Відхилення і допуски форми циліндричних поверхонь

– це відхилення від циліндричності, круглості, профілю поздовжнього перетину, прямолінійності осі і прямолінійності утворюючої.

Відхилення від циліндричності– найбільша відстань Δ від точок реальної поверхні до прилягаючого циліндра в межах нормованої ділянки L (рис.10.4, а). Допуск циліндричності Т - найбільше значення відхилення, що допускається, від циліндричності. Поле допуску являє собою простір, укладений між двома співвісними циліндрами, один із яких - прилягаючий, а радіус другого відрізняється від радіуса прилягаючого циліндра на величину T, відкладену усередину матеріалу деталі (рис.10.4, б).

Відхилення від круглоті – найбільша відстань Δ від точок реального профілю до прилягаючої окружності (рис.10.6, а). Допуск круглости Т - найбільше значення відхилення, що допускається, від круглости. Поле допуску являє собою частину площини, перпендикулярній поверхні, укладеної між двома концентричними окружностями, одна з яких - прилягаюча, а радіус другої відрізняється від радіуса прилягаючої окружності на величину Т, відкладену усередину матеріалу деталі(рис.10.6,б).

Відхилення від круглості може складатись з таких ди­ференційованих відхилень, як овальність та огранка.

Рис. 10.6 Відхилення форми циліндричних поверхонь

Овальність – відхилення від круглоти, при якому реальний профіль являє собою овалоподібну фігуру, найбільший і найменший діаметри якої знаходяться у взаємно перпендикулярних напрямках (рис.10.6, в).

Огранювання– відхилення від круглоти, при якому реальний профіль являє собою багатогранну фігуру (рис.10.6, г). Огранювання підрозділяється по числу граней. Огранювання з непарним числом граней характеризуються рівністю розміру d.

Формули для кількісної оцінки по ГОСТ 24642–81:

Овальність деталей виникає, наприклад, унаслідок биття шпинделя то-карного або шліфувального верстата, дисбалансу деталі або інших причин. Поява огранювання викликано зміною положення миттєвого центра обертання деталі, наприклад, при бесцентровом шліфуванні.

Відхилення профілю поздовжнього перетину– найбільша відстань Δ від точок, що утворять реальну поверхню, що лежать у площині, що проходить через її вісь, до відповідної сторони прилягаючого профілю в межах довжини нормованої ділянки L (рис.10.6, д). Допуск профілю поздовжнього перетину Т - найбільше значення відхилення, що допускається, від профілю поздовжнього перетину. Поле допуску являє собою частину площини повздовжного перетину, укладеної між прилягаючим профілем і рівнобіжним йому, що знаходиться від нього на відстані допуску Т, профілю (рис.10.6, е). Величина Т відкладається усередину матеріалу деталі.

Відхилення профілю поздовжнього перетину характеризує відхилення від прямолінійності і паралельності утворюючих. може складатись з диференційованих відхилень: бочкоподібності, сідлоподібності, конусоподібності, вигнутості осі.

Конусоподібність – відхилення профілю поздовжнього перетину, при якому утворюючі прямолінійні, але не рівнобіжні (рис.10.6, ж).

Бочкоподібність – відхилення профілю поздовжнього перетину, при якому утворюючі непрямолінійні і діаметри збільшуються від країв до середини перетину (рис.10.6, з).

Сідлоподібність– відхилення профілю поздовжнього перетину, при якому утворюючі непрямолінійні і діаметри зменшуються від країв до середини перетину (рис.10.6, и).

Формули для кількісної оцінки по ГОСТ 24642–81:

Бочкоподібність найчастіше виникає при обточуванні тонкий, довгих валів у центрах без люнетів (у середній частині під впливом сил різання виникають більші пружні прогини, чим по краях). Товсті короткі вали частіше виходять сідлоподібними через великий зсув вала по краях (складові сили різання розподіляються між обома центрами більш рівномірно). Бочкоподібність і сідлоподібність можуть виникнути також унаслідок погрішності направляючих станин верстатів і інших причин. Для одержання необхідної форми деталей доцільно оздоблювальні операції виконувати після закінчення термічної обробки. Причиною конусоподібністі є знос різця, розбіжність геометричних осей шпинделя і пиноли задньої бабки верстата (зсув центрів), відхилення від паралельності осі центрів спрямовуючих верстата.

Рис.10.7

Відхилення від прямолінійності утворюючої–аналогічно відхиленню від прямолінійності плоских поверхонь.

Також, як і для плоских поверхонь, вибір допусків форми залежить від конструктивних і технологічних вимог, але, крім того, зв'язаний з допуском розміру. По визначенню поле допуску розміру (діаметра) для поверхонь, що сполучаються обмежує також і будь-які відхилення форми на довжині з'єднання. Жодне з них не може перевищити відхилення розміру. Так само, як і для плоских поверхонь, у залежності від співвідношення між допуском форми і допуском діаметра розрізняють нормальну (Н), підвищену (П), високу (У) іособливо високувідносну геометричну точність поверхні. При визначенні відносної геометричної точності допуски форми приводять до діаметрального вираження, множачи їх на 2. Співвідношення (2·ТФ/TВ)·100% складає для цих ступенів точності 60%, 40%, 25% і менш 25% відповідно.

За інших рівних умов при виборі допусків цилиндричности або профілю поздовжнього перетину варто враховувати довжину нормованої ділянки, а якщо допуск відноситься до всієї поверхні, то її повну довжину L. При відношенні L/B = 2÷5 допуск форми рекомендується прийняти на один ступінь точності грубіше, а при L/B > 5 - на два ступені точності грубіше, ніж для звичайних випадків, коли L/B ≤2. однак у всіх випадках допуск форми на довжині з'єднання не повинний перевищувати допуску діаметра.