зазор збільшується зі збільшенням дійсних значень шорсткості.
Додаткові позначення. Напрям нерівностей і їх позначення
