Позначення на кресленнях
Позначення допусків форми і розташування поверхонь на кресленнях передбачене ГОСТ 2.308-79.
Перш за все необхідно пояснити, чим відрізняється в даному випадку допуск від відхилення.
Відхилення - це та величина, яку маємо у готовій деталі, а допуск - це зона, найчастіше обмежена двома прилягаючими поверхнями, між якими може знаходитись реальна поверхня.
Для відхилень форми і розташування поверхонь нижнє відхилення дорівнює нулю і тому числове значення допуску дорівнює верхньому відхиленню. Крім того, необхідно знати, що умовними знаками (табл. 3.4) позначають на кресленнях комплексні допуски і відхилення, а диференційовані (овальність, огранка тощо), для яких умовні знаки відсутні, - записують у вигляді тексту в технічних вимогах. Допуски співвісності, симетричності, позиційні та перетинання осей можуть задаватись в діаметральному чи радіусному виразі.
Ще однією особливістю допусків розташування поверхонь є передбачені стандартом незалежні і залежні їхні види.
Незалежнимдопуском називають такий допуск, величина якого не залежить від дійсних розмірів координованих поверхонь. Такі допуски не потребують спеціального позначення на кресленні.
Залежнимдопуском називають такий допуск розташування поверхонь, який може змінюватись в залежності від дійсних розмірів (відхилень) координованих поверхонь.
Залежнийдопуск позначають буквою М у колі і він можезбільшуватись на величину півсуми дійсних відхилень від найменших граничних розмірів для отворів та на величину півсуми дійсних відхилень від найбільших граничних розмірів валів.
Залежні допуски призначають зразу для двох і більшої кількості з'єднуваних деталей їхнє застосування дає можливість збільшувати значення допусків розташування поверхонь без погіршення якості роботи вузлів, що в свою чергу зменшує витрати при виготовленні механізмів.
Приклад позначення залежного позиційного допуску показаний на (рис. 3.9). Це позначення розшифровується так: «Позиційний допуск на координуючі розміри 50 і 100 мм осей двох отворів 
становить 0,2 мм; допуск залежний».
Якщо дійсні розміри обох отворів становлять 20,1 мм (дорівнюють найменшим граничним), то необхідно контролювати позиційний допуск 0,2 мм.
Якщо дійсний розмір одного з отворів становить 20,2 мм, а другого - 20,3 мм, то дійсні відхилення від найменших граничних розмірів становлять відповідно 0,1 та 0,2 мм і залежний допуск може бути розширений на їхню півсуму, що дорівнює 0,1 + 0,2/2 = 0,15 і позиційний допуск у цьому випадку становить 0,2 + 0,15 = 0,35 мм.
Залежний допуск (0,2 мм) розраховують, виходячи з умови збирання деталей у найгіршому випадку. В даному випадку це найменші граничні розміри отворів і найбільші граничні розміри валі які розміщують у них.
За рахунок зазорів між валами і отворами в даному випадку зміщення осей може складати 0,2 мм. Коли дійсні розміри отворів збілі шуються (за рахунок допуску), а валів - зменшуються від відповідних граничних розмірів, то умови збирання полегшуються і виникає можливість відповідного збільшення позиційного допуску.
Умовні позначення допусків форми і розташування поверхонь на кресленнях вписують у прямокутні рамки, що складаються з двох або трьох частин. У першій частині рамки позначають умовний знак допуску, у другій - значення допуску у міліметрах (у даному ви падку верхнє відхилення, що дорівнює допуску), а у третій - познача ють базу (якщо вона необхідна).
Приклади позначень допусків форми і їхня розшифровка для відповідних поверхонь вказані у (табл. 3.6), а допусків розташування поверхонь - у (табл. 3.7).
Рамку допуску з'єднують з поверхнею деталі, яка координується, стрілкою у напрямку вимірювання. Якщо допуск форми відноситься до осі чи площини симетрії, то кінець стрілки, проведеної від рамки, повинен бути продовженням розміру відповідного елемента (діаметра отвору чи вала, ширини паза тощо).
Числові значення допусків форми і розташування поверхонь вибирають з таблиць ГОСТ 24643-81. У ньому зафіксовано 16 ступенів точності, які на кресленнях не позначають, а для кожного з них передбачені тільки самі числові значення допусків. Перший ступінь точності - найбільш точний, а 16-й - найменш точний. Як приклад можна навести такий випадок: якщо провадиться обробка валів, то 1, 2 і 3-й ступені точності можна одержати доводкою чи обточкою на алмазних верстатах; 6, 7 і 8-й ступені точності можна одержати на крулошліфувальних верстатах, а 14, 15 і 16-й - при чорновій обробці на токарних верстатах.
Крім того, за ГОСТ 24643-81 є можливість обрати допуски форми та розташування в залежності від квалітету, визначеного на кресленні для циліндричної чи іншої поверхні деталі, а також від рівня їхньої відносної геометричні точності А, В і С (А = 60 % ІТ, В = 40 % ІТ, С = 20%ІТ).
Для поверхонь деталей, на які не вказані допуски форми і розташування, введений у дію ГОСТ 25069-81. Вимоги цього стандарту діють тоді, коли на кресленні є посилання на цей стандарт. За цим же стандартом на всі допуски форми і допуски паралельності для невідповідальних випадків можна не позначати допуски форми, але тоді ці відхилення повинні знаходитись у межах полів допусків на лінійні і діаметральні розміри. Наприклад, якщо заданий допуск на діаметр 0,1 мм, то відхилення форми можуть бути у межах між двома концентричними поверхнями з діаметрами 20,0 та 20,1мм.
Для інших невідповідальних допусків розташування поверхонь за ГОСТ 25069-81 передбачені чотири класи точності: «точний», «середній», «грубий», «дуже грубий», а також є відповідні таблиці найбільших відхилень для кожного класу точності.
Базу позначають на відповідній поверхні трикутником чорною кольору і з'єднують його з рамкою позначення допуску або і нош кою літерою в окремій рамці.
КЛАСИФІКАЦІЯ ВІДХИЛЕННЯ І ДОПУСКІВ РОЗТАШУВАННЯ ПОВЕРХОНЬ ЗА ДСТ24642-81 І ЇХНІ ПОЗНАЧЕННЯ НА КРЕСЛЕННЯХ
| Група відхилень і допусків | Найменування відхилень | Найменування допуску | Умовний знак до-пуску за ДСТ 2.308-79 |
| 1 група Відхилення і допуски фор-ми поверхонь | Відхилення від прямолінійності | Допуск прямолінійності | 
|
| Відхилення від площинності | Допуск площинності |    
| |
| Відхилення від круглости | Допуск круглости | 
| |
| Відхилення від цилиндричности | Допуск цилиндричности |   
| |
| Відхилення профілю поздовжнього перетину (відноситься до цилинд-рической поверхні) | Допуск профілю поздовжнього перетину | 
| |
| 2 група Відхилення і допуски розміщення поверхонь | Відхилення від паралельності | Допуск паралельності |  
|
| Відхилення від перпендикулярності | Допуск перпендикулярності |  
| |
| Відхилення нахилу | Допуск нахилу |  
| |
| Відхилення від співвісності | Допуск співвісності |  
| |
| Відхилення від симетричності | Допуск симетричності |    
| |
| Позиційне відхилення | Позиційний допуск |  
| |
| Відхилення від перетинання осей | Допуск перетинання осей |  
| |
| 3 група Сумарні відхилення і допуски форми і розташування поверхонь | Радіальне биття | Допуск радіального биття | 
|
| Торцеве биття | Допуск торцевого биття | ||
| Биття в заданому напрямку | Допуск биття в заданому напрямку | ||
| Повне радіальне биття | Допуск повного радіального биття |   
| |
| Повне торцеве биття | Допуск повного торцевого биття | ||
| Відхилення форми заданого профілю | Допуск форми заданого профілю |   
| |
| Відхилення форми заданої поверхні | Допуск форми заданої поверхні |   
|